Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 520/14034/18
провадження № 61-14930св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ШОР ХАУС",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ШОР ХАУС" на постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ШОР ХАУС" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договорів дарування недійсними.
Позовна заява мотивована тим, що 09 березня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) "Морський транспортний банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 366/F, відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на суму 2 500 000 доларів США на придбання нежитлових підвальних приміщень, розташованих у АДРЕСА_1 .
У цей же день між ВАТ "Морський транспортний банк" та ОСОБА_1 і ОСОБА_3, для забезпечення виконання зобов`язання за зазначеним кредитним договором був укладений договір поруки № 2313-С. До зазначеного договору поруки укладені додаткові угоди від 22 лютого 2010 року № 1 року та від 23 липня 2010 року № 2. Відповідно до цих угод поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.
09 березня 2006 року між ВАТ "Морський транспортний банк" та ОСОБА_4 і ОСОБА_3, для забезпечення виконання зобов`язання за зазначеним кредитним договором був укладений договір поруки № 2314-С. Відповідно до зазначеного договору поруки укладені додаткові угоди від 22 лютого 2010 року № 1 року та від 23 липня 2010 року № 2. Відповідно до яких поручитель та позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники .
20 грудня 2016 року між ПАТ "МАРФІН БАНК" та ТОВ "ШОР ХАУС" укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 09 березня 2006 року № 366/F. На момент укладення договору у ОСОБА_3 була наявна заборгованість у розмірі 127 564,70 доларів США та 241 626,2 грн.
На примусовому виконанні у Другому Київському відділі Державної виконавчої служби м. Одеси перебуває виконавчий лист № 520/5468/15-ц, виданий 21 лютого 2018 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ШОР ХАУС" заборгованості за кредитним договором від 09 березня 2006 року № 366/F у розмірі 127 564,70 доларів США та 241 626,2 грн та постановою державного виконавця від 12 березня 2018 року № ВП 55952801 відкрито виконавче провадження.
Зазначало, що під час примусового виконання рішення суду йому стало відомо, що 16 грудня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали 4 договори дарування нерухомого майна, а саме:
- земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,0683 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірінас І. В.;
- земельної ділянки НОМЕР_2, площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірінас І. В.;
- земельної ділянки НОМЕР_3, площею 0,0904 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірінас І. В.;
- домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірінас І. В.
Вважало, що оскільки у ОСОБА_1 наявна заборгованість за виконавчим листом № 520/5468/15-ц, виданим 21 лютого 2018 року Київським районним судом м. Одеси, то спірні договори є фіктивними та вводять в оману третю особу, з метою уникнення стягнення кредитної заборгованості за рахунок майна поручителя, тому їх слід визнати недійсними.
Ураховуючи наведене, ТОВ "ШОР ХАУС" просило суд: визнати недійсним договір дарування від 16 грудня 2013 року № 2757 земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,0683 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірінас І. В.;
визнати недійсним договір дарування від 16 грудня 2013 року № 2760 земельної ділянки НОМЕР_2, площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірінас І. В.; визнати недійсним договір дарування від 16 грудня 2013 року № 2763 земельної ділянки НОМЕР_3, площею 0,0904 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірінас І. В.;
визнати недійсним договір дарування від 16 грудня 2013 року № 2754 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірінас І. В.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2019 року у складі судді Салтан Л. В. позов ТОВ "ШОР ХАУС"задоволено.
Визнано недійсним договір дарування № 2757 від 16 грудня 2013 року земельної ділянки НОМЕР_1, площею 0,0683 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірінас І. В.
Визнано недійсним договір дарування № 2760 від 16 грудня 2013 року земельної ділянки НОМЕР_2, площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірінас І. В.
Визнано недійсним договір дарування № 2763 від 16 грудня 2013 року земельної ділянки НОМЕР_3, площею 0,0904 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірінас І. В.
Визнано недійсним договір дарування № 2754 від 16 грудня 2013 року домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кірінас І. В.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сторони спірних правочинів, укладаючи договори дарування, не мали наміру створення правових наслідків, тому такі правочини є недійсними відповідно до вимог статті 234 ЦК України, а укладалися вони для уникнення ОСОБА_1 негативних наслідків для себе у випадку звернення стягнення на нерухоме майно, яке було предметами вказаних договорів дарування.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2019 року скасовано та прийнято нову постанову.
