П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/503/19
Провадження № 11-245заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
представниці відповідача - Нарольської Т. С.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2020 року (судді Желтобрюх І. Л., Білоус О. В., Блажівська Н. Є., Олендер І. Я., Усенко Є. А.),
У С Т А Н О В И Л А:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 15 серпня 2019 року № 2152/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за вчинення істотного дисциплінарного проступку".
2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оспорюване рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, а отже, це рішення підлягає скасуванню відповідно до пункту 3 частини другої статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
3. На переконання позивача, ВРП не мала повноважень розглядати питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді як на підставі рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 про внесення подання про звільнення судді з посади, так і на підставі власне подання, якого не існує. Позивач вважає, що з дня набрання чинності Законом України "Про Вищу раду правосуддя" ВРП має лише три визначені законом підстави для ухвалення мотивованого рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, а саме: на підставі подання Дисциплінарної палати ВРП про звільнення судді (часина третя статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя"); на підставі рішення ВККС про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади, прийнятого ВККС до 30 вересня 2016 року (частина друга пункту 19 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя"); на підставі пункту 14 цього ж розділу Закону. Натомість, положеннями чинного законодавства не передбачено таких підстав для ухвалення ВРП рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, як подання ВВКС про звільнення судді з посади або рішення ВККС про внесення такого подання, що ухвалено після набрання чинності Законом України "Про Вищу раду правосуддя". До того ж положення цього Закону вимагають наявність саме подання Дисциплінарної палати ВРП про звільнення судді для розгляду ВРП цього питання.
4. Також позивач зазначив, що ВРП встановила обставини, які не встановлювала ВККС у ході розгляду дисциплінарної справи, що, на думку позивача, свідчить про те, що ВРП провела додаткову перевірку замість розгляду виключно кадрового питання про звільнення судді з посади на підставі лише відповідного подання, а не матеріалів дисциплінарної справи.
5. Крім цього, ОСОБА_1 зауважив, що ВРП станом на день ухвалення оскаржуваного рішення від 15 серпня 2019 року не мала належним чином завірених копій судових рішень щодо відмови в задоволенні його позову про визнання протиправним і скасування рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17. Таким чином, позивач вважає, що обставини про наявність цих судових рішень ВРП установила, керуючись виключно власними припущеннями, не маючи жодних належних та допустимих доказів про результати оскарження ним згаданого рішення ВККС.
Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 13 лютого 2020 року відмовив у задоволенні позову.
7. Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що оскаржуване рішення ухвалено повноважним складом ВРП, підписано всіма членами, що брали участь в його прийнятті, містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Таким чином, під час судового перегляду не встановлено визначених частиною другою статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" правових підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення ВРП.
8. Суд зауважив, що з прийняттям законів України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" у системі правосуддя відбулися суттєві зміни в організації судоустрою та її правових інститутів. Зокрема, повноваження стосовно дисциплінарного провадження щодо судді тепер здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя". Однак на дату набуття чинності законодавчими змінами у сфері правосуддя в суспільстві вже склалися певні правовідносини в цій сфері, які також мали бути певним чином упорядковані відповідно до нового правового регулювання, що і було зроблено пунктом 31 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яким передбачено обов`язок ВККС завершити розгляд дисциплінарних скарг, за якими було відкрито провадження, але уже з урахуванням нового правового регулювання.
9. Тобто, якщо на день набрання чинності цим Законом ВККС прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи. За наслідками розгляду дисциплінарної справи, відкритої щодо судді до 30 вересня 2016 року, ВККС у разі встановлення дій, що могли бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді, повинна застосувати стягнення, визначені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
10. Так, зокрема, у цій справі встановлено, що ВККС відкрила дисциплінарну справу № 8вк-4630/14 стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 до набрання чинності 30 вересня 2016 року Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
11. Дії, які раніше охоплювалися поняттям "порушення суддею присяги", відповідно до чинного законодавства охоплюються ознаками складу "істотного дисциплінарного проступку". Оскільки характер наслідків, передбачених законом для подібних порушень, після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" не змінився, а тому протиправні дії судді ОСОБА_1, які на момент відкриття ВККС дисциплінарної справи розцінювались як порушення присяги, згідно з чинним законодавством охоплюються ознаками складу істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді.
12. Водночас суд зазначив, що в межах судового розгляду, предметом якого є законність рішення ВРП про звільнення судді, не можуть оцінюватись обставини дисциплінарної справи відносно судді (в тому числі мотиви, що стали підставою для прийняття рішення в межах дисциплінарного провадження стосовно судді, а також окремі процедурні рішення цього органу).
