ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 400/3201/19
адміністративне провадження № К/9901/3070/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 400/3201/19
за позовом Заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Одеської області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року, прийняту у складі судді Мороза А.О. та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у складі колегії суддів: головуючого судді Кравця О.О., суддів Домусчі С. Д., Коваля М.П.,
в с т а н о в и в :
Заступник керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 (далі - позивач, прокурор) звернувся з позовом до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 18 березня 2019 року № 52 "Про затвердження детального плану частини території с. Коблеве для розміщення, спорудження (будівництва) та обслуговування інших об`єктів стаціонарної рекреації та для розміщення, будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних, лінійних, протиерозійних та захисних протизсувних споруд" (далі - Рішення).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року позовну заяву залишено без руху, в зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року позовну заяву було повернуто.
У касаційній скарзі заявлено вимогу про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення судових рішень без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.
Як встановлено, Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з тим, що надані позивачем обґрунтування на підтвердження своїх доводів, не підтверджують факту наявності у позивача права оскаржити нормативно-правовий акт, з огляду на те, що позивачем не доведено, що він є особою, щодо якої застосовано акт або особою, яка є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
22 жовтня 2019 року на виконання вимог зазначеної ухвали від позивача надійшли пояснення, відповідно до яких право вирішувати, які саме заходи необхідно вживати для захисту прибережної захисної смуги належить, у першу чергу, національній владі, а тому позовом, пред`явленим прокурором у порядку адміністративного судочинства, не порушено ст. 1 протоколу Першого до Конвенції (п. п. 87,92, 93). Крім того, у цій справі, прокурор виступає не як альтернативний, а єдино можливий суб`єкт звернення до суду з метою захисту інтересів держави - прав об`єднаної територіальної громади на територію пляжної зони, від неправомірних дій органу, який відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування" зобов`язаний діяти в її інтересах.
Проте, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені в ухвалі суду недоліки апеляційної скарги в наданий строк позивач не усунув.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною третьою статті 5 КАС передбачено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1311 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 КАС, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.