ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2021 року
м. Київ
справа № 345/1831/17
провадження № К/9901/45691/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області
на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2017 року (суддя Сухарник І.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року (головуючий суддя Большакова О.О., судді Глушко І.В., Макарик В.Я.)
у справі №345/1831/17
за позовом ОСОБА_1
до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-а категорія з 12 січня 2017 року, зобов`язати призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-а категорія з 12 січня 2017 року.
2. Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, позов задоволено.
3. Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з вказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06 липня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
4. Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно з посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році серії НОМЕР_1, виданого та перереєстрованого у відповідності до вимог чинного законодавства України, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2) у 1987 році.
6. Відповідно до копії архівної довідки від 23 березня 1993 року № 9509 Управління хімічних військ Прикарпатського військового округу ОСОБА_1 в складі військової частини 43187 виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження в 1987 році - 90 днів (з 17 лютого 1987 року по 28 травня 1987 року).
Зазначене також підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2, виданого 24 квітня 1983 року Суворовським районним військовим комісаріатом м. Одеси та копією трудової книжки НОМЕР_3 .
7. Рішенням від 11 квітня 2017 року № 3066/03 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком.
8. Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач звернувся з цим позовом до суду та просить зобов`язати Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити йому пенсію із зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 12 січня 2017 року.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
9. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах підтверджується документами та посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, яке видане у встановленому порядку, оскільки позивач надав відповідні документи, які підтверджують, що він працював у зоні відчуження у 1987 році не менше 14 календарних днів та його право на отримання пенсії відповідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕННЯ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
10. Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій не враховано того, що при призначенні пенсії за віком із застосуванням ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", окрім посвідчення відповідної категорії в обов`язковому порядку має бути надана довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року № 122. Управління вважає свої дії правомірними, оскільки з наявних документів неможливо встановити періоди роботи позивача, населені пункти чи об`єкт, де позивачем виконувалися роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
11. У запереченнях на касаційну скаргу позивач погоджується з висновкам судів першої та апеляційної інстанції та вважає рішення відповідача неправомірним, а касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що зводиться до переоцінки доказів, наданих судам попередніх інстанцій.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
13. За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
14. У ст. 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
Згідно зі ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.
Частиною 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.
15. Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що "відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов`язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на Чорнобильській АЕС стала втрата здоров`я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров`я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави".
16. У рішенні від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 Конституційний Суд України також звернув увагу на засадничий характер обов`язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв`язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків. Такі гарантії, пільги та компенсації є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку. Пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
17. Крім того, у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019 міститься висновок, згідно з яким, аналіз положень, зокрема, ст. 16 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту; за Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди.
18. Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
19. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
20. Відповідно до ст. 9 вказаного Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
21. Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
22. Згідно з ч. 2 ст. 14 цього Закону категорія 2 особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 01 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.