Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 757/29202/17-ц
провадження № 61-12526св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державне підприємство "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Барбашина Сергія Дмитровича, на постанову Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" (далі - ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал"), ОСОБА_2 про встановлення факту цензури та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він був запрошений взяти участь у виставці "Велике і Вічне", що проходила 27 липня-29 вересня 2013 року у "Мистецькому Арсеналі", для створення картини "Коліївщина: Страшний Суд" на стіні приміщення.
У зв`язку з тим, що станом на 25 липня 2013 року картина не була завершена, ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" прийняло рішення про те, що твір експонуватись не буде, а стіна була зафарбована. При цьому, йому, як автору, не була надана можливість зробити фотографію чи копію останньої версії картини (зображення), чим порушено статтю 12 Закону України "Про авторське право та суміжні права".
Зазначені обставини встановлені рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року у справі № 757/7903/15-ц.
Посилався на те, що картина виконувалася для виставки "Велике і Величне", що була присвячена 1025-річчю хрещення Русі та демонструвала українське мистецтво від найдавніших часів до сьогодення. Ідея і тематика картини мала на увазі використання класичного біблійного сюжету Страшного Суду, в якому грішники отримують свою кару: у вогні пекла горять здирники, п`яниці, корумповані вельможі та слуги порядку, продажні лікарі, священики із зірваними хрестами, тобто ним зображувались актуальні проблемні теми у суспільстві: народні протести, резонансні події у Врадіївці, поневіряння заробітчан, корупція та безчинства "слуг народу". У творі були зображені виживаючі з останнього верстви населення, залишені напризволяще пенсіонери, безправні меншини, позбавлені пільг чорнобильці-ліквідатори. Також на розписі був зображений Ісус Христос. Ісус спустився з небес до людей та разом з ними вирішує долю грішників. У роботі також мав бути присутній елемент раю на землі, який у зв`язку зі знищенням роботи не був відображений.
Причинами зафарбування картини названо її невідповідність узгодженим вимогам, при цьому домовленість стосувалась лише назви картини та тематики, але зміст картини був незручним для певних верств "владоможців".
Вважав, що мала місце цензура, що також вбачається з інтерв`ю ОСОБА_2 інтернет-виданню "Українська Правда" (цитата: "Це був зважений крок керівника, який вболіває за свою справу, за свою команду і відчуває на собі тягар відповідальності за всю інституцію").
Вказував, що знищення картини з мотивів цензури призвело до порушення прав на свободу вираження поглядів, ідей та художньої творчості, що призвело до душевних страждань та спричинило моральну шкоду.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт, що ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" ІНФОРМАЦІЯ_1 знищено художній твір - картину "Коліївщина: Страшний Суд", виконану автором - ОСОБА_1, на стіні у приміщенні виставкового комплексу "Мистецький Арсенал", шляхом її зафарбовування чорною фарбою, як акт цензури; зобов`язати ОСОБА_2 спростувати інформацію щодо його твору, шляхом публікації відповідного спростування у інтернет-виданні "Українська правда"; стягнути з ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" 10 000 грн моральної шкоди
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року у складі судді Вовка С. В. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дії ДП "Мистецький Арсенал" свідчать про втручання у творчий процес і здійснення цензури у творчій діяльності ОСОБА_1, що є недопустимим та призвело до порушення прав останнього. Суду не надано будь-яких доказів з приводу того, що вжиті стороною відповідача заходи були необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров`я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, або такі обмеження встановлені законом.
При цьому, суд вважав, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є стягнення з ДП "Мистецький Арсенал" на його користь моральної шкоди без встановлення юридичного факту цензури, адже такий факт становить причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями ДП "Мистецький Арсенал" та спричиненою ОСОБА_1 моральною шкодою, що не потребує додаткової констатації у резолютивній частині рішення суду.
Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року стягнуто з ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 600 грн.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 липня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що апеляційним судом не встановлено вчинення відповідачем таких дій, які б свідчили про факт цензури щодо творчості позивача, тому підстав для відшкодування моральної шкоди не має, отже суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про задоволення цих позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Барбашин С. Д., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що відповідач фактично сам визнав факт цензури зі свого боку, що підтверджується рядом електронних доказів, а саме: інтерв`ю ОСОБА_2, заява Мистецького арсеналу, стаття "Суд над великим і величним", витяг з річного звіту діяльності ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", тощо.
Вважає, що суд безпідставно врахував обставини, встановлені в рішенні Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року у справі № 757/7903/15-ц, оскільки у вказаній справі та у цій різні підстави та предмет спору. У справі № 757/7903/15-ц заявлялися вимоги про відшкодування моральної шкоди за порушення авторського права, у той час як у цій справі він звернувся з вимогою про захист конституційних прав на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, свободу художньої творчості, складовою якого є заборона цензури процесу творчості та результатів творчої діяльності.
З огляду на вказане, посилається на неповне встановлення апеляційним судом обставин справи та недослідження усіх поданих доказів.
Зазначає, що апеляційний суд неправильно встановив причини знищення його картини, як незавершення роботи, оскільки справжньою причиною була саме суть картини, тобто з боку відповідача була цензура - заборона розповсюдження його творчості.
Вказує на недотримання апеляційним судом практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у подібних справах при вирішенні цього спору, а також положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про те, що кожен має право на свободу вираження поглядів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2020 року ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, а судом апеляційної інстанції обставини справи встановлені повно та ухвалено законне судове рішення, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року у справі № 757/7903/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал", третя особа - ОСОБА_2, про визнання дій протиправними, відшкодування моральної шкоди та виплату компенсації за порушення авторських прав, яким вирішено стягнути з ДП "Мистецький Арсенал" на користь ОСОБА_1 1 000 грн у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди встановлено, що з 27 липня до 29 вересня 2013 року у "Мистецькому Арсеналі" проходила виставка "Велике і Величне", на якій було представлено мистецькі твори із колекцій художніх, історичних та археологічних музеїв України.
ОСОБА_1 був запрошений взяти участь у виставці для створення картини "Коліївщина: Страшний суд" безпосередньо на стіні (муралу) в приміщенні "Мистецького Арсеналу".
Розмір відведеної для твору площі на стіні був орієнтовно 5х11 метрів.
ОСОБА_1 були надані з боку ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" відповідно сам мурал (тобто стіна), матеріали (фарби), проектор для використання у роботі.
У зв`язку з тим, що станом на 25 липня 2013 року картина не була завершена, ДП "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький Арсенал" прийняло рішення про те, що твір експонуватись не буде та, відповідно, стіна була зафарбована.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Барбашина С. Д., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.