ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 березня 2021 року
м. Київ
справа № 760/1894/17
адміністративне провадження № К/9901/13155/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2018 (суддя Лазаренко В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 (колегія у складі суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.)
у справі №760/1894/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. 31.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо непризначення йому одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- стягнути з відповідача на його користь одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до статей 16,16-3 Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991 та постанови КМУ № 975 у розмірі 200-кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у сумі 815 724 грн.;
- зобов`язати відповідача призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, відповідно до постанови КМУ № 975 та статей 16,16-3 Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991 у розмірі 200-кратному прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
2. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 29.05.2018, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019 позов задоволено частково:
- визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 58 від 12 серпня 2016 року, в частині направлення документів ОСОБА_1 на доопрацювання з поверненням їх до обласного військового комісаріату;
- зобов`язано Міністерство оборони України розглянути подані ОСОБА_1 документи для призначення одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі встановленням інвалідності ІI групи, що настала внаслідок виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. 08.05.2019 надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу з 15.05.1987 по 12.05.1989, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Афганістану з 04.11.1987 по 01.01.1989, що підтверджується довідкою Кременчуцького об`єднаного міського військового комісаріату від 04.01.2015 №2.
6. Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 13 від 04.01.2015 встановлено, що множинні вогнепальні осколкові поранення особи, яку звільнено з військової служби, ОСОБА_1, 1968 року народження, наслідком яких стали шкіряні рубці, призвели до захворювань, які пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
7. З 15.03.2016 позивач отримав первинно ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюваннями, пов`язаними із виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК від 30.03.2016 серії АВ №0494107.
8. Згодом позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги у разі інвалідності.
9. Відповідно до рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (протокол №58 від 12.08.2016) заява позивача та документи щодо виплати одноразової грошової допомоги повернуті на доопрацювання з підстав не надання документу військової частини, що засвідчує факт отримання, причину та обставини поранення
10. Позивач з відмовою не погодився і звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 30.03.2016 він отримав ІІ групу інвалідності внаслідок виконанням обов`язків військової служби, у зв`язку з чим у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України № 2011-ХІІ від 20.12.1991. Тому вважає відмову відповідача незаконною.
12. Міністерство оборони України заперечувало проти задоволення позовних вимог, зазначаючи про те, позивач не виконав вимоги Порядку № 975 та не надав необхідних документів для призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги. Зокрема, не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а тому підстав для призначення допомоги не має і комісія не мала підстав та права приймати рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що 15.03.2016 позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону № 2011 від 20.12.1991 та постанови Кабінету Міністрів України № 975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у разі встановлення інвалідності ІІ групи, однак відповідачем протиправно не було прийнято відповідне рішення, передбачене законодавством України, за наслідками розгляду заяви позивача.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Касаційна скарга обґрунтована відсутністю порушень в діях Міноборони з огляду на не надання позивачем повного переліку документів, зокрема, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії) та те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.