Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 496/967/16-ц
провадження № 61-9820св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3,ОСОБА_1 , Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 травня
2018 року у складі судді Трушиної О. І., постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення вартості безпідставно набутого майна.
Позовна заява мотивована тим, що він з 23 вересня 1995 року
до 24 листопада 2011 року перебував у зареєстрованому шлюбі
з ОСОБА_2 .
Зазначав, що 05 липня 1995 року ОСОБА_2 купила житловий будинок під АДРЕСА_1, житловою площею 41,2 кв. м, без надвірних споруд.
Вказував, що під час перебування у шлюбі технічний стан зазначеного будинку значно змінився, загальна площа збільшилась до 269 кв. м, житлова - до 88,1 кв. м, а також були добудовані надвірні споруди, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Одеської області
від 13 березня 2015 року у справі № 22-ц/785/1334/15. Також вказаним рішенням встановлено вартість робіт з реконструкції та добудови будинку
у період перебування подружжя ОСОБА_1 у шлюбі, яка становить
272 686,00 грн. При цьому рішенням Апеляційного суду Одеської області
від 19 лютого 2015 року (справа № 22-ц/785/1138/15) за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частини будинку та земельної ділянки площею 0,1028 га, що розташовані по АДРЕСА_1 .
Вважав, що отримавши у власність 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, фактичною площею 269 кв. м, відповідачка безпідставно збагатилась на 1/2 частини поліпшень, добудов будинку та надвірних споруд за його рахунок, а тому повинна відшкодувати йому 1/2 частини вартості поліпшень, добудов будинку та надвірних споруд, яка, згідно з висновком судового оціночно-будівельного експертного дослідження від 15 березня 2016 року № 6-16-0903 становить 380 371,00 грн.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд стягнути
з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти у розмірі 190 185,50 грн.
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міської ради (далі - КП "БТІ" Одеської міської ради) про стягнення вартості безпідставно набутого майна, матеріальної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії про стягнення вартості безпідставно набутого майна.
Позовна заява мотивована тим, що протягом тривалого часу між нею ОСОБА_1 ведуться судові спори з приводу розподілу рухомого та нерухомого майна. Зазначала, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2015 року, яке ухвалено за результатами розгляду її апеляційної скарги на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 21 червня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до неї про стягнення коштів, з неї на користь колишнього чоловіка як компенсацію витрачених коштів на будівництво 1/4 частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по
АДРЕСА_1 , стягнуто грошові кошти у розмірі 68 172,00 грн, з урахуванням того, що за її донькою ОСОБА_3 рішенням Апеляційного суду Одеської області
від 19 лютого 2015 року у справі № 22-ц/785/1138/15 визнано право власності на 1/2 частини зазначеного будинку. Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції зобов`язав її оновити технічний паспорт на спірний житловий будинок з надвірними спорудами, у зв`язку з чим 13 лютого
2014 року вона звернулась до Біляївської філії КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації і реєстрації об`єктів нерухомості" (далі - Біляївська філія КП "Одеського МБТІ та РОН") з відповідною заявою та копіями документів, зокрема з технічним паспортом на житловий будинок
від 04 червня 2004 року.
16 січня 2014 року працівником БТІ було виготовлено новий технічний паспорт, який складений з порушеннями, а саме: надвірні споруди: вбиральня літ. "Б", літня кухня літ. "В", гараж літ. "Г", не вказані як самочинне будівництво, про що було зазначено у попередньому технічному паспорті, а також не вказано рік їх побудови; відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури і житлової політики України від 10 липня 2001 року
за № 582/5773, з наступними змінами (далі - Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна) така архітектурна споруда як вбиральня під літ. "Б" із "самочинного будівництва" стала допоміжним тимчасовим приміщенням, як мощення, огорожа, цистерна, про що також повинно було зазначено у технічному паспорті.
Вказувала, що час розгляду справи в Апеляційному суді Одеської області вона не звернула на це увагу. У зв`язку з тим, що у технічному паспорті
від 16 січня 2014 року надвірні споруди не були вказані як самочинне будівництво і не зазначено рік їх побудови, експертом Гончар Н. В. складено висновок на підставі недостовірних даних, що потягло за собою неправильне визначення вартості нерухомого майна, 1/2 частини якого на підставі судового рішення вона повинна сплатити ОСОБА_3,
а 1/4 частини - ОСОБА_1 . На її думку, вищевказані обставини
є підставою для анулювання стягнутих з неї платежів. Через деякий час вона виявила вищевказані помилки та 20 серпня 2015 року звернулась до БТІ з відповідною заявою.
