ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 560/1525/19
адміністративне провадження №К/9901/31522/19, №К/9901/31524/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Андрієнко Н.А.,
представника позивача - Дем`янової В.І.,
представника відповідача Державної податкової служби України - Діанова О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №560/1525/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України,
про визнання незаконними і скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,
за касаційними скаргами Головного управління ДФС у Луганській області та Державної фіскальної служби України
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року (прийняте у складі: головуючого судді Польового О.Л.)
і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Совгири Д.І., суддів Кузьменко Л.В., Франовської К.С.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд:
- визнати незаконним і скасувати наказ №82-ос від 15 березня 2019 року про звільнення підполковника податкової міліції - заступника начальника - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області Головного управління ДФС у Луганський області ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ на підставі скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі;
- визнати незаконним і скасувати наказ №117-о від 25 березня 2019 року про звільнення підполковника податкової міліції - заступника начальника - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області Головного управління ДФС у Луганський області ОСОБА_1 за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ на підставі скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі;
- поновити підполковника податкової міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області Головного управління ДФС у Луганський області або на іншій рівнозначній посаді;
- стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до довідки, наданої Головним управлінням ДФС у Луганський області;
- стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду у сумі: 5000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 березня 2019 року на підставі наказу Державної фіскальної служби України №82-ос від 15 березня 2019 року позивача звільнено через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. На підставі наказу №117-ос від 25 березня 2019 року Головного управління ДФС у Луганський області позивача було звільнено за підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ на підставі скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. 13 серпня 2018 року позивач отримав попередження про наступне вивільнення у зв`язку з реорганізацією відділу внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області. Водночас, позивачу не було запропоновано будь-яких інших посад у реорганізованій установі. Отже, на думку позивача, оскаржувані накази є протиправними.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано наказ №82-ос від 15 березня 2019 року про звільнення підполковника податкової міліції - заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області Головного управління ДФС у Луганський області ОСОБА_1 за підпунктом "г" (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Визнано протиправним і скасовано наказ №117-о від 25 березня 2019 року про звільнення з посади і податкової міліції Державної фіскальної служби України 25 березня 2019 року в запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника податкової міліції ОСОБА_1, заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області Головного управління ДФС у Луганський області.
Поновлено підполковника податкової міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області Головного управління ДФС у Луганський області.
Стягнуто з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 березня 2019 року до 20 червня 2019 року у сумі: 38047,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 49-2 Кодексу законів про працю України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Отже, Головне управління ДФС у Луганській області зобов`язано було запропонувати позивачу вакантні посади з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, однак при попередженні про звільнення відповідачі не запропонували позивачу інші посади у реорганізованій установі.
Крім того, всупереч вимогам статті 42 КЗпП України, при скорочені позивача, Головне управління ДФС у Луганській області не врахувало того, що на утриманні у позивача перебуває його дружина і малолітня дитина, що підтверджується копіями свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 17 березня 2017 року і довідки Головного управління ДФС у Хмельницькій області, згідно якої, ОСОБА_3 відповідно до наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 13 червня 2017 року №156-в перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних наказів від 15 березня 2019 року і від 25 березня 2019 року у зв`язку з недотриманням відповідачами процедури звільнення (пропонування вакантних посад) позивача.
З огляду на неправомірність дій відповідачів щодо звільнення позивача з публічної служби, відповідно до вимог статті 235 КЗпП України, суд першої інстанції стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення до дня прийняття рішення суду у цій справі у розмірі: 38047,00 грн.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги щодо відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки позивач не довів, що у зв`язку із його звільненням відповідачами, йому було заподіяно моральну шкоду, а саме: не надано належних пояснень і доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, у той час як моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року змінено в частині суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка належала стягненню на користь позивача.
Абзац п`ятий резолютивної частини рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року викладено в наступній редакції: "Стягнути з Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 березня 2019 року до 20 червня 2019 року в сумі: 36540,00 грн з відрахуванням встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів".
В іншій частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при вирішенні питання щодо розміру грошового забезпечення, яке підлягає стягненню за час вимушеного прогулу на користь позивача, необхідно застосовувати Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року №616, а не Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого1995 року №100.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечення)
У касаційних скаргах Головне управління ДФС у Луганській області та Державна фіскальна служба України просять скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року і ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Зокрема, скаржники зазначають, що рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими, прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також без повного і всебічного з`ясування обставин справи. Зазначають, що суд апеляційної інстанції у постанові не надав жодної оцінки доводам, викладеним в апеляційних скаргах ДФС України, ГУ ДФС у Луганській області, про незастосування Хмельницьким окружним адміністративним судом наслідків пропуску ОСОБА_1 місячного строку для звернення до суду у справі щодо звільнення з публічної служби, чим порушив частину п`яту статті 122, статтю 123 КАС України.
Крім того, визнаючи поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у період з 10 травня 2019 року до 16 травня 2019 року перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується випискою з медичної картки поліклініки №1 КП "Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр" від 13 червня 2019 року.
