Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 759/3931/18-ц
провадження № 61-15620св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Бесараб Наталія Володимирівна,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - адвокат Дзюбенко Олена Василівна,
третя особа -Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бесараб Наталії Володимирівни, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 грудня 2019 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Березовенко Р. В., Лівінського С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 24 серпня 1986 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . За час шлюбу на підставі рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31 травня 2007 року про затвердження проєкту землеустрою ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . За його погодженням відповідач подарувала 40/100 частин земельної ділянки його брату - ОСОБА_6
У листопаді 2008 року ОСОБА_2 отримала дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку та у 2008 році вони розпочали будівництво, але будинок на даний час не введено до експлуатації, оскільки відсутні оздоблювальні роботи.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 09 листопада 2010 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано, але вони продовжували спільно будувати житловий будинок.
Поступово відносини між ними погіршувались, виникали постійні конфлікти щодо користування недобудованим житловим будинком та земельною ділянкою. У добровільному порядку поділити майно вони не можуть.
Ураховуючи те, що земельна ділянка та недобудований житловий будинок набуті ними за час зареєстрованого шлюбу, тому є спільним майном подружжя і їхні частки є рівними, ОСОБА_1 просив суд: визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться під частиною недобудованого житлового будинку, площа якої складає 0,06 га та розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на1/2 частину недобудованого житлового будинку за вищевказаною адресою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 20 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що будівництво спірного житлового будинку здійснювалось за кошти брата позивача - ОСОБА_6 , за подаровану йому ОСОБА_2 частину земельної ділянки.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що подружжя ОСОБА_1 мали спільні грошові кошти для здійснення будівництва і будували житловий будинок за спільні сімейні кошти.
При цьому земельна ділянка набута ОСОБА_2 шляхом приватизації, тому належить їй на праві особистої власності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 20 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що брат позивача - ОСОБА_6 , здійснював будівництво спірного житлового будинку у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 подарувала йому частину земельної ділянки площею 0,600 га.
Разом з тим позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірний житловий будинок був побудований до стану, в якому він перебуває на теперішній час, за їхні з ОСОБА_2 спільні грошові кошти в період спільного проживання до жовтня 2009 року або до розірвання шлюбу в листопаді 2010 року. Також позивач не надав доказів
його участі в будівництві спірного житлового будинку після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 .
Суд першої інстанції правильно зазначив, що земельна ділянка набута відповідачем шляхом приватизації і належить їй на праві особистої власності, тому у позивача відсутні підстави для пред`явлення вимоги про визнання зазначеної земельної ділянки спільним сумісним майном подружжя та визнання за ним права власності на 1/2 її частку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бесараб Н. В., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржені судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те, що: суди попередніх інстанцій застосували певні норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України: від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, та Верховного Суду: 06 березня 2018 року у справі
№ 1616/2529/2012, від 18 липня 2018 року у справі № 509/2669/15,
а також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах (пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України); суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 759/3931/18-ц з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Петропавлівсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про поділ майна подружжя призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бесараб Н. В., мотивована тим, що дійти спільної згоди про поділ нерухомого майна сторони у справі не змогли, що змусило ОСОБА_1 звернутись до суду з цим позовом, оскільки він спільною працею та посильними грошовими вкладаннями приймав участь у будівництві спірного житлового будинку з 2008 року, який закінчили будувати у 2010 році. Дійсно допомогу у будівництві надавав йогобрат, але це не змінює статусу спільного сумісного майна подружжя. Законодавство не встановлює обмежень у презумпції спільного майна подружжя з тих підстав, що у придбання чи набуття спільного майна були вкладені грошові кошти інших осіб.
При цьому позовних вимог ОСОБА_6 щодо визнання незавершеного будівництвом будинку об`єктом його особистої приватної власності не пред`являв.
Суди не врахували, що в статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Поділ майна подружжя здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності - присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дає підстави для висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
За позовом одного з подружжя, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15, від 7 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 та Верховним Судом у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 509/2669/15-ц (провадження № 61-14636св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дзюбенко О. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку доказам, наданим сторонами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 серпня 1986 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб в Софіївсько-Борщагівській сільській раді Києво-Святошинського району Київської області.
На підставі рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31 травня 2007 року про затвердження проєкту землеустрою ОСОБА_2 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
14 листопада 2008 року ОСОБА_2 подарувала брату позивача - ОСОБА_6, частину земельної ділянки із загальної площі 0,1000га - 40/100 частин, площею 0,0400 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 28 листопада 2008 року № 655 ОСОБА_2 отримала дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку (спареного) за проектом на 3 житлові кімнати, житлова площа 40,40 кв. м, загальна площа 98,20 кв. м за адресою: АДРЕСА_1
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2010 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бесараб Н. В., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.