ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 813/1475/17
адміністративне провадження №К/9901/30465/19, №К/9901/31167/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Мартинюк Н.М.,
суддів Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №813/1475/17
за позовом ОСОБА_1
до Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, голови Мостиської районної державної адміністрації Львівської області ОСОБА_7
про визнання протиправними і скасування розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
за касаційними скаргами Мостиської районної державної адміністрації Львівської області і ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Запотічного І.І., суддів Глушка І.В., Довгої О.І.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у квітні 2017 року звернулася з адміністративним позовом до Мостиської районної державної адміністрації Львівської області (далі - "Мостиська РДА", "відповідач-1"), голови Мостиської районної державної адміністрації Львівської області ОСОБА_7 (далі - "Голова Мостиської РДА ОСОБА_7.", "відповідач-2"), в якому просила:
- визнати протиправними і скасувати розпорядження Голови Мостиської РДА ОСОБА_7. №6/01-07 від 20 січня 2017 року "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " та №45/01-05 від 9 березня 2017 року "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити позивачку на посаді начальника служби у справах дітей Мостиської РДА і зобов`язати відповідача-1 упродовж трьох календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 ;
- стягнути з Мостиської РДА середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу і моральну шкоду в розмірі 102500 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані такими доводами: (1) відповідачі пропустили шестимісячний строк притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та звільнення; (2) заміна замка у службовому кабінеті ОСОБА_1 свідчить про недопуск її до робочого місця; (3) закриття дисциплінарного провадження стосовно позивачки 26 грудня 2016 року, неповідомлення позивачки про його закриття, а також відкриття нового дисциплінарного провадження того ж дня суперечить чинному законодавству; (4) пакет документів від 17 травня 2016 року щодо звільнення ОСОБА_1 і дві незаконні догани, які йому передували, свідчать про упереджене ставлення і переслідування позивачки керівництвом Мостиської РДА з метою наступного звільнення із займаної посади; (5) роботодавець не видав їй трудової книжки.
Також ОСОБА_1 зазначила, що станом на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи вона не ознайомлена під підпис із оскаржуваними розпорядженнями, що суперечить вимогам пункту 6 статті 77 Закону України "Про державну службу", а тому ці розпорядження належить скасувати.
Крім того, позивачка наголосила, що до працівника одночасно може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, а роботодавець при обранні виду дисциплінарного стягнення повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника, а також те, що рішення про застосування стягнення має бути оголошене в розпорядженні і повідомлене працівнику під підпис, чого відповідачі не врахували, а навпаки врахували дві догани, які були скасовані, що суперечить вимогам пункту 2 статті 67 Закону України "Про державну службу".
ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем -1 не дотримана процедура притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади, оскільки сам роботодавець "організував" вимушені прогули з метою наступного звільнення позивачки, вважає "сфабрикованим" факт її прогулу. Вказує, що через поганий стан здоров`я звернулася у Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих імені Ю. Липи (місто Винники), однак лікар ОСОБА_3, попередньо пообіцявши видати листок непрацездатності, вчинив злочинні дії стосовно позивачки - вимагав від неї хабар за його закриття і видачу. Оскільки позивачка на це не погодилася, то і листок непрацездатності їй не виданий, у зв`язку з чим вона звернулася до правоохоронних органів.