Водночас, судом не надано належної оцінки доводам відповідачів про те, що наказом Хмельницького центру з надання безоплатної правової допомоги від 8 квітня 2019 року №359 (ще до ознайомлення з наказами про звільнення) ОСОБА_1 призначено адвоката Дем`янову В.І., яку зобов`язано прибути до Хмельницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для написання процесуальних документів і представництва інтересів у суді у справі щодо незаконного звільнення.
Отже, на думку відповідачів, при наявності призначеного адвоката, ОСОБА_1 отримавши копії оскаржуваних наказів 11 квітня 2019 року, міг надати наявні документи адвокату для підготовки адміністративного позову і реалізувати своє право на звернення до суду у строк, передбачений нормами КАС України.
Крім того, скаржники у своїх скаргах цитують положення пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України, викладають обставини справи і вказують, що, враховуючи ліквідацію підрозділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Луганській області, позивач був обґрунтовано звільнений із займаної посади.
Представник позивача - адвокат Дем`янова Вікторія Іванівна надала до суду відзиви на касаційні скарги відповідачів, в яких просила відмовити у задоволенні касаційних скарг, а оскаржувані рішення залишити без змін. В обґрунтування відзивів на касаційні скарги відповідачів представник позивача вказує на те, що касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності та підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки обіймає посаду у іншому державному органі. Адже 1 жовтня 2019 року наказом №630-о начальник відділу інформаційно-аналітичної роботи юридичного управління Головного управління ДФС у Луганській області Трофименко Марина Євгенівна, яка є представником відповідачів у цій справі, була переведена до Головного управління ДПС у Луганській області.
Разом з тим, представник позивача зауважує, що позовна заява ОСОБА_1 була подана без пропущення строку на подання позову, оскільки із наказом №82-ос про звільнення від 15 березня 2019 року він був ознайомлений 19 квітня 2019 року, про що в цьому наказі є відмітка, а з наказом №117-о від 25 березня 2019 року про звільнення Головне управління ДФС у Луганській області позивача не ознайомило, всупереч вимогам трудового законодавства України, оскільки відмітки в наказі немає.
Отже, на думку представника позивача, суди першої й апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що згідно наказу Державної фіскальної служби України №2519-о від 19 жовтня 2017 року "Про призначення працівників податкової міліції" ОСОБА_1 призначений 6 листопада 2017 року на посаду заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області Головного управління ДФС у Луганській області.
Згідно наказу ДФС від 6 червня 2018 року №356 "Про внесення змін до окремих наказів ДФС", зокрема, ліквідовано в головних управліннях ДФС в областях і місті Києві, Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби підрозділи внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у відповідних областях, місті Києві та управлінь внутрішньої безпеки підрозділів Офісу великих платників податків ДФС.
Відповідно до наказу Головного управління ДФС у Луганській області від 31 липня 2018 року №846 було введено в дію перелік змін №2 до Організаційної структури Головного управління ДФС у Луганській області, затверджений 30 липня 2018 року в.о. Голови Державної фіскальної служби України Проданом М.В., відповідно до якого виведено зі структури відділ внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області штатною чисельністю 15 осіб.
Згідно пункту 2 розпорядження ДФС України від 3 серпня 2018 року №79-р "Про організацію вжиття заходів" керівників ГУ ДФС в областях зобов`язано припинити здійснення повноважень і функціональних обов`язків, покладених на підрозділи внутрішньої безпеки, до 6 серпня 2018 року.
Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 10 травня 2018 року №792-0 "Про надання повноважень" уповноважено керівників Головних управлінь здійснювати попередження осіб начальницького складу податкової міліції цих органів, посади яких належать до номенклатури ДФС, про реорганізацію, скорочення чисельності або штату державного органу та їх наступне вивільнення відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України або підпункту "з" пункту 63, підпункту "г" пункту 64 Положення.
13 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС у Луганській області було складено попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 із займаної посади 13 жовтня 2018 року через скорочення штатів згідно з підпунктом "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 29 липня 1991 року №114.
Відповідно до наказу Державної фіскальної служби України №82-ос від 15 березня 2019 року звільнено з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України у запас (з постановкою на військовий облік) за підпунктом "г" (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі), пункту 64 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-239812), заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області Головного управління ДФС у Луганський області.
Згідно наказу Головного управління ДФС у Луганський області №117-о від 25 березня 2019 року вирішено вважати таким, що звільнений з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України 25 березня 2019 року в запас (з постановкою на військовий облік) відповідно до підпункту "г" пункту 64 (через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі) підполковника податкової міліції ОСОБА_1, заступника начальника управління - начальника першого відділу управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Луганській області Головного управління ДФС у Луганський області.
Не погоджуючись із такими діями відповідачів, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
III. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до пункту 353.1 статті 353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки, визначаються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.
Підпунктом "г" пункту 64 вказаного Положення встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання на службі. При цьому, порядок звільнення осіб у зв`язку із скороченням штату, Положенням не визначений.
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Водночас, частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:
1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;