Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 310/684/19
провадження № 51-2397км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І. А.,
прокурора Вараниці В. М.,
захисника Сєдих Ю. М. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Сєдих Ю. М. на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 4 березня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018080130003593, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Херсона, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 4 роки; за ч. 4 ст. 187 КК - на строк 8 років із конфіскацією всього майна; за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК - на строк 10 років із конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 38 663,50 і 16 353 грн відповідно у рахунок відшкодування матеріальної шкоди
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, у жовтні 2018 року придбав у раніше знайомого військовослужбовця військової частини А1965 ОСОБА_4 його табельну вогнепальну зброю - пістолет Макарова НОМЕР_1 та бойові припаси до нього: 16 набоїв калібру 9х18мм. в двох магазинах, які переніс до свого місця тимчасового проживання ( АДРЕСА_1 ), де зберігав без передбаченого законом дозволу. Зазначену вогнепальну зброю було вилучена 31 жовтня 2018 приблизно в 22:00 під час огляду місця події на просп. Праці, 33 -А у м. Бердянську.
Крім того, ОСОБА_1 у невстановлений час придбав для подальшого незаконного зберігання 77 патронів калібру 9х18мм, які переніс до свого місця тимчасового проживання ( АДРЕСА_1, де став незаконно зберігати без передбаченого законом дозволу. Під час санкціонованого обшуку згаданого домоволодіння 31 жовтня 2018 року близько 23:53 працівники поліції виявили та вилучили 77 патронів калібру 9х18 мм та 8 патронів у магазині.
Також 31 жовтня 2018 приблизно о 21:00 ОСОБА_1, маючи умисел на заволодіння чужим майном у осіб, які займаються обміном валюти в м. Бердянську, взявши із собою пістолет системи Макарова НОМЕР_1 із магазином, зарядженим бойовими патронами, прийшов до ломбарду "Імперіал" (просп. Праці, 33-А, м. Бердянськ). Надалі ОСОБА_1 підійшов до раніше незнайомих ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та запропонував останнім обміняти йому на гривні нібито наявні у нього долари США і євро, які насправді були сувенірними банкнотами.
Після того як потерпілий ОСОБА_3 відмовив йому в обміні грошей, ОСОБА_1 здійснив розбійний напад на останнього і потерпілого ОСОБА_2, у ході чого з наявного у нього пістолета Макарова НОМЕР_1 з близької відстані зробив по два прицільних постріли в кожного в життєво важливий орган - тулуб, заподіявши ОСОБА_2 тяжких та легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_3, тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив усі дії, які вважав необхідними для настання смерті потерпілих. Однак не довів злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки його дії були припинені потерпілим ОСОБА_3 та сторонніми особами (у тому числі свідками ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ), а також потерпілим було надано своєчасну медичну допомогу.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 4 березня 2020 року вирок місцевого суду залишив без зміни, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Сєдих Ю. М., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник зазначає, що судовий розгляд у суді першої інстанції проведено неповно та однобічно, а висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи. За його твердженням, показання свідків та потерпілих є суперечливими і недостовірними, однак суд усупереч вимогам ст. 94 КПК не дав їм належної оцінки і не мотивував, чому взяв до уваги одні докази, а інші відхилив. Крім того, вказує на те, що дії ОСОБА_1 неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК, оскільки засуджений не мав прямого умислу на вбивство потерпілих. Стверджує, що ОСОБА_1 зазнав суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого ОСОБА_3, а тому вимушений був захищатися від його дій, а отже, на думку захисника, перебував у стані необхідної оборони.
Вважає, що апеляційний суд під час перегляду вироку не зважив на допущені порушення та не усунув їх, усупереч ст. 404 КПК Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не дослідив повторно обставин, установлених під час кримінального провадження, не перевірив усіх доводів сторони захисту, викладених в апеляційній скарзі, здійснив апеляційний розгляд без участі потерпілих й постановив ухвалу, яка не відповідає статтям 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити без змін судові рішення.
Захисник Сєдих Ю. М., який взяв участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, підтримав подану касаційну скаргу, просив скасувати вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції (далі - Суд) переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновки судів про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, правильність кваліфікація його дій за вказаною статтею, у касаційній скарзі захисника не оскаржуються, тому Суд не перевіряє законності та обґрунтованості судових рішень у цій частині.