21 серпня 2015 року Біляївською філією КП "Одеського МБТІ та РОН" було відкориговано технічний паспорт від 16 січня 2014 року, згідно
з договором купівлі-продажу від 05 липня 1995 року, але знову ж таки не зазначено, на якій підставі було змінено статус приміщення вбиральні під літ. "Б", яка у технічному паспорті 2004 року вказана як самочинне будівництво, а у 2016 році - як допоміжна архітектурна споруда. Внаслідок допущених Біляївською філією КП "Одеське МБТІ та РОН" помилок під час виготовлення технічного паспорта у 2014 році на житловий будинок
з надвірними спорудами, який розташований по
АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 безпідставно набули майно у вигляді вартості будівельних матеріалів за такими господарськими спорудами: вбиральня літ. "Б", літня кухня літ. "В", гараж літ. "Г", які не були вказані у технічному паспорті як самочинне будівництво, а тому суми коштів, безпідставно стягнутих з неї рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2015 року на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_3, повинні бути їй повернуті, за вирахуванням вартості веранди у розмірі 63 949,00 грн, яка була зазначена
в технічному паспорті 2014 року як самочинне будівництво та яка є єдиним приміщенням, добудованим до житлового будинку за роки спільного проживанням з ОСОБА_1 . У свою чергу, надвірні споруди: вбиральню, літню кухню та гараж, вона у 1995 році придбала разом з будинком
у ОСОБА_5, який побудував їх самочинно та не ввів в експлуатацію. Вказує, що внаслідок неякісної роботи працівників БТІ їй було спричинено матеріальну шкоду, яка становить 156 552,25 грн.
Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_2 просила суд:
- зобов`язати КП "БТІ" Одеської міської ради в технічному паспорті
від 16 січня 2014 року, відкоригованим 21 серпня 2015 року, внести інформацію про те, що на підставі пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (зі змінами
і доповненнями № 2 (z0113-13), з від 08 січня 2013 року така мала архітектурна споруда як вбиральня під літ. "Б" із "самочинного будівництва" перейшла у статус тимчасової споруди, такої як тротуар, паркан, цистерна, які обслуговують основну споруду - будинок;
- стягнути з КП "БТІ" Одеської міської ради на її користь суму матеріальної шкоди у розмірі 156 552,25 грн;
- повернути їй грошову суму у розмірі 104 368,50 грн як компенсацію витрачених грошових коштів на будівництво, безпідставно стягнутих з неї на користь ОСОБА_3 на підставі частини першої статті 1212, частини другої статті 1213 ЦК України;
- повернути їй грошову суму у розмірі 52 184,75 грн як компенсацію витрачених грошових коштів на будівництво, безпідставно стягнутих з неї на користь ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 1212, частини другої статті 1213 ЦК України.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 24 травня
2016 року залучено до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмет спору у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення вартості безпідставно набутого майна, - ОСОБА_2 .
Прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, КП "БТІ" Одеської міської ради про стягнення вартості безпідставно набутого майна, матеріальної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії про стягнення вартості безпідставно набутого майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 08 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти
у розмірі 95 092,75 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У решті позовних вимог відмовлено.
Позовні вимоги третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти
у розмірі 95 092,75 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У частині позовних вимог про зобов`язання КП "БТІ та РОН"Одеської міської ради в технічному паспорті від 16 січня 2014 року, відкоригованому 21 серпня 2015 року, внести інформацію про те, що на підставі пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (зі змінами і доповненнями № 2 (z0113-13) від 08 січня 2013 року така мала архітектурна споруда, як вбиральня під літ. "Б"
із "самочинного будівництва" перейшла у статус тимчасової споруди, такої як тротуар, паркан, цистерна, які обслуговують основну споруду - будинок, тому на даний момент споруда "вбиральня" не відображається "самочинним будівництвом", про стягнення з КП "БТІ та РОН" Одеської міської ради на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі
156 552,25 грн, про повернення ОСОБА_2 грошової суми у розмірі
52 184,75 грн як компенсації витрачених грошових коштів на будівництво, безпідставно стягнутих з неї на користь ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 1212, частини другої статті 1213 ЦК України, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності на
1/2 частини житлового будинку під АДРЕСА_1 ОСОБА_3 набула на підставі рішення Апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2015 року. На час ухвалення судового рішення право власності на спірний будинок було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу
від 05 липня 1995 року, посвідченого нотаріально. Договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, недійсним не визнався, тобто згідно з вимогами статті 204 ЦК України цей договір
є правомірним. Таким чином, судом встановлено, що 1/2 частини житлового будинку відповідач набула правомірно, що є достатньою правовою підставою для виникнення права власності на це майно, а тому остання не може бути визнана особою, яка набула майно без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 ЦК України.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2015 року встановлено факт, що будівництво сторонами (подружжям ОСОБА_1) здійснювалось під час перебування у шлюбі, несення ними за спільні
кошти подружжя, і оскільки через нездачу будинку в експлуатацію ОСОБА_1 позбавляється можливості набути право на майно, яке істотно збільшилося у своїй вартості за час перебування у шлюбі, то він має право на компенсацію затрат, витрачених на його будівництво.
Суд першої інстанції вважав, що позовна вимога ОСОБА_2 щодо зобов`язання КП "БТІ та РОН" Одеської міської ради в технічному паспорті від 16 січня 2014 року, відкоригованому 21 серпня 2015 року, внести інформацію про те, що на підставі пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна (зі змінами
і доповненнями № 2 (z0113-13)) від 08 січня 2013 року така мала архітектурна споруда, як вбиральня під літ. "Б" із "самочинного будівництво" перейшла в статус тимчасової споруди, такої як тротуар, паркан, цистерна, які обслуговують основну споруду - будинок, тому на даний момент споруда "вбиральня" не відображається "самочинним будівництва", є передчасною, оскільки вищевказаною Інструкцією не передбачено обмежень стосовно осіб, які можуть бути замовниками технічної інвентаризації, а тому ОСОБА_2 має можливість звернутися до БТІ для виготовлення нового технічного паспорта.
Суду не надано доказів того, що КП "БТІ та РОН" Одеської міської ради відмовлено ОСОБА_2 у виготовленні нового технічного паспорта
з внесенням відповідних змін до нього та доказів спричинення їй КП "БТІ та РОН" Одеської міської ради матеріальної шкоди у розмірі 156 552,25 грн.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2020 року Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 08 травня
2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів, витрачених на реконструкцію належної ОСОБА_3 частини будинку, і у зв`язку з тим, що будівництво здійснювалось під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2, частка, яка може бути стягнута з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, становить 1/4 частини, тобто 95 092,75 грн, з урахуванням рівності витрат на реконструкцію будинку і прибудов, здійснених подружжям ОСОБА_1.
Щодо позовної вимоги ОСОБА_2 щодо зобов`язання КП "БТІ" Одеської міської ради внести інформацію в технічний паспорт від 16 січня 2014 року, відкоригований 21 серпня 2015 року, про те, що на підставі
пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна з наступними змінами, суд першої інстанції правильно вважав, що вищевказаною Інструкцією не передбачено обмежень стосовно осіб, які можуть бути замовниками технічної інвентаризації, а тому ОСОБА_2 має можливість звернутися до
КП "БТІ" Одеської міської ради для виготовлення нового технічного паспорта. При цьому суд правильно виходив із того, що КП "БТІ" Одеської міської ради було відмовлено ОСОБА_2 у виготовленні нового технічного паспорта з внесенням відповідних змін до нього.
Крім цього, суд також обґрунтовано вказав, що ОСОБА_2 не надала суду доказів на підтвердження спричинення їй органом КП "БТІ" Одеської міської ради матеріальної шкоди у розмірі 156 552,25 грн.
Що стосується позовних вимог про повернення ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 104 368,50 грн як компенсації витрачених грошових коштів на будівництво, безпідставно стягнутих з неї на користь ОСОБА_3 на підставі частини першої статті 1212 та частини другої статті 1213 ЦК України, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що реконструкція житлового будинку по
АДРЕСА_1 здійснювалася під час перебування подружжя ОСОБА_1 у шлюбі, частка, яка може бути стягнута з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, становить 1/4, тобто 95 092,75 грн з урахуванням рівності витрат на будівництво подружжям та вартості відтворення (заміщення) добудов вищевказаного житлового будинку в цінах на час проведення дослідження з врахуванням вартості, вказаної у відповіді на питання № 2 висновку від 09 вересня 2014 року
№ 405/24 додаткової судової будівельно-технічної експертизи, що складає 380 371 грн.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про повернення їй грошової суми у розмірі 52 184,75 грн як компенсації витрачених грошових коштів на будівництво, безпідставно стягнутих з неї на користь ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 1212, частини другої статті 1213 ЦК України, ОСОБА_2 не надала суду належних
і допустимих доказів зазначених позовних вимог.
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року
у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення вартості безпідставно набутого майна, за позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 , КП "БТІ" Одеської міської ради про стягнення вартості безпідставно набутого майна, матеріальної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Заяву ОСОБА_2 про виправлення описок задоволено частково.
Із сторінки першої абзацу першого описової частини та із сторінки четвертої абзацу восьмого мотивувальної частини постанови Одеського апеляційного суду від 21 травня 2020 року, відповідно, виключено слова такого змісту: "…який є її батьком…" та "…доньки подружжя ОСОБА_1…".
Постановою Одеського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року
у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення вартості безпідставно набутого майна, за позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 , КП "БТІ" Одеської міської ради про стягнення вартості безпідставно набутого майна, матеріальної шкоди та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Заяву ОСОБА_2 про виправлення описок задоволено частково.
Із сторінки першої абзацу першого описової частини та із сторінки четвертої абзацу восьмого мотивувальної частини постанови Одеського апеляційного суду від 21 травня 2020 року, відповідно, виключено слова такого змісту: "…який є її батьком…" та "…доньки подружжя ОСОБА_1…".
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 фактично просить переглянути рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, висловлює незгоду з висновками, викладеними
у вказаних судових рішеннях. Однак наведені доводи заявника не можуть слугувати підставою для ухвалення додаткового рішення, оскільки суд, який ухвалив судове рішення, не вправі змінювати зміст цього судового рішення та правові результати перегляду справи. Разом з тим, заява ОСОБА_2 про виправлення описок підлягає задоволенню, оскільки знайшла своє підтвердження у матеріалах справи.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 .
У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції не надали оцінки тому, що сторони у справі не надали належних і допустимих доказів на підтвердження того, що надвірні споруди, а саме убиральня літ. "В", гараж літ. "Г", є спільною сумісною власністю подружжя.
Крім того суди попередніх інстанцій не встановили року побудови самочинної добудови надвірних споруд, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про те, що технічний стан будинку під час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 значно змінився, що є помилковим.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень,
ОСОБА_3 зазначає, що справу розглянуто за її відсутності (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував обставин, що встановлені у рішенні Апеляційного суду Одеської області від 13 березня 2015 року.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив їй
у задоволенні клопотання про призначення додаткової технічно-будівельної експертизи надвірних споруд та не заслухав пояснень ОСОБА_6 як свідка.
Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на порушення, які були здійснені КП "БТІ" Одеської міської ради, щодо складеного підприємством технічного паспорта від 16 січня 2014 року, не врахували факту корегування помилок КП "БТІ" Одеської міської ради
21 серпня 2015 року, внесені на листку № 2 та 5 технічного паспорта
від 16 січня 2014 року, де зазначено рік самочинної побудови "1995" надвірних будівель і споруд, тому вважає, що її позовні вимоги до КП "БТІ" Одеської міської ради підлягають задоволенню.
Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно розглянув справу без її участі.
Зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази щодо правильності нарахування та сплати судового збору.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень
ОСОБА_2 зазначає те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги
У листопаді 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якому зазначає, що касаційна скарга
є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, в якому зазначає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню. Просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Подружжя ОСОБА_1 перебувало у зареєстрованому шлюбі з 23 вересня 1995 року до 24 листопада 2011 року.
05 липня 1995 року ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу придбала у ОСОБА_5 житловий будинок, загальною житловою площею 41,2 кв. м, без надвірних споруд, розташований по АДРЕСА_1, згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим нотаріально.
Під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку площею 0,1028 га, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , про що видано державний акт на право приватної власності на землю від 10 липня 2000 року серії Ш-ОД № 016433.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19 лютого 2015 року, постановленим за результатами розгляду апеляційної скарги