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
13. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2020 року й ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
14. Скаржник наполягає на тому, що порядок звільнення судді з посади має бути встановлений саме Законом України "При Вищу раду правосуддя", натомість цим Законом не передбачено таких підстав для ухвалення ВРП рішення про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, як подання ВККС про звільнення судді з посади або рішення ВККС про внесення такого подання. Скаржник зауважує, що рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 було ухвалено після набрання чинності згаданим Законом, цей Закон не містить положень, які б наділяли ВРП повноваженнями розглядати такі рішення (подання) ВККС та ухвалювати за результатами їх розгляду рішення про звільнення судді з посади. Водночас пункт 31 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", на який послався суд першої інстанції у своєму рішенні, не стосується повноважень ВРП та не змінює їх. Таким чином, позивач у своїй апеляційній скарзі стверджує, що ВРП не мала визначених законом повноважень ухвалювати рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 про внесення подання про звільнення судді з посади.
15. Крім цього, скаржник зазначив, що матеріали справи не містять належним чином засвідчених копій судових рішень, ухвалених за результатами розгляду справи щодо оскарження зазначеного рішення ВККС, водночас суд може оцінювати лише докази, які є у справі. Таким чином, на думку ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтував своє рішення припущеннями. Скаржник зазначив, що не визнавав і не визнає рішень по суті спору в адміністративній справі № 800/86/17, а посилання суду першої інстанції на наявність електронних копій судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень, до якого судді і члени ВРП мають повний доступ, є порушенням принципу рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, передбаченого пунктом 2 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки позивач такого доступу не має, натомість має право ознайомлюватися з матеріалами справи, зокрема і доказами, наданими ВРП на обґрунтування правомірності її рішення.
16. ОСОБА_1 також зауважує, що ні рішення суду першої інстанції, ні оскаржуване рішення ВРП не містять мотивів в частині незастосування строків розгляду питання про звільнення судді ОСОБА_1 з посади. Скаржник не погоджується з висновком суду про те, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17, та зазначає, що саме оспорюване рішення ВРП наразі є завершальною стадією у процедурі притягнення судді до дисциплінарної відповідальності і саме цим рішенням до позивача застосоване дисциплінарне стягнення. Зауважує, що дії, з якими ВРП пов`язувала звільнення позивача з посади, були вчинені 25 січня 2014 року, натомість лише 15 серпня 2019 року ВРП ухвалила рішення, яким звільнила ОСОБА_1 з посади судді за вчинення істотного дисциплінарного проступку на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Таким чином, на думку скаржника, дисциплінарне стягнення було застосовано поза межами визначеного законом строку.
17. Крім цього, в апеляційній скарзі позивач стверджує, що суд першої інстанції залишив поза увагою його доводи з приводу того, що ВРП дослідила матеріали дисциплінарної справи № 86к-4630/14, у якій наявні недопустимі, як вважає позивач, докази, а також стосовно того, що ВККС в її рішенні від 11 січня 2017 року встановила, що слідчий суддя ОСОБА_1 25 січня 2014 року розглянув клопотання прокурора Прокуратури Дарницького району міста Києва Музики В. М., тоді як ВРП в оспорюваному рішенні установила інші обставини, а саме що суддя ОСОБА_1 розглянув клопотання старшого слідчого Халімана В. А .
18. Також скаржник не погодився з висновком суду попередньої інстанції про наявність у рішенні ВРП описки. В судовому засіданні в суді першої інстанції наполягав на тому, що йому не відомо, про яке рішення суду від 10 квітня 2019 року зазначено в оскаржуваному рішенні ВРП. Водночас, на його переконання, суд не має права встановлювати наявність описок у рішенні ВРП, доки вона сама не виправить описку у своєму рішенні або відмовить в її виправленні, оскільки ВРП є органом, який здійснює судову функцію. При цьому, як стало відомо позивачеві з наданих йому ВРП відповідей від 19 травня та 09 жовтня 2020 року, жодних виправлень у рішення ВРП від 15 серпня 2019 року № 2152/0/15-19 внесено не було.
19. Крім цього, позивач в апеляційній скарзі указав на те, що в оспорюваному рішенні ВРП зазначено про притягнення рішенням ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення істотного дисциплінарного проступку, однак, як убачається із цього рішення, ВККС дійшла висновку, що суддя порушив присягу.
Рух апеляційної скарги
20. Ухвалою від 08 вересня 2020 року суддя Великої Палати Верховного Суду, визначений доповідачем у цій справі, залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2020 року, надавши скаржникові строк для усунення наведених в мотивувальній частині ухвали недоліків.
21. Після усунення скаржником недоліків поданої ним апеляційної скарги Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 03 листопада та 17 грудня 2020 року відкрила апеляційне провадження у цій справі та призначила її до розгляду в судовому засіданні, про що повідомлено учасників справи.
Установлені обставини справи
22. Указом Президента України від 18 червня 2010 року № 713/2010 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Дарницького районного суду міста Києва.
23. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
24. Позивач оскаржив це рішення Комісії до суду.
25. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 10 квітня 2018 року, яке залишила без змін Велика Палата Верховного Суду постановою від 11 червня 2019 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17.
26. Із супровідним листом від 07 лютого 2017 року ВККС направила до ВРП матеріали дисциплінарного провадження № 8вк-4630/14 з її рішенням від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення з посади.
27. 15 серпня 2019 року ВРП, розглянувши рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17, ухвалила рішення "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва за вчинення істотного дисциплінарного проступку".
28. Свої висновки ВРП мотивувала тим, що рішення Комісії від 11 січня 2017 року № 1/дп-17 про внесення подання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва, прийняте відповідно до пункту 31 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення", статей 106, 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", підлягає реалізації згідно зі статтею 115 цього Закону та пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України. Також ВРП врахувала, що згадане рішення Комісії було предметом судового розгляду, за результатами якого його було залишено в силі.
29. Оскаржуване рішення ухвалено ВРП у складі 15 її членів одноголосно та підписано усіма членами ВРП, які взяли участь в його ухваленні.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
30. За правилами пункту 31 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIIІ "Про судоустрій і статус суддів", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, заяви (скарги) щодо поведінки суддів місцевих та апеляційних судів, отримані ВККС до набрання чинності цим Законом, передаються для розгляду ВРП, якщо на день набрання чинності цим Законом Комісією не прийнято рішення про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи.
31. Якщо на день набрання чинності цим Законом ВККС прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи, така справа розглядається колегіями Комісії, визначеними за її рішеннями, у порядку, що діяв на день відкриття дисциплінарної справи. Ухвалюючи рішення за результатами розгляду таких дисциплінарних справ, ВККС застосовує дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
32. Види дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до суддів, визначені у частині першій статті 109 цього ж Закону. Одним із таких є дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади (пункт 6 частини першої статті 109 указаного Закону).
33. За правилами частини першої статті 112 цього Закону суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України.
34. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України однією з підстав для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
35. Разом із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (у зазначеній редакції) з 30 вересня 2016 року набрав чинності також Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким внесено зміни до Основного Закону щодо правосуддя.
36. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 131 Основного Закону в Україні діє ВРП, яка ухвалює рішення про звільнення судді з посади.
37. За правилами частини другої статті 112 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішення про звільнення судді з посади ухвалює ВРП у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
38. Відповідно до частин першої статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, розглядається на засіданні ВРП.
39. Згідно із частиною першою статті 5, частиною другою статті 30 цього ж Закону ВРП складається з двадцяти одного члена. Її засідання у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП.
40. Пунктом 5.1 глави 5 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (зі змінами; далі - Регламент), визначено, що формою роботи ВРП є засідання у пленарному складі.
41. Згідно з пунктом 9.2 глави 9 Регламенту рішення ухвалюється більшістю членів ВРП, які беруть участь у засіданні ВРП у пленарному складі чи її органу, якщо інше не визначено Законом.
42. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 5 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, ВРП ухвалює вмотивоване рішення (частина шоста статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя").
43. Відповідно до частини другої статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених, зокрема, пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
44. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що з прийняттям законів України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" у системі правосуддя відбулися суттєві зміни в організації судоустрою та її правових інститутів.
45. Зокрема, повноваження щодо дисциплінарного провадження щодо судді тепер здійснюють дисциплінарні палати ВРП у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя". Однак на дату набуття чинності законодавчими змінами у сфері правосуддя в суспільстві вже склалися певні правовідносини в цій сфері, які також мали бути певним чином упорядковані відповідно до нового правового регулювання.
46. У справі встановлено, що оскаржуване рішення ВРП ухвалила за результатами розгляду рішення ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, передбачене пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у відповідній редакції).
47. У цьому рішенні Комісія дійшла висновку, що суддя ОСОБА_1 невиконанням покладених на нього професійних обов`язків під час гострого соціального конфлікту в Україні з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року завдав шкоди авторитету правосуддя, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави у зв`язку із свідомим нехтуванням чинного на той час законодавства, що є несумісним зі статусом судді, допустив поведінку, що порочить звання судді і підриває авторитет правосуддя у питаннях моралі, чесності, дотримання етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
48. Зазначене рішення ВККС ухвалила за результатами розгляду дисциплінарної справи в порядку, визначеному пунктом 31 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який набрав чинності 30 вересня 2016 року.
49. Цією правовою нормою передбачено, зокрема, обов`язок ВККС завершити розгляд дисциплінарних скарг, за якими Комісія відкрила провадження до набрання чинності указаним Законом, при цьому у порядку, що діяв на день відкриття відповідної дисциплінарної справи, однак із застосуванням дисциплінарних стягнень, визначених саме цим Законом (у випадку встановлення правових підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності).
50. Отже, у цій ситуації ВККС діяла як уповноважений дисциплінарний орган, який за результатами розгляду відповідної дисциплінарної справи щодо судді міг притягнути його до дисциплінарної відповідальності та застосовувати визначені у статті 109 згаданого Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дисциплінарні стягнення, зокрема й у виді подання про звільнення судді з посади.
51. Таким чином, на час ухвалення ВРП оскаржуваного рішення наявність передбачених законом підстав звільнення позивача з посади судді було встановлено у визначеному законом порядку, а саме рішенням ВККС від 11 січня 2017 року № 1/дп-17, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.