ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2021 року
м. Київ
справа № 440/1590/19
адміністративне провадження № К/9901/36299/19
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А.,
за участю секретаря судового засідання Хом`яка О.А.,
учасники справи:
представник позивача - Легких К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області (правонаступник Головного управління ДФС у Полтавській області) на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року (суддя - Алєксєєва Н.Ю.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року (судді - Любчич Л.В., Спаскін О.А., Присяжнюк О.В.) у справі № 440/1590/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазсервіс" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИЛА:
У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтагазсервіс" (далі - Товариство) звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ГУ ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 квітня 2019 року №№ 0004751401, 0004761401, 0004771401.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що висновки ГУ ДФС щодо заниження ним податку на прибуток підприємств, а також завищення від`ємного значення об`єктів оподаткування, є помилковими, оскільки ним не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих в акті перевірки.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року, адміністративний позов задоволено, спірні податкові повідомлення-рішення скасовано.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що позивачем належним чином підтверджено реальність проведених операцій, а, отже, збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, а також зменшення сум від`ємного значення об`єктів оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість (далі - ПДВ) було безпідставним.
Так, на думку судів попередніх інстанцій, висновки ГУ ДФС про віднесення кредиторської заборгованості позивача у загальній сумі 13 040 412 грн перед компанією "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH" (Німеччина), яка виникла за договорами оренди та поставки обладнання, до безнадійної, у розумінні підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є помилковими. Суди вказали, що доводи податкового органу про неможливість визнання в спірних господарських відносинах переривання перебігу строку давності за зобов`язаннями позивача по оплаті всієї суми заборгованості через те, що виконання таких зобов`язань передбачалося частинами (окремо по кожному акту здачі-приймання орендованого обладнання) та, відповідно, позивачем було визнано таку заборгованість лише в певних частинах, спростовуються наданими позивачем актами звірки взаєморозрахунків від 9 лютого 2017 року, від 29 січня 2018 року та від 28 лютого 2019 року, підписаними сторонами відповідних договорів, та бухгалтерською довідкою щодо формування заборгованості по контрагенту, якими підтверджується визнання Товариством заборгованості в сумі, щодо якої виник спір. Згідно з актами звірки взаєморозрахунків з урахуванням переривання перебігу строку позовної давності він триває до 28 лютого 2022 року.
Також суди попередніх інстанцій вважали безпідставними висновки податкового органу, що укладення позивачем договорів страхування майна з ПрАТ "СК "САТІС" не було спрямовано на отримання доходу, а було здійснено без наміру одержати економічний ефект. Суди вказали, що оцінювання ефективності використання платником податків своїх активів шляхом оцінювання витрат платника у світлі їх доцільності, раціональності, не належить до повноважень податкового органу. Платник податків здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність, вирішуючи, які саме господарські операції йому необхідно здійснити для забезпечення своєї діяльності. При цьому, суди послались на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23 липня 2019 року у справі № 802/2386/14-а. Крім цього, суди зазначили, що невід`ємною частиною кожного укладеного договору співстрахування добровільного страхування майна була заява на страхування майна та додаток до заяви, де вказано вичерпний перелік майна, що страхується, зокрема, міститься інформація про відновлювальну вартість обладнання, орендованого відповідно до умов контрактів з компанією "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH", згідно із положеннями яких позивач взяв на себе зобов`язання оплатити таку відновлювальну вартість обладнання, у випадку якщо будь-який з предметів обладнання буде втрачено, знищено або його неможливо буде в подальшому використовувати за призначенням. Вказане свідчить, що діловою метою страхування саме за такою відновлювальною вартістю було своєчасне та повне відшкодування позивачем на адресу компанії "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH" коштів у випадку втрати, знищення або неможливості подальшого використання обладнання. Вказана відновлювальна вартість застрахованого майна відповідала відновлювальній вартості орендованого майна у компанії "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH".