Стосовно моральної шкоди, то позивачка обґрунтовує її переживаннями щодо цілковитої незаконності дій відповідачів, недопуском до робочого місця, постійними переслідуваннями з метою звільнення, у зв`язку з чим вона змушена була тричі звертатися до суду, що підсилило її психологічне розчарування щодо можливості відновлення своїх прав. Відтак вказує, що постійно відчувала психологічний дискомфорт і будучи безробітною змушена була прикладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Надаючи оцінку законності розпорядження Голови Мостиської РДА ОСОБА_7. від 20 січня 2017 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани, суд виходив з того, що наявними у справі доказами підтверджується відсутність позивачки на роботі з 21 червня 2016 року до 11 липня 2017 року. Водночас суд врахував, що починаючи з червня 2016 року відповідач-1 здійснював неодноразові спроби зв`язатися з ОСОБА_1 для з`ясування причин її відсутності на роботі (усно, в телефонному режимі, письмово), проте безуспішно. Також роботодавець надсилав листи до закладів охорони здоров`я з метою з`ясувати причини відсутності позивачки на роботі, проте інформації, яка б підтверджувала її тимчасову непрацездатність не встановив. Сама позивачка також не надала суду пояснень чи спростувань того, чому вона не реагувала на телефонні дзвінки від працівників та письмові листи роботодавця про причини неявки на роботу.
Крім того, суд першої інстанції врахував посилання ОСОБА_1 на те, що бажаючи оформити листок непрацездатності через поганий стан здоров`я вона звернулася до закладу охорони здоров`я, проте лікар вимагав у неї неправомірну вигоду за закриття листка непрацездатності та його видачу. Щодо цих доводів позивачки суд зазначив, що факт вимагання неправомірної вигоди належить розглядати у порядку кримінального судочинства, тоді як письмових доказів звернення до закладу охорони здоров`я позивачка не надала, тому ці її доводи суд визнав необґрунтованими. Інших поважних причин щодо відсутності ОСОБА_1 на роботі у період з 21 червня 2016 року до 11 січня 2017 року позивачка не навела і відповідних доказів не надала. Відтак суд дійшов висновку про законність розпорядження від 20 січня 2017 року про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у виді догани. Водночас порушень процедури здійснення дисциплінарного провадження, відкритого 26 грудня 2016 року, суд не встановив і зазначив, що копія цього розпорядження була направлена позивачці.
Щодо розпорядження від 9 березня 2017 року про звільнення ОСОБА_1, то суд встановив, що з 12 січня 2017 року до 28 лютого 2017 року позивачка також була відсутня на роботі і доказів щодо поважності причин відсутності на роботі не надала. Перші пояснення щодо вказаних обставин надала лише 1 березня 2017 року, які аналогічні доводам про невидачу листка непрацездатності лікарем без отримання неправомірної вигоди. Оскільки прогул було вчинено повторно, він тривав більше шести місяців і жодних доказів поважності причин своєї відсутності на роботі ОСОБА_1 не надала, то суд дійшов висновку про законність її звільнення відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону України "Про державну службу".
Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що під час здійснення дисциплінарних проваджень і прийняття оскаржуваних розпоряджень було досліджено всі матеріали, проаналізовано і враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини попередньої роботи позивачки, досвід її роботи, показники виконання службових завдань, наявних заохочень, наявність чи відсутність дисциплінарних стягнень, чим повністю дотримано вимоги чинного законодавства.
З огляду на те, що суд встановив законність оскаржуваних розпоряджень, то у задоволенні інших позовних вимог, які є похідними, відмовив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 7 жовтня 2019 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив частково:
- визнав протиправними і скасував розпорядження голови Мостиської РДА ОСОБА_7. від 20 січня 2017 року №6/01-07 "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " і від 9 березня 2017 №45/01-05 "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновив позивачку на посаді начальника служби у справах дітей Мостиської РДА з 10 березня 2017 року;
- стягнув з Мостиської РДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2017 року до 7 жовтня 2019 року в сумі: 67129,20 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Так, суд апеляційної інстанції встановив порушення відповідачами процедури здійснення дисциплінарного провадження і порушення строку притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності у виді догани, з огляду на таке.
Відповідачам було відомо про відсутність ОСОБА_1 на роботі з 21 червня 2016 року, а також у них не було жодних відомостей щодо поважності причин її відсутності, відповідно, були обґрунтовані підстави допускати вчинення позивакою прогулу саме 21 червня 2016 року, а отже саме з цього дня розпочався перебіг шестимісячного строку накладення на неї дисциплінарного стягнення. Однак всупереч вимогам статей 65, 74 Закону України "Про державну службу" догану було накладено лише 20 січня 2017 року, тобто після закінчення шестимісячного строку з дня вчинення прогулу, що свідчить про протиправність оскаржуваного розпорядження від 20 січня 2017 року.
Також апеляційний суд зазначив, що догана накладається виключно за поданням дисциплінарної комісії, яке суб`єкт призначення має розглянути і прийняти відповідне рішення (закрити дисциплінарне провадження чи застосувати стягнення) протягом 10 днів з дня отримання. Проте Голова Мостиської РДА ОСОБА_7. не розглянув подання від 24 листопада 2016 року у десятиденний строк і не прийняв за його результатами жодного рішення.
Водночас 26 грудня 2016 року, тобто через понад місяць після внесення вказаного подання, голова дисциплінарної комісії подала голові Мостиської РДА службову записку, в якій просила закрити попередньо відкрите дисциплінарне провадження за фактом відсутності позивача на роботі з 21 червня 2016 року та відкрити нове, оскільки в процесі дисциплінарного провадження було допущено ряд порушень, а саме, не враховано вимог статті 66 Закону України "Про державну службу", що призвело до неправомірного висновку комісії. За результатами розгляду цієї службової записки відповідач-2 прийняв два розпорядження від 26 грудня 2016 року №1079 і №1080, якими закрив дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 і відкрив нове. Апеляційний суд дійшов висновку, що вказані дії та рішення голови Мостиської РДА не відповідають вимогам законодавства, оскільки: (1) Законом України "Про державну службу" не передбачено проведення двох дисциплінарних проваджень за фактом одного дисциплінарного проступку; (2) статтею 77 вказаного Закону передбачено лише одну підставу для закриття дисциплінарного провадження: якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку. Натомість зазначена службова записка чи недотримання дисциплінарною комісією вимог законодавства при здійсненні дисциплінарного провадження як підстава його закриття ні цим Законом, ні іншими нормативно-правовими актами, не передбачені.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що у розпорядженнях №1079 і №1080 правовою підставою їх прийняття вказано статті 6, 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", які визначають види актів місцевих державних адміністрацій та повноваження голів адміністрацій, і статей 68, 77 Закону України "Про державну службу", якими визначено суб`єктів, уповноважених ініціювати дисциплінарні провадження і врегульовано питання прийняття рішень про накладення дисциплінарного стягнення, тобто відповідач посилався на загальні норми законодавства, не вказуючи жодної конкретної підстави прийняття таких рішень.
Відтак апеляційний суд дійшов висновку, що накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани відбулось з грубим порушення вимог законодавства, а саме, не у порядку та не у спосіб, встановлені законом, що суперечить вимогам статті 19 Конституції України. Водночас протиправність розпорядження про накладення на позивачку дисциплінарного стягнення у виді догани означає відсутність такої ознаки для звільнення позивачки, як систематичність прогулу (повторно протягом року), що унеможливлює її звільнення з посади державної служби відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону України "Про державну службу".
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції стягнув суму вимушеного прогулу на користь позивачки, застосувавши для визначення середньоденного заробітку дані довідки Мостиської РДА про заробітну плату ОСОБА_1 за 2017 рік, зокрема розмір її заробітної плати за березень 2017 року, а також кількість робочих днів у березні 2017 року на підставі відповідного листа Міністерства соціальної політики України.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції в цій частині позову відмовив, оскільки встановив, що позивачка не надала суду належних доказів того, у чому виражається моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та заподіянням їй шкоди, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди. Водночас сам по собі факт протиправної поведінки відповідачів, за висновком суду, не свідчить про завдання позивачці моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень)
У касаційній скарзі Мостиська РДА просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року. Вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, що обґрунтовує такими доводами:
- суд неправильно застосував положення частини третьої статті 65 Закону України "Про державну службу" в частині пропуску відповідачами шестимісячного строку притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді догани, так як прогул був триваючим, оскільки розпочався 21 червня 2016 року і закінчився лише датою звільнення позивачки - 9 березня 2017 року. До того ж з моменту вчинення ОСОБА_1 прогулу не пройшов рік, що дає підстави для застосування до неї вказаного дисциплінарного стягнення;
- суд дійшов необґрунтованого висновку про порушення відповідачами норм матеріального права щодо закриття одного і відкриття іншого дисциплінарного провадження (розпорядження від 26 грудня 2016 року №1079 і №1080) стосовно одного проступку позивачки, оскільки вчинення таких дій законодавством не заборонено, тоді як суд не зазначив, які саме норми матеріального права Мостиська РДА порушила.
ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2019 року в частині:
- стягнення з Мостиської РДА на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 березня 2017 року 7 жовтня 2019 року в сумі: 67129,20 грн та змінити постанову в цій частині, задовільнивши у повному обсязі вимогу про стягнення з відповідача-1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період в сумі: 92251,21 грн;
- відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Мостиської РДА на користь позивачки моральної шкоди в сумі: 102500,00 грн і ухвалити нове рішення в цій частині, задовільнивши вказану вимогу у повному обсязі.
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що:
- довідка про її заробітну плату за 2017 рік, на підставі якої апеляційний суд здійснив розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, містить неправдиву інформацію, оскільки до неї не включено кошти грошової компенсації за невикористану позивачкою додаткову оплачувану відпустку. Так, скаржниця вказує, що середня заробітна плата повинна розраховуватися на підставі довідки від 6 листопада 2019 року №04-24/1, згідно якої її заробітна плата у березні 2017 року становила 5453,29 грн, а не 2296,84 грн. Відтак ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання різниці між стягнутою судом сумою і тією сумою, яка повинна була бути стягнута;
- суди не застосували пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - "Порядок №100"), щодо коригування заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадового окладу, який за час вимушеного прогулу позивачки підвищувався тричі;
- позивачка вважає, що довела упереджене ставлення до неї керівництва Мостиської РДА, спричинення їй моральних страждань (душевного болю, психологічного дискомфорту та інших негативних емоцій), тому має право на стягнення всієї суми моральної шкоди.
ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу Мостиської РДА, в якому просить залишити її без задоволення. У відзиві погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції, з яких її позов частково задоволений, вказує, що прогулу не вчиняла, оскільки він був вимушений і зумовлений протиправними діями лікаря, який вимагав неправомірну вигоду за закриття листка непрацездатності. Крім того, зазначає, що її не було поінформовано про закриття одного дисциплінарного провадження і відкриття іншого дисциплінарного провадження, чим порушено вимоги частини сьомої статті 77 Закону України "Про державну службу". Також ОСОБА_1 вказує, що відповідач-2 застосував до неї стягнення у виді звільнення, врахувавши ті дисциплінарні стягнення, які були скасовані судами. Крім того, зауважує, що деякі наявні у справі документи (том 2) не відповідають дійсності та були відсутні у справі під час її слухання в суді першої інстанції, тому позивачка змогла ознайомитися з ними лише в апеляційному суді. Окрім іншого, не погоджується зі встановленими судом першої інстанції обставинами внаслідок оцінки наявних у справі доказів.
Відповідачі відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 не подали, копію ухвали про відкриття касаційного провадження за її скаргою отримали 26 грудня 2019 року. Голова Мостиської РДА ОСОБА_7. відзиву на касаційну скаргу відповідача-1 також не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження за скаргою Мостиської РДА отримав 10 грудня 2019 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 працювала на посаді начальника служби у справах дітей Мостиської РДА із серпня 2007 року.
У період з 21 червня 2016 року до 11 січня 2017 року позивачка була відсутня на роботі, що підтверджується доказами, які дослідили суди попередніх інстанцій та перелік яких наведено у відповідних судових рішеннях. Водночас жодних доказів щодо поважності причин її відсутності на роботі у цей період ОСОБА_1 не надала.
Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що факт заміни вхідного замка у службовому кабінеті ОСОБА_1 не вплинув на її можливість потрапити на роботу і позивачка не надала суду будь-яких пояснень чи доказів того, що вона намагалася потрапити на свої робоче місце, але не змогла зробити цього у зв`язку із заміною замка.
Також суди встановили, що відповідачі намагалися з`ясувати причини відсутності позивачки на роботі, проте вона не реагувала на телефонні дзвінки та письмові листи від роботодавця з цього питання. У судах першої та апеляційної інстанцій причин таких своїх дій не пояснила.
Дисциплінарне провадження за фактом відсутності ОСОБА_1 на роботі з 21 червня 2016 року здійснювалося дисциплінарною комісією Мостиської РДА з серпня 2016 року і за його результатами комісія 24 листопада 2016 року внесла відповідачу-2 подання про звільнення позивачки із займаної посади у зв`язку з вчиненням нею дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу" (прогул без поважних причин).
Після внесення вказаного подання 26 грудня 2016 року голова дисциплінарної комісії подала голові Мостиської РДА службову записку, в якій просила закрити попередньо відкрите дисциплінарне провадження за фактом відсутності позивачки на роботі з 21 червня 2016 року та відкрити нове, оскільки в процесі дисциплінарного провадження було допущено ряд порушень, а саме, не враховано вимог статті 66 Закону України "Про державну службу", що призвели до неправомірного висновку комісії.
За результатами розгляду цієї службової записки Голова Мостиської РДА ОСОБА_7. прийняв два розпорядження від 26 грудня 2016 року №1079 і №1080, якими закрив дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 і відкрив нове.
Актом від 3 січня 2017 року зафіксовано відмову позивачки з`явитися на засідання дисциплінарної комісії і надати письмові пояснення про причини своєї відсутності на роботі з 21 червня 2016 року.
Дисциплінарна комісія направила відповідачеві-2 подання від 11 січня 2017 року про застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у виді догани.
20 січня 2017 року Голова Мостиської РДА ОСОБА_7. прийняв розпорядження №6/01-07 "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ", яким відповідно до пункту 12 частини другої статті 65, пункту 3 статті 66 Закону України "Про державну службу" за відсутність на роботі без поважних причин з 21 червня 2016 року оголосив позивачці догану за прогул без поважних причин. У вказаному розпорядженні підставою вказано подання дисциплінарної комісії від 11 січня 2017 року, доповідна записка керівника апарату відповідача-1 Сатурчак Н.С. від 20 січня 2017 року.
У матеріалах справи міститься лист від 23 січня 2017 року №02-34/142, яким надіслано позивачці розпорядження від 20 січня 2017 року №6/01-17, а також акт від 15 лютого 2017 року про відмову позивачки від ознайомлення із цим розпорядженням.
Крім того, суди встановили, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі з 12 січня 2017 року до 28 лютого 2017 року, що підтверджується доказами, які дослідили суди попередніх інстанцій та перелік яких наведено у відповідних судових рішеннях. Жодних доказів щодо поважності причин своєї відсутності на роботі у цей період ОСОБА_1 не надала.
На підставі службової записки керівника апарату Мостиської РДА Сатурчак Н.С. 23 січня 2017 року дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ порушила дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, а саме, відсутності на роботі без поважних причин.
Дисциплінарна комісія повідомила ОСОБА_1 про порушення дисциплінарного провадження стосовної неї і запросила на засідання, яке відбулося 7 лютого 2017 року і на яке позивачка не з`явилася.
22 лютого 2017 року відбулося чергове засідання дисциплінарної комісії, на яке запрошено ОСОБА_1, однак вона відмовилася з`явитися на засідання і надати письмові пояснення щодо її відсутності на роботі, водночас усно зобов`язалася прийти на наступне засідання дисциплінарної комісії, яке мало відбутися 28 лютого 2017 року о 15 год 00 хв. Однак на засідання 28 лютого 2017 року позивачка також не з`явилася, письмових пояснень з приводу її відсутності на роботі не подала.
Крім того, у матеріалах дисциплінарної справи містяться листи Мостиської РДА від 31 січня 2017 року №02-34/231, від 2 лютого 2017 року №02-34/264, від 14 лютого 2017 року №02-34/357 про надання ОСОБА_1 пояснень щодо поважності причин її відсутності на роботі.
Також з метою з`ясування факту перебування ОСОБА_1 у закладах охорони здоров`я Мостиська РДА направляла листи у Мостиську КЦРЛ (від 2 лютого 2017 року №02-34/262) та Департамент охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації (від 2 лютого 2017 року №02-34/263/).
1 березня 2017 року ОСОБА_1 надала пояснення, в яких повідомила, що 21 червня 2016 року звернулася до шпиталю у смт. Винники у зв`язку з поганим самопочуттям. Лікар цього закладу ОСОБА_3 запевнив, що листок непрацездатності відкритий, однак пізніше вимагав неправомірну вигоду за закриття листка непрацездатності та співпрацю з іншими невідомими позивачу особами, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів. На роботу не виходила, оскільки сподівалася, що листок непрацездатності буде закритий, для того щоб надати його роботодавцю.
Відповідач-2 розглянув 1 березня 2017 року пояснення ОСОБА_1 і своєю резолюцією зобов`язав ОСОБА_5 підготувати документи в Львівську обласну державну адміністрацію на погодження її звільнення.
3 березня 2017 року Мостиська РДА отримала погодження начальника служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації В.В. Лиса про звільнення ОСОБА_1 . Також 6 березня 2017 року відповідач-1 отримав погодження заступника голови Львівської обласної державної адміністрації О.О. Стоколос-Ворончук про звільнення ОСОБА_1 з посади.
Голова Мостиської РДА ОСОБА_7. 9 березня 2017 року прийняв розпорядження №45/01-05 "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким відповідно до пункту 12 частини другої статті 65, пункту 4 частини першої, частини п`ятої статті 66, пункту 4 частини першої статті 83, пункту 4 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" позивачку звільнено з посади начальника служби у справах дітей Мостиської РДА 9 березня 2017 року за вчинення дисциплінарного проступку, а саме: прогулу без поважних причин з 12 січня до 28 лютого 2017 року, що вчинений систематично (повторно протягом року). У вказаному розпорядженні підставою для його прийняття вказано: подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ від 28 лютого 2017 року, пояснення начальника служби у справах дітей районної державної адміністрації ОСОБА_1 від 1 березня 2017 року, розпорядження відповідача-2 від 20 січня 2017 року №6/01-07 "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ", погодження начальника служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації В. Лиса від 3 березня 2017 року №359/3, погодження заступника голови Львівської обласної державної адміністрації О. Стоколос-Ворончук від 6 березня 2017 року №5/13-1422/0/2-17/3-25.
10 березня 2017 року складено акт про відмову ОСОБА_1 від проставлення підпису про ознайомлення і отримання копії розпорядження про її звільнення і надіслано це розпорядження на адресу місця проживання позивачки.
Вважаючи протиправними розпорядження відповідача-2 від 20 січня 2017 року і від 9 березня 2017 року, якими на неї накладено догану і звільнено з посади, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За частиною першою статті 8 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, державний службовець зобов`язаний, зокрема: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 64 цього Закону за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Положеннями частини першої статті 65 Закону України "Про державну службу" передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Види дисциплінарних проступків визначені частиною другою вказаної статті, серед яких пунктом 12 передбачено такий вид дисциплінарного проступку як прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено строки, протягом яких державний службовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Так, державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення.