ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 911/2280/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
за участю представників:
скаржник 1: АТ "Укртрансгаз": Мотлях О. О.
скаржник 2: АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України": Лисенко В. О.
відповідач: КП "Тетіївтепломережа": Мамаєв Д. Ю.
третя особа: АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз": Волощук П. Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020
у складі колегії суддів: Зубець Л. П., Алданової С. О., Мартюк А. І.
та рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020
у складі судді Заєць Д. Г.
у справі за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Київолбгаз"
2. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про зобов`язання повернути майно та стягнення коштів
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У вересні 2019 року Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (надалі - позивач, АТ "Укртрансгаз") звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" (надалі - відповідач, КП "Тетіївтепломережа"), в якій просило суд: зобов`язати відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно - природний газ, в загальному обсязі 280,399 тис. куб. метрів; стягнути з відповідача на користь позивача 1 873 777,33 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за відсутності у нього будь-яких підстав для відбору природного газу з газотранспортної системи, без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем, здійснив відбір в обсязі 280,399 тис. куб. м природного газу позивача, що підтверджується звітом АТ "Київоблгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2017 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
3. 19.10.2016 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі також - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз", постачальник) та КП "Тетіївтепломережа" (споживач) укладено Договір постачання природного газу № 1759/1617-ТЕ-17 (надалі - Договір № 1759/1617-ТЕ-17), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
4. З преамбули Договору № 1759/1617-ТЕ-17 вбачається, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та КП "Тетіївтепломережа" при підписанні даного договору керувались Законом України "Про ринок природного газу" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)".
5. Пунктом 2.1 Договору № 1759/1617-ТЕ-17 визначено, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов`язується передати споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 826 тис. куб. м.
6. Згідно п. 3.2 Договору № 1759/1617-ТЕ-17, споживач до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, подає постачальнику належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Обсяги поставки підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінацій на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) у встановленому законодавством порядку.
7. Відповідно до п. 3.4 Договору № 1759/1617-ТЕ-17, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
8. Пунктами 7.1-7.2 Договору № 1759/1617-ТЕ-17 визначено, що споживач має право отримувати природний газ відповідно до умов цього договору. Споживач зобов`язаний самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу, виділеного споживачу.
9. Також, між КП "Тетіївтепломережа" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладено Договір постачання природного газу № 1795/1617-БО-17 від 27.10.2016 та № 1873/1617-КП-17 від 17.11.2016, умовами якого передбачено поставку з боку ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" природного газу на користь КП "Тетіївтепломережа" протягом листопада 2016 - березня 2017 років.
10. 31.01.2017 між ПАТ "Укртрансгаз" (покупець) та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) укладено Договір про закупівлю природного газу №1701001564-ВТВ (надалі - Договір № 1701001564-ВТВ), відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого, за цим договором продавець зобов`язується передати у власність покупцеві у січні - квітні 2017 року газ природний, скраплений або в газоподібному стані (природний газ для забезпечення виробничо-технологічних потреб та власних потреб, природний газ для забезпечення балансування) (далі - газ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
11. Відповідно до п. 3.2 Договору № 1701001564-ВТВ, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
12. Згідно п. 11.1 Договору № 1701001564-ВТВ, цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу до 30.04.2017 включно, а в частині розрахунку - до їх повного здійснення.
13. На виконання умов Договору № 1701001564-ВТВ, між ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 31.01.2017 підписано акт приймання-передачі природного газу у обсязі 731 439,744 тис. куб. м, вартість якого складає 6 125 661 568,06 грн; 28.02.2017 підписано акт приймання-передачі природного газу у обсязі 643 105,799 тис. куб. м, вартість якого складає 5 919 145 774,00 грн; 31.03.2017 підписано акт приймання-передачі природного газу у обсязі 143 355,00 тис. куб. м, вартість якого складає 1 353 156 516,00 грн.
14. Відповідно до реєстру обсягів газу, що були використані споживачами за договорами з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Київоблгаз" в січні 2017 року, відповідачем використано природний газ у розмірі 280, 399 тис. куб. м, що також підтверджує наявність договірних правовідносин у даній справі.
15. Згідно з довідкою начальника управління комерційного обліку та транспортування природного газу філії ОГТС України "Інформація про надходження на точках виходу, та розподіл по точках виходу обсягів природного газу віднесених на Операторів газорозподільчих мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2017 рік", за змістом якої у січні 2017 року за замовником послуг транспортування - ПАТ "Київоблгаз" рахується обсяг небалансу (в т.ч. без підтверджених номінацій) - 280,399 тис. куб. м (січень) по контрагенту КП "Тетіївтепломережа".
16. Згідно зі звітом ПАТ "Київоблгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальникам за січень 2017 року, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" була постачальником природного газу у січні 2017 року та мало підтверджені обсяги номінацій. При цьому, з наданої АТ "Укртрансгаз" довідки, підписаної головним бухгалтером вбачається, що АТ "Укртрансгаз" у січні-березні 2017 року здійснювало списання природного газу на балансування.
17. Також, 31.03.2016 між КП "Тетіївтепломережа" (замовник) та АТ "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) укладено Договір № 1604000984/03-6018/16з на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - Договір № 1604000984/03-6018/16з) відповідно до умов п. 1.1. якого, газотранспортне підприємство зобов`язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (надалі - ГРС), а замовник зобов`язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору.
18. Відповідно до п. 2.1. Договору № 1604000984/03-6018/16з, підставою для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором єдиної газотранспортної системи України відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (надалі - підтверджені обсяги).
19. Згідно п. 2.8 Договору № 1604000984/03-6018/16з, обсяг відбору газу замовником та його споживачами протягом місяця не повинен перевищувати обсяг газу, що передається замовником у магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства в цьому місяці.
20. Як зазначено відповідачем та третьою особою-1, КП "Тетіївтепломережа" сплачувала за послуги транспортування природного газу, а позивачем зазначені кошти приймались без зауважень щодо надання послуг з транспортування газу, який не санкціоновано відібрано з газотранспортної системи.
21. Також, 01.01.2016 відповідачем підписано заяву-приєднання № 09420OOF7UHT016 до умов договору розподілу природного газу.
22. Між ПАТ "Київоблгаз" та відповідачем підписано акт наданих послуг з транспортування газу від 31.01.2017, згідно з яким у січні 2017 року відповідачу поставлено 280,399 куб. м. природного газу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
23. Рішенням Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 911/2280/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.
24. Суд першої інстанції мотивуючи рішення послався на статті 11, 15, 628, 1212 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), статті 12, 13, 35 Закону України "Про ринок природного газу", положення розділів І, VІІІ, ХІ Кодексу газотранспортної системи та дійшов висновку, що між відповідачем (як споживачем) та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (як постачальником), ПАТ "Київоблгаз" (як газорозподільним підприємством), АТ "Укртрансгаз" (як транспортувальником) наявні договірні правовідносини, якими передбачено споживання природного газу у січні 2017 року у розмірі 280,399 тис. куб. м, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами, відтак правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов`язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.
25. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2020 рішення Господарського суду Київської області від 11.02.2020 у справі № 911/2280/19 залишено без змін.
26. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що правовою підставою для отримання відповідачем у січні 2017 року природного газу в розмірі 280,399 тис. куб. м був Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000984/03-6018/16з від 31.03.2016, укладений відповідачем з АТ "Укртансгаз" та Договори постачання природного газу № 1795/1617-БО-17 від 27.10.2016, № 1873/1617-КП-17 від 17.11.2016, № 1759/1617-ТЕ-17 від 19.10.2016, укладені відповідачем з АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", до того ж відповідачем не перевищено передбачені обсяги споживання газу, отже відсутні підстави для застосування до вимог позивача положень статті 1212 ЦК України з огляду на договірний характер спірних правовідносин та недоведення позивачем факту відбору саме належного йому природного газу.
