ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/680/18
Провадження № 11-262заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
представника позивача - Кравця Р. Ю.,
розглянула у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія відповідно) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним і скасування рішення
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2020 року (судді Смокович М. І., Загороднюк А. Г., Калашнікова О. В., Соколов В. М., Стрелець Т. Г.),
УСТАНОВИЛА:
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій з урахуванням уточнень просив:
- визнати протиправними дії ВККС щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту, та зобов`язати Комісію повторно здійснити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді в частині оцінювання критеріїв та показників, окрім тих, що оцінюються за результатами іспиту;
- визнати незаконним і скасувати рішення ВККС від 13 квітня 2018 року
№ 321/ко-18 про визнання судді ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Дніпровському районному суді м. Києва (далі - Рішення № 321/ко-18, спірне рішення відповідно).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався, зокрема, на те, що оцінювання відповідності судді займаній посаді відбувається не на підставі закону, а проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням судді з посади не відповідає європейським стандартам, тому дії ВККС як суб`єкта владних повноважень щодо такого оцінювання вже є протиправними та не повинні спричиняти негативних наслідків для особи.
Окрім того, відповідач протиправно не виставив позивачу оцінок за такими показниками, як ефективність здійснення правосуддя, діяльність щодо підвищення фахового рівня, а також за такими критеріями, як особиста компетентність, соціальна компетентність, та протиправно виставив сукупну оцінку за такими показниками, як професійна етика і доброчесність;
На переконання позивача, оцінювання здійснено з порушенням принципів рівності та розсудливості.
Також позивач вважав, що ВККС на законодавчому рівні надано необмежені дискреційні повноваження щодо виставлення будь-яких оцінок, без необхідності їх обґрунтування, що є порушенням принципу верховенства права, а відсутність чітких механізмів захисту від свавільного порушення Комісією права на належне оцінювання є порушенням права позивача на захист.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 11 серпня 2020 року закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що Рішення № 321/ко-18 з висновком рекомендувати ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють подальший розгляд справи й ухвалення рішення по суті спору, а є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2020 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Так, на переконання скаржника, суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний з рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, має право оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС. При цьому рекомендаційний характер має лише останній абзац спірного рішення, а всі інші за своєю правовою природою є імперативними приписами, що порушують права та законні інтереси позивача, у зв`язку із чим таке рішення може бути оскаржено до суду.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - Кравець Р. Ю. стверджує, зокрема, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції обмежено право позивача на безпосереднє звернення до суду та відмовлено в доступі до правосуддя у випадку, коли можливість судового оскарження відповідного акта прямо передбачена законом.
ВККС відзиву на апеляційну скаргу не подала.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про таке.
Як встановлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, Указом Президента України від 23 січня 2012 року № 29/2012 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено на посаду судді Дніпровського районного суду м. Києва строком на п`ять років.
Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема і судді Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_1 . Також цим рішенням встановлено черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - іспит, другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди, та запроваджено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
29 січня 2018 року Комісія рішенням № 7/зп-18 призначила проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, призначеного рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, та встановила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складання анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
На першому етапі кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 склав анонімне тестування, за результатами якого набрав 63 бали. За результатами виконання практичного завдання суддя набрав 62,5 бала. На етапі складення іспиту загалом набрав 125,5 бала.
ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням Комісії від 16 березня 2018 року № 54/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного 26 лютого 2018 року, зокрема судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1, якого допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
13 квітня 2018 року відбулась співбесіда із суддею ОСОБА_1 (в межах кваліфікаційного оцінювання), і за наслідками дослідження та обговорення його суддівського досьє Комісія ухвалила спірне рішення, яким:
- визначила, що суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів набрав 570,5 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв;
- визнала суддю Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;
- рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва.
Комісія визначила, що за критерієм компетентності (професійної, особистої, соціальної) суддя ОСОБА_1 набрав 319,5 бала. За критерієм професійної компетентності, як зазначено у спірному рішенні, позивача оцінили на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС від 3 листопада 2016 року
№ 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16); за критеріями особистої та соціальної компетентності позивача оцінили на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє та співбесіди з урахуванням показників, визначених пунктами 6, 7 глави 2 розділу II Положення № 143/зп-16.