Отже, предметом розгляду в цій справі є питання доведеності вини ОСОБА_1 і законності його засудження за розбійний напад, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та закінчений замах на умисне вбивство двох осіб з корисливих мотивів (ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК).
За частиною 1 ст. 433 КПК Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм права, правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. З урахуванням наведеного, а також положень ч. 1 ст. 438 КПК Суд позбавлений процесуальної можливості скасувати чи змінити вирок через неповноту апеляційного розгляду, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, а при здійсненні касаційного провадження виходить з обставин, установлених у цьому рішенні.
Доводи у касаційній скарзі захисника Сєдих Ю. М. про неповноту судового розгляду, неузгодженість доказів, суперечливість у показаннях свідків, надання переваги одним доказам над іншими, зводяться по суті до невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, що з огляду на викладені вище положення закону не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.
У касаційній скарзі сторона захисту стверджує, що у ОСОБА_1 не було умислу на позбавлення життя потерпілих, а тому дії засудженого неправильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 6 ч. 2 ст. 115 КК.
Проте зазначені доводи захисника Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального і кримінального процесуального законів.
Згідно з ч. 1 ст. 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату.
Питання про спрямованість умислу необхідно вирішувати виходячиізсукупностівсіхобставинвчиненогодіяння, зокремавраховуватиспосіб, знаряддязлочину, кількість, характерілокалізаціюпораненьтаіншихтілеснихушкоджень, причиниприпиненнязлочиннихдій, поведінкувинногоіпотерпілого, щопередувалаподії, їхстосунки. Визначальнимприцьомуєсуб`єктивнеставленнявинногодонаслідківсвоїхдій.
Відповідно до ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок, і який оцінює кожен доказ за критеріями належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження Суд установив, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та закінченого замаху на умисне вбивство двох осіб з корисливих мотивів підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні й безпосередньо дослідженими під час судового розгляду доказами, оціненими відповідно до ст. 94 КПК.
Зокрема, суд ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1, та на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався на них у вироку.
Так, допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечив факту здійснення пострілів у потерпілих, однак зазначив, що наміру вчиняти розбійний напад та вбивство потерпілих він не мав, а лише захищався від дій ОСОБА_3, який першим вистрілив кілька разів йому в руку і голову травматичним пістолетом.
Також суд урахував та проаналізував показання допитаних у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3, зокрема про те, що ОСОБА_1 після відмови йому в обміні грошей здійснив на них розбійний напад, у ході якого з вогнепальної зброї зробив два постріли ОСОБА_2 у живіт і спину, а ОСОБА_3 - у стегно та живіт; показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - очевидців обставин події, що мала місце 31 жовтня 2018 року, які підтвердили здійснення ОСОБА_1 близько 7-8 пострілів у потерпілих; показання свідка ОСОБА_8, згідно з якими, ОСОБА_1 запропонував йому піти на центральний ринок з метою зустрічі зі своїм знайомим, при цьому про бажання обміняти гроші йому не говорив і грошей свідок у нього не бачив.
Суд правильно визнав показання потерпілих та свідків, яких було допитано безпосередньо в судовому засіданні суду, послідовними й такими, що не містять істотних суперечностей, узгоджуються між собою та з іншими дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами, й підстав не довіряти їм у суду не було. Мотивів для обмови потерпілими і свідками засудженого суд не встановив. У зв`язку з цим доводи захисника про протилежне Суд вважає безпідставними.
Крім того, суд ретельно дослідив та оцінив у сукупності з іншими наявні у справі письмові докази, а саме: дані, які містяться у протоколах огляду місця події від 31 жовтня 2018 року зі стенограмою до них, огляду речей і документів від 12 листопада 2018 року, огляду диску DVD-Rз камери відеоспостереження ломбарду "Імперіал" (просп. Праці, 33-А, м. Бердянськ); дані висновків судово-медичних експертиз від 23 листопада 2018 року № 404, від 30 листопада 2018 року № 401, судово-медичної імунологічної експертизи від 9 листопада 2018 року № 2365-2367, комплексної судово-трасологічної експертизи від 28 січня 2019 року № 2-735, судової технічної експертизи документів від 12 грудня 2018 року № 4-342, судово-психіатричної експертизи від 26 листопада 2018 року № 554.