ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/180/19
Провадження № 11-44заі20
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Гриціва М. І.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.
за участю:
секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
позивача ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (судді Пасічник С. С., Васильєва І. А., Гончарова І. А., Хохуляк В. В., Юрченко В. П.) в адміