Постанова
Іменем України
01 березня 2021 року
м. Київ
справа № 463/5150/15-ц
провадження № 61-43297св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Львівський міський голова, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 04 грудня 2017 року у складі судді Леньо С. І. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 06 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівського міського голови, Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання частково недійсними та скасування розпоряджень, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 11 листопада 1995 року між нею та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2012 року.
Після реєстрації шлюбу подружжя проживало у квартирі АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3, яка з моменту народження фактично проживала разом із ними.
З метою економії коштів для оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_2 запропонував зареєструвати дитину за адресою її реєстрації, а саме у квартирі АДРЕСА_2 .
У подальшому квартира АДРЕСА_1 без її та дочки відома була відчужена ОСОБА_2 на користь його батька - ОСОБА_4, шляхом укладення договору дарування від 29 серпня 2012 року.
Під час оскарження цього договору, який визнано судом недійсним, судовими рішення встановлено наявність у їхньої дитини ОСОБА_3 права користування цією квартирою.
Під час розгляду справи про поділ майна, вона дізналась, що ОСОБА_2 15 вересня 1997 року подав заяву на ім`я керівника органу приватизації, вказавши, що він сам проживає в квартирі АДРЕСА_1, приховав факт проживання в цій квартирі її як дружини, обмеживши її право на приватизацію вказаної квартири, яка одноосібно приватизована ОСОБА_2 .
Зазначала, що вона вселилась до спірної квартири до її приватизації як член сім`ї наймача, а тому набула право користування цією квартирою, відповідно, також набула право на її приватизацію, однак ОСОБА_2 не повідомив її про необхідність підписати заяву від 15 вересня 1997 року, у зв`язку з чим вона не змогла реалізувати такого права.
Також вказувала на те, що вона не пропустила строк позовної давності, оскільки з документами про приватизацію ознайомився її представник лише 25 грудня 2013 року, а тому з цього часу вона довідалась про порушення свого права на приватизацію.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила визнати недійсним та скасувати розпорядження Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 17 вересня 1997 року № 974 "Про передачу житла у власність громадян" в частині пункту 4 додатку до розпорядження, яким передано ОСОБА_2 у власність квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати розпорядження міського голови № 603 від 22 вересня 1997 року "Про затвердження розпорядження голови Личаківської районної адміністрації від 17 вересня 1997 року № 974 "Про передачу квартир у власність громадян" в частині пункту 4 додатку до розпорядження; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності № Л10204 від 22 вересня 1997 року.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 04 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 06 серпня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що права позивача не порушені приватизацією квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у позові, не врахували, що, беручи участь у приватизації квартири АДРЕСА_2 вона в повній мірі не реалізувала своє право на приватизацію, оскільки приватизувала 16 кв. м. загальної площі, при нормі приватизації - 26 кв. м.
Також суди не врахували показання свідків, згідно з якими вона з часу укладення шлюбу проживала у квартирі АДРЕСА_1, а також акти ЛКП "500, складені у 2012-2014 роках, та обставини, які встановлені рішенням Франківського районного суду м. Львова від 07 травня 2015 року у справі № 465/6387/14-ц, а тому дійшли помилкового висновку про те, що вона не мала право брати участь у приватизації спірної квартири.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловскої І. М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 листопада 1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2012 року.
На підставі заяви ОСОБА_2 від 15 серпня 1997 року, яка подана на ім`я керівника органу приватизації, а також долученої до такої заяви довідки про склад сім`ї наймача ізольованої квартири, головою Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради 17 вересня 1997 року видано розпорядження № 974 "Про передачу житла у власність громадян".
Відповідно до пункту 4 додатку до розпорядження № 974, у приватну власність ОСОБА_2 передано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 66,70 кв. м.
Згідно з заявою ОСОБА_2 від 15 серпня 1997 року та довідкою про склад сім`ї наймача, ОСОБА_2 проживає та зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 з 1987 року. Відомості про інших членів сім`ї вказані заява та довідка не містять.
Розпорядженням Львівського міського голови від 22 вересня 1997 року № 603 затверджено розпорядження голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради 17 вересня 1997 року № 974 "Про передачу житла у власність громадян".
22 вересня 1997 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Також установлено, що ОСОБА_1 з 1971 року до 25 липня 2015 року зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.