Також у Рішенні № 321/ко-18 зазначено, що за критерієм професійної етики, який оцінювався за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16, суддя ОСОБА_1 набрав 135 балів. За цим критерієм його оцінили, як зазначено у спірному рішенні, на підставі результатів тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди.
При цьому під час вивчення матеріалів досьє та співбесіди із суддею ОСОБА_1 . Комісія встановила, що постановою цього судді від 17 січня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців. Постановою судді Апеляційного суду м. Києва від 3 березня 2014 року постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 скасовано, звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності на підставі статті 4 Закону України "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України", провадження у справі закрито. Крім того, 17 січня 2014 року суддя ОСОБА_1 ухвалив постанову, якою визнав ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-2 КУпАП, та застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 153 гривні. Ця постанова в апеляційному порядку не переглядалась.
У Вищій раді юстиції (далі - ВРЮ) перебувала на розгляді заява першого заступника прокурора Дніпровського району м. Києва про проведення спеціальної перевірки стосовно судді ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" у зв`язку з прийняттям ним вказаних вище постанов про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які були учасниками масових акцій протесту з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом.
Рішенням ВРЮ від 15 вересня 2016 року встановлено факт допущення суддею ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 83 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час прийняття постанов), а саме істотного порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, однак у відкритті дисциплінарної справи відмовлено через закінчення строку притягнення до відповідальності.
З урахуванням установлених ВККС обставин за показником критерію професійної етики суддя ОСОБА_1 отримав 135 балів.
За критерієм доброчесності суддю ОСОБА_1 оцінено на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, що міститься у досьє, та співбесіди.
Як убачається з Рішення № 321/ко-18, під час визначення показників критерію доброчесності Комісія врахувала, що в контексті запобігання корупції доброчесність є складовою діяльності судді, яка визначає межі і спосіб його поведінки.
Під час вивчення матеріалів досьє та співбесіди із суддею ОСОБА_1 . Комісія встановила, що до декларацій про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2012-2015 роки та декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016, 2017 роки суддя ОСОБА_1 вніс відомості про наявність у його власності цінних паперів (акцій).
Відповідно до частини третьої статті 54 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2016 року, особи, які є власниками акцій або володіють іншими корпоративними правами чи мають інші майнові права або інший майновий інтерес у діяльності будь-якої юридичної особи, що має на меті отримання прибутку, зобов`язані передати такі акції (корпоративні права) або інші відповідні права в управління незалежній третій особі (без права надання інструкцій такій особі щодо розпорядження такими акціями, корпоративними або іншими правами, або щодо реалізації прав, які з них виникають) на час перебування на посаді судді.
Проте ОСОБА_1 всупереч вимогам частини третьої статті 54 Закону
№ 1402-VIII під час перебування на посаді судді був власником акцій, які відчужені ним лише у день проведення співбесіди (13 квітня 2018 року).
За критерієм доброчесності, оціненим за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення № 143/зп-16, суддя ОСОБА_1 отримав 116 балів.
За результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів суддя ОСОБА_1 набрав 570,5 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих 1000 балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду насамперед вважає за необхідне чітко окреслити предмет спору, а відтак надати правову оцінку спірним правовідносинам.
Аналіз установлених у цій справі обставин у зіставленні з обґрунтуванням позовних вимог та правовим регулюванням спірних відносин дають підстави для висновку, що звернення із цим позовом до суду зумовлене незгодою позивача власне з правомірністю спірного рішення за результатами його кваліфікаційного оцінювання, яким позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді, тому рекомендовано ВРП звільнити його із займаної посади судді.
Суд першої інстанції встановив, що Комісія прийняла Рішення № 321/ко-18 за результатами другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє і проведення співбесіди", проведеного відповідно до рішення ВККС від 16 березня 2018 року № 54/зп-18.
Зазначене спірне рішення, окрім посилання на визначені законом підстави проведення кваліфікаційного оцінювання та підстави його прийняття, містить відомості про суму балів, які набрав позивач за кожним із критеріїв кваліфікаційного оцінювання. Оскільки сумарна кількість балів становить менше 67 відсотків за усіма показниками кваліфікаційного оцінювання (570,5), Комісія дійшла висновку про невідповідність позивача займаній посаді судді.
Водночас Комісія у тому самому Рішенні № 321/ко-18 рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.