ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 758/7700/17
адміністративне провадження № К/9901/28518/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 758/7700/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13.05.2019, постановлену судом у складі судді Васильченка О.В.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів: Федотова І.В., Літвінової Н.М.,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
1. 09.06.2017 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у переведенні її на пенсію по втраті годувальника з 01.10.2013;
- зобов`язати відповідача перевести її на пенсію по втраті годувальника та призначити її згідно з статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) та статтями 36, 37 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (ДАЛІ - Закон № 1058-IV) у розмірі 50% пенсії померлого чоловіка, починаючи з 01.10.2013 і виплатити пенсію з урахуванням проведених виплат.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалась на те, що відповідно до вимог статті 45 Закону № 1058-IV вона має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з дня, що настає за днем смерті годувальника, тобто з 01.10.2013, зважаючи на її звернення до пенсійного органу про призначення такого виду пенсії протягом 12 місяців з дня смерті годувальника. Разом з тим, відповідачем призначено позивачу пенсію по втраті годувальника лише з 17.10.2014, тобто з моменту звернення про призначення даного виду пенсії, що не відповідає вимогам законодавства та порушує її право на пенсійне забезпечення.
3. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 13.05.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019, залишено адміністративний позов без розгляду на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач 16.10.2019 подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2019 визначено склад колегії суддів для розгляду даної справи: Рибачук А.І.- головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
6. Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва та до 17.10.2014 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Відповідно до посвідчення від 13.01.2014 № 000692 Т, виданого Київською міською державною адміністрацією позивач є дружиною померлого громадянина із числа ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) категорії 1А, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.
Після смерті чоловіка 30.09.2013 позивач неодноразово зверталась до Управління Пенсійного фонду України у Подільському районі міста Києва з заявами від 07.01.2014, від 08.07.2014 та від 17.10.2014 про переведення її на інший вид пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З 17.10.2014 на підставі заяви позивача та довідки про заробітну плату від 10.06.2014 № 53/35-371 позивачу призначено (переведено з одного на інший вид) пенсію у розмірі 4757,93 грн у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 796-XII, про що позивача повідомлено листом від 05.11.2014 № 23605/10.
03.05.2017 позивач звернулась до пенсійного органу із заявою, в якій просила призначити їй з 01.10.2013 пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50 % пенсії по інвалідності годувальника ОСОБА_2, визначеної йому як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС та здійснити із вказаної дати перерахунок і виплату призначеної пенсії з урахуванням здійснених виплат з посиланням на положення пункту 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, відповідно до якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, в той час як позивачу призначено таку пенсію з 17.10.2014 (з моменту звернення до пенсійного органу про її призначення).
Листом від 19.05.2017 №29159/08 Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві (Подільський відділ) повідомив позивача про відсутність підстав для призначення та перерахунку пенсії з 01.10.2013 з посиланням на частину третю статті 45 Закону № 1058-IV, зважаючи на те, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання відповідної заяви.
Вважаючи протиправною вказану відмову у призначені та перерахунку пенсії з дня, що настає за днем смерті годувальника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач звернулась з даним позовом до суду.
ІІІ. ВИСНОВКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЯЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи адміністративний позов без розгляду виходив з того, що про призначення пенсії з 17.10.2014, а не з 01.10.2013 позивач знала ще у 2014 році (зокрема з листа відповідача від 05.11.2014 №23605/10), а до суду з відповідним позовом звернулась лише 09.06.2017, тобто зі значним спливом встановленого процесуальним законом шестимісячного строку.
Матеріали справи не містять клопотань від позивача щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду та нею не наведено аргументів, що свідчать про поважність причин такого пропуску.
Суди попередніх інстанцій, з посиланням на практику Верховного Суду, зокрема на постанови від 15.05.2019 у справі № 804/4217/18, від 14.05.2019 у справі № 521/7961/16-а, дійшли висновку про те, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважала, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються її права та законні інтереси. Пенсія є періодичним платежем, про дату її призначення позивачу було відомо, а тому в разі незгоди, вона мала право звернутися до суду.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
9. Касаційна скарга обґрунтована незгодою позивача з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій щодо залишення адміністративного позову без розгляду з посиланням на необхідність застосування до спірних правовідносин положення частини першої статті 122 КАС України та при визначенні її права на звернення до суду, керуватись строками, вставленими Законом № 1058-IV та Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III. Скаржник також посилається на практику Верховного Суду, зокрема на постанову від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17 та постанову від 19.03.2019 у справі № 806/1952/18, відповідно до правового висновку у яких, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).
11. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд дійшов таких висновків.
12. Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
13. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
14. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
15. За змістом статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
16. Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, колегія суддів звертає увагу на те, що застосування строку звернення до адміністративного суду передує вирішенню спору по суті.
17. Відповідно до частин першої та другої статті 99 КАС України (в редакції до 15.12.2017) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.