Суди попередніх інстанцій вважали необґрунтованими доводи відповідача, що договори страхування не були підписані зі сторони співстраховиків, а також не погодилися з його висновками щодо нереальності операцій зі страхування майна з огляду на те, що ліцензії ТДВ "СК "Хортиця" та свідоцтво про реєстрацію фінансової установи на час сплати страхових платежів 11 грудня 2017 року та 12 грудня 2017 року були анульовані. Суди також не погодилися з твердженнями податкового органу, що позивач під час проведення перевірки не надав бухгалтерських документів щодо формування відновлювальної вартості орендованого застрахованого майна, що унеможливило правильне визначення суми страхового внеску.
На думку судів, такі доводи відповідача спростовано матеріалами справи, а саме, договорами співстрахування добровільного страхування майна, підписаних генеральним директором ПрАТ "СК "САТІС" як від імені самого ПрАТ "СК "САТІС", так і від імені кожного зі співстраховиків (ТДВ "СК "ХОРТИЦЯ", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", ПрАТ "СК ФІНЕКС") на підставі договорів про співробітництво та відповідних довіреностей. Крім того, суди взяли до уваги пояснення позивача про те, що він не був обізнаний про анулювання ліцензій ТДВ СК "Хортиця" на здійснення діяльності з надання фінансових послуг за декілька днів до закінчення строку дії договору співстрахування, оскільки жоден зі співстраховиків його про це не повідомляв. Наявність кримінальних проваджень, фігурантами яких були вищезазначені страхові компанії, на думку судів, не мала правового значення для правильного вирішення даного спору, оскільки контролюючим органом не надано до матеріалів адміністративної справи вироків у таких кримінальних провадженнях. Доводи відповідача щодо ненадання позивачем під час проведення перевірки бухгалтерських документів щодо формування відновлювальної вартості орендованого застрахованого майна суди також вважали необґрунтованими, оскільки контролюючим органом в акті перевірки не зазначено про відсутність у позивача відповідних вантажних митних декларацій, на підставі яких обладнання було імпортоване в Україну, та які містяться в матеріалах справи, а також не доведено, що вказані декларації запитувалися відповідачем під час проведення податкової перевірки.
Стосовно спірних витрат позивача на сплату вартості послуг фізичних осіб - підприємців та гонорару Адвокатського об`єднання "КОННОВ І СОЗАНОВСЬКИЙ", суди також погодились із обґрунтуванням позивача щодо їх пов`язаності із його господарською діяльністю.
Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач аргументував свою позицію порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказав на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що виконання позивачем зобов`язань за договорами оренди та поставки обладнання компанією "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH" відбувалося частинами за кожним актом здачі - приймання орендованого обладнання, що з урахуванням правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в постанові від 29 травня 2013 року № 10, свідчить про визнання позивачем лише відповідної частини грошових зобов`язань, які підлягали сплаті, та, відповідно, про сплив строку позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежів за актами приймання - передачі обладнання за 2014 - 2015 роки.
Також відповідач указав на ненадання судами належної оцінки наведеним в акті перевірки доводам щодо фіктивності господарської операції позивача з добровільного страхування, вчиненої з метою штучно збільшити збитки господарської діяльності, зокрема, відсутності підписів керівників співстраховиків на відповідних договорах страхування, які з обох сторін підписані керівником іншого страховика - ПрАТ "СК "САТІС"; наявності кримінальних проваджень, фігурантами яких були співстраховики позивача за відповідними договорами.
Крім цього, відповідач вказав, що:
витрати позивача на компенсацію послуг фізичної особи - підприємця по обслуговуванню комп`ютерної техніки не доведені достовірними доказами, враховуючи відсутність в акті виконаних робіт відомостей про конкретні поломки техніки, які усувалися, а також наявності в штаті позивача відповідних спеціалістів, до посадових обов`язків яких відноситься обслуговування комп`ютерного обладнання;
витрати позивача на компенсацію послуг фізичних осіб - підприємців із забезпечення харчування працівників позивача під час святкування Нового Року не доведені достовірними доказами з огляду на те, що акти наданих послуг не містили деталізацію таких послуг, зокрема, складових обрахунку вартості таких послуг, а містили лише загальні дані;
витрати позивача на компенсацію послуг фізичної особи - підприємця з прибирання приміщень позивача не доведені достовірними доказами, враховуючи зазначення в замовленнях на послуги іншого номеру будинку офісного приміщення позивача, ніж зазначеного в його зареєстрованій юридичній адресі, а також відсутність у виконавця послуг достатніх трудових ресурсів для надання відповідних послуг.