27. Відтак, врахувавши наявність у спірному періоді укладених між відповідачем та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) договорів про постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а також, існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії згідно із Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", апеляційний суд дійшов висновку, що споживання відповідачем у січні 2017 року природного газу в розмірі 280,399 тис. куб. м не можна вважати несанкціонованим відбором.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнений виклад вимог та підстав касаційних скарг
(АТ Укртрансгаз")
28. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій у касаційній скарзі АТ "Укртрансгаз" просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
29. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункти 1, 2, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), стверджуючи в контексті цих підстав таке:
1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 та від 23.07.2020 у справі № 916/1577/19;
2) наявна необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, від 15.03.2018 у справі № 922/345/17, які застосовано апеляційним судом в оскаржуваній постанові, позаяк вони сформовані судом касаційної інстанції за інших правовідносин;
3) суд апеляційної інстанції вийшов за межі предмету доказування у даній справі та не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, чим порушив приписи статей 2, 7, 11, 86, частин першої - п`ятої статті 236, частини другої статті 237, частин першої, другої статті 277 ГПК України.
(АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України")
30. Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій у касаційній скарзі АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача 1 873 777,33 грн.
31. Касант стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункти 1, 2, 3 частини другої, підпункти "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, посилаючись в контексті цих підстав на таке:
1) суди попередніх інстанцій застосували положення Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017 року" та надали оцінку правомірності дій АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" при виконанні умов договорів постачання природного газу без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17;
2) відповідно до пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України у даній справі необхідно відступити від висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах;
3) відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 1212, 1213 ЦК України у разі безпідставного набуття відповідачем природного газу за відсутності постачальника, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
4) висновки місцевого та апеляційного господарських судів ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин справи, неналежному дослідженні доказів, необ`єктивній оцінці позицій сторін та неправильному тлумаченні норм права.
32. У судовому засіданні 25.02.2021 представники скаржників вимоги касаційних скарг підтримали та надали пояснення по суті справи.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
(АТ "Київоблгаз")
33. У відзиві на касаційні скарги АТ "Укртрансгаз" та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АТ "Київоблгаз" просить відмовити у їх задоволенні, а оскаржувані рішення залишити без змін.
34. Посилаючись на особливості правового регулювання постачання природного газу та встановлені судами обставини виконання договорів про постачання природного газу між відповідачем та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", з урахуванням Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р та від 04.10.2017 № 720-р, АТ "Київоблгаз" стверджує, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій правильно визначено природу спірних правовідносин, повно і всебічно з`ясовано обставини справи та надано їм належну оцінку, відтак ухвалено законні і обґрунтовані рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.
35. До того ж АТ "Київоблгаз" стверджує про неналежність доказів, поданих позивачем на підтвердження вимог, та посилається на відповідність оскаржуваних рішень усталеним висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
36. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
37. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
38. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
39. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
40. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.
41. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
42. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
43. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
44. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.
45. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
46. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
47. Відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касант обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв тягне за собою процесуальні наслідки встановлені статтею 296 ГПК України.
Стосовно підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України
48. За змістом касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стверджує, що суди попередніх інстанцій застосували Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017 року" та надали оцінку правомірності дій АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" при виконанні умов договорів постачання природного газу без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17, від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17, проте, не вказує в частині застосування якої конкретно норми права (стаття, пункт, абзац) у цій справі не враховано висновки касаційної інстанції.
49. Водночас АТ "Укртрансгаз" посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України стверджує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 та від 23.07.2020 у справі № 916/1577/19, проте не зазначає яких саме висновків або щодо застосування яких норм.
50. Відтак, надаючи оцінку зазначеній скаржниками підставі касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та її обґрунтуванню, суд касаційної інстанції враховує таке.