Позовну заяву ТОВ "ШОР ХАУС" залишено без задоволення.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами умислу в учасників оспорюваних правочинів наміру створити юридичні наслідки, направлені на невиконня боргових зобов`язань, оскільки спірні правочини було укладено у 2013 році, а виконавче провадження було відкрито у 2018 році.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, ТОВ "ШОР ХАУС", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду про недоведеність позову, є безпідставними, оскільки суд не врахував, що на момент укладення спірних правочинів у боржника - ОСОБА_3, вже існувала заборгованість за договором.
Суд не врахував, що ОСОБА_1, подарувавши належне їй домоволодіння разом із земельними ділянками своїй дочці - ОСОБА_2, продовжила в ньому проживати.
Вказує, що оскаржуване судове рішення не є належно обґрунтованим, оскільки апеляційний суд не навів мотивів відхилення кожного його аргументу. Зокрема не було надано оцінки доказам та доводам про те, що у діях ОСОБА_1 наявний умисел щодо введення в оману кредитора стосовно її майна, як поручителя.
Зазначає, що судом апеляційної інстанції не було досліджено докази про переоформлення рахунків на постачання комунальних послуг через 5 років після укладення спірних правочинів, що, на думку заявника, також вказує на їх фіктивність.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказують, що її доводи є безпідставними, оскільки позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, тому просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О., Жданової В. С., Ігнатенка В. М., відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 березня 2006 року між ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Марфін Банк", та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № 366/F, відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на суму 2 500 000 доларів США на придбання нежитлових підвальних приміщень, розташованих у АДРЕСА_1 .
У цей же день між ВАТ "Морський транспортний банк" та ОСОБА_1 і ОСОБА_3, для забезпечення виконання зобов`язання за зазначеним кредитним договором був укладений договір поруки № 2313-С. До зазначеного договору поруки укладені додаткові угоди від 22 лютого 2010 року № 1 року та від 23 липня 2010 року № 2. Відповідно до цих угод поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.
09 березня 2006 року між ВАТ "Морський транспортний банк" та ОСОБА_4 і ОСОБА_3, для забезпечення виконання зобов`язання за зазначеним кредитним договором був укладений договір поруки № 2314-С. Відповідно до зазначеного договору поруки укладені додаткові угоди від 22 лютого 2010 року № 1 року та від 23 липня 2010 року № 2. Відповідно до яких поручитель та позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники.
ОСОБА_1 на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності від 12 березня 2009 року належало домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1 та в цілому складається із житлових будинків літ. "А", літ. "Б" житловою площею 183,40 кв. м, загальною площею 813,80 кв. м та господарських споруд розташоване на земельних ділянках:
- НОМЕР_1, кадастровий номер земельної ділянки:5110136900:26:021:0067, на підставі Державного акту від 15 лютого 2005 року № 010550501945;
- НОМЕР_2, кадастровий номер 5110136900:26:021:0072, на підставі Державного акту на право власності на землю від 09 жовтня 2001 року № 1033/5899;
- НОМЕР_3, кадастровий номер 5110136900:26:021:0073 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 15 лютого 2005 року № 010550501944.
16 грудня 2013 року за договором дарування власник вказаного майна - ОСОБА_1, подарувала ці об`єкти своїй доньці - ОСОБА_2
20 грудня 2016 року між ПАТ "МАРФІН БАНК" та ТОВ "ШОР ХАУС" укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 09 березня 2006 року № 366/F. На момент укладення договору у ОСОБА_3 була заборгованість у розмірі 127 564,70 доларів США та 241 626,2 грн.
На примусовому виконанні у Другому Київському відділі Державної виконавчої служби м. Одеси перебуває виконавчий лист № 520/5468/15-ц, виданий 21 лютого 2018 року Київським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ШОР ХАУС" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09 березня 2006 року № 366/F у розмірі 127 564,70 доларів США та 241 626,2 грн та постановою державного виконавця від 12 березня 2018 року № ВП 55952801 відкрито виконавче провадження.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року ТОВ "ШОР ХАУС" зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ТОВ "ШОР ХАУС" задоволенню не підлягає.