Також, на думку відповідача, судами попередніх інстанцій не враховано, що послуги Адвокатського об`єднання "КОННОВ І СОЗАНОВСЬКИЙ" з надання правничої допомоги в подальшому не використані Товариством в його господарській діяльності з огляду на те, що в процесі надання відповідних послуг адвокатське об`єднання дійшло висновку щодо безперспективності судового процесу із контрагентом позивача - ТОВ "Сервіс - Ойл", у зв`язку із чим позивачем було прийнято рішення про відмову від звернення до суду з позовом до вказаного товариства, та подальша співпраця із адвокатським об`єднанням була припинена.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
Скарга розглядається відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 8 лютого 2020 року.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він, посилаючись на доводи, аналогічні висновкам судів попередніх інстанцій, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Колегія суддів) вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають лише частково.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2018 року.
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 27 березня 2019 року № 383/16-31-14-01-10/13966187, відповідно до якого, зокрема, встановлено завищення Товариством від`ємного значення об`єкта оподаткування ПДВ на загальну суму 17 090,0 грн, в т.ч. за березень 2018 року - на 9 777,0 грн, за червень 2018 року - на 7 313,0 грн; заниження податку на прибуток підприємств на 1 792 762 грн; а також завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на 10 439 324 грн.
Так, податковою перевіркою було встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та компанією "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH" у 2014 - 2015 роках були укладені договори оренди та поставки бурового обладнання в режимі тимчасового ввезення на митну територію України.
9 лютого 2017 року та 29 січня 2018 року між позивачем та компанією "Wenzel Downhole Tools Europe GmbH" уповноваженими особами були підписані акти звірки взаєморозрахунків за вказаними договорами, відповідно до яких між зазначеними вище суб`єктами господарювання безнадійної заборгованості (кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності), у періоді, що перевірявся, не існувало. Згідно з указаними актами, з урахуванням переривання строку позовної давності за зобов`язаннями, що випливають з відповідних договорів, строк позовної давності триває до 28 лютого 2022 року.
Проте, податковий орган в акті перевірки зазначив, що позивачем неправомірно не було включено до інших операційних доходів прострочену кредиторську заборгованість у сумі 13 040 412 грн, яка виникла в результаті фінансово - господарських відносин з компанією Wenzel Downhole Tools Europe GmbH" та по якій, минув строк позовної давності. Вказане призвело до заниження Товариством податку на прибуток підприємств та завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування вказаним податком.
Також перевіркою встановлено, що у періоді, що перевірявся, Товариством було укладено договори співстрахування добровільного страхування майна із співстраховиками - ПрАТ "СК "САТІС" та ТДВ "СК "Хортиця", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", ПрАТ "СК ФІНЕКС". На виконання умов зазначених договорів позивач у періоді, що перевірявся, перерахував на розрахунковий рахунок ПрАТ "СК "САТІС" страхові платежі у загальній сумі 3 506 339 грн, частину з яких ПрАТ "СК "САТІС" протягом п`яти днів з дня отримання таких платежів було зобов`язано перерахувати співстраховикам - ТДВ "СК "Хортиця", ТДВ "СК "Інноваційні страхові технології", ПрАТ "СК ФІНЕКС".