51. У цій справі (№ 911/2280/19) предметом розгляду є вимоги транспортувальника природного газу (оператора газотранспортної системи) до споживача про зобов`язання повернути майно та стягнення коштів згідно статей 1212, 1213 ЦК України, обґрунтовані тим, що відповідач набув природний газ позивача без будь-якої правової підстави.
52. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що споживання відповідачем у січні 2017 року природного газу в розмірі 280,399 тис. куб. м не є несанкціонованим відбором, встановивши наявність у спірному періоді укладених між відповідачем та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорів постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а також, існування спеціально покладеного на постачальника обов`язку видати номінації та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року та відмовляючи у задоволенні позову застосували до спірних правовідносин, окрім цього Розпорядження, положення статей 1, 12, 13, 32, 35 Закону України "Про ринок природного газу", абз. 44 та 49 пункту 5 глави 1, глави 3 розділу І, пункту 1 глави 1 розділу VІІІ, пунктів 1, 2 глави 1 розділу ХІ Кодексу газотранспортної системи.
53. Натомість, за змістом постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17 судом розглянуто позовні вимоги споживача до оператора газорозподільної системи про зобов`язання відновити газопостачання, обґрунтовані посиланням на неправомірність дій відповідача з огляду те, що між позивачем та третьою особою (постачальником природного газу) існують договірні відносини з визначенням обсягу постачання природного газу.
54. При цьому, твердження, яке наводить касант в обґрунтування підстав касаційного оскарження: "…суд вважає, що питання правомірності чи неправомірності дій (бездіяльності) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", які полягали у тому, що останнім не було виділено позивачу номінацій щодо обсягів природного газу на спірні місяці, як правових наслідків таких дій (бездіяльності) може бути предметом окремого позову. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 904/5094/17. З огляду на викладене висновок суду про неправомірність дій третьої особи-1 щодо невидачі номінацій підлягає виключенню з мотивувальної частини постанови як такий, що є передчасним, оскільки дослідження обставин в цій частині може бути здійснено у межах окремого позову та не впливає на оцінку правомірності дій відповідача з відключення природного газу на об`єктах позивача…" стосується оцінки обставин конкретної справи (№ 904/5621/17) за неподібних до справи (№ 911/2280/19) предмета спору, підстав позову і змісту позовних вимог, отже і за суттєво відмінного від цієї справи предмету доказування, який згідно з частиною другою статті 76 ГПК України складають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
55. Аналогічно і у справі № 904/5094/17 (постанова Верховного Суду від 04.04.2018) предметом розгляду були вимоги споживача до оператора газорозподільної системи про зобов`язання відповідача відновити газопостачання позивачу, що обумовлює суттєву відмінність предмету доказування у цій справі від справи, що переглядається (№ 911/2280/19), де оператор газотранспортної системи заявив кондикційний позов до споживача природного газу.
56. Аналіз змісту цих постанов засвідчує, що предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог у даній справі, в якій оскаржувані судові рішення ухвалено за результатами розгляду вимог про повернення безпідставно набутого майна або відшкодування його вартості споживачем природного газу, не є подібними до предмета спору, підстав позову, позовних вимог, отже і предмета доказування, за змістом зазначених касантом постанов у справах № 904/5621/17, № 904/5094/17 в яких Верховний Суд переглядав судові рішення, ухвалені за результатами розгляду вимог споживачів до оператора газорозподільної системи про відновлення газопостачання.
57. За подібного предмету розгляду, постановою від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до місцевого господарського, через неповноту з`ясування судами обставин справи та невиконання апеляційним судом імперативних приписів пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України щодо обов`язкового скасування судового рішення, прийнятого судом першої інстанції про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
58. До того ж суд касаційний суд вказав, що суди попередніх інстанцій помилкового прийняли до уваги Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016, в той час як на момент виникнення спірних правовідносин було чинним Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015, яке не досліджувалось судами, отже зазначена постанова містить лише вказівки щодо необхідності застосування останнього розпорядження до спірних правовідносин та дій які належить вчинити суду при новому розгляді справи, що не є висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах для цілей касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.