Податковий орган в акті перевірки зазначив, що співстраховики за вказаними договорами є фігурантами кримінальних проваджень, а відповідні договори не було оформлено належним чином.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням того, що за даними звіту про фінансові результати Товариства результат його діяльності за IV квартал 2016 року, за 2017 рік та за 9 місяців 2018 року був збитковим, відповідач дійшов висновку, що, оскільки, витрати у вигляді страхових платежів збільшували збиткову діяльність Товариства, господарські операції позивача зі страхування майна не були спрямовані на отримання доходу та були вчинені без наміру одержати економічний ефект. Вказане призвело до завищення Товариством суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Також під час перевірки встановлено, що:
між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 було укладено усний договір, предметом якого було надання послуг із забезпечення харчування для працівників Товариства під час святкування Нового Року (2018 рік). З метою доведення понесення витрат за вказаною домовленістю у розмірі 44 481 грн позивачем під час перевірки надано акт наданих послуг "харчування учасників банкету 22 грудня 2017 року в ресторані "ІНФОРМАЦІЯ_2" та рахунок на оплату від 16 листопада 2017 року. Також позивачем надано наказ "Про організацію новорічного корпоративу для працівників ТОВ "УКРНАФТАГАЗСЕРВІС" та звіт про організацію новорічного корпоративу;
між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладено договір на технічне обслуговування комп`ютерної техніки та додаткові угоди до вказаного договору. Вартість відповідних послуг склала 300 000 грн. На підтвердження вартості таких послуг позивачем під час перевірки надано акти наданих послуг "технічне обслуговування комп`ютерного обладнання" та розшифровки до зазначених актів;
між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір про надання послуг з прибирання в приміщеннях Товариства, а саме: прибирання офісного приміщення та виробничого приміщення. Загальна вартість послуг за період, що перевірявся, становила 269 578,50 грн. На підтвердження вартості наданих послуг під час перевірки надано замовлення на послуги, зокрема, миття вікон 46 м. кв., хімічна чистка килимового покриття, разове комплексне прибирання офісу 298,5 м. кв., та відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також рахунки-фактури;
між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 було укладено усний договір про надання послуг із забезпечення харчування для працівників Товариства під час святкування Нового Року (2017 рік). На підтвердження вартості наданих послуг під час перевірки надано наказ керівника позивача, відповідно до якого було замовлено для святкування приміщення ресторану " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", належне фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5, акти наданих послуг ("послуги харчування") та відповідні рахунки на оплату на суму 35 200 грн.
Податковий орган вказав на недоведеність Товариством факту отримання зазначених робіт та послуг, що призвело до завищення ним від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Крім цього, під час проведення перевірки податковим органом зафіксовано завищення Товариством від`ємного значення об`єкта оподаткування ПДВ на загальну суму 17 090 грн в результаті відносин із Адвокатським об`єднанням "КОННОВ І СОЗАНОВСЬКИЙ", яким надавалася правнича допомога, що не відповідала діловій меті діяльності Товариства.
Як свідчать матеріали справи, за умовами договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2018 року адвокатське об`єднання зобов`язалося надати правничу допомогу щодо підготовки всіх необхідних процесуальних документів та представництва інтересів клієнта з метою забезпечення реалізації його прав і обов`язків в судах України для вирішення спору з ТОВ "Сервіс Ойл", в органах Державної виконавчої служби, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами усіх форм власності, а також іншу правову допомогу, якої клієнт може потребувати у зв`язку із вказаним спором. Гонорар адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги розраховувався на основі фіксованих погодинних ставок, визначених відповідно до умов співробітництва. З метою підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано акт наданих послуг згідно з рахунком від 6 березня 2018 року "аналіз матеріалів для підготовки до звернення до суду у спорі з ТОВ "Сервіс Ойл" та надання рекомендацій щодо стратегії судового захисту та необхідних доказів", акт наданих послуг згідно з рахунком від 4 червня 2018 року "консультації щодо звернення до суду з позовом до ТОВ "Сервіс Ойл" про відшкодування збитків", згідно з якими вартість послуг склала 58 664,40 грн, в т.ч. ПДВ - 9 777,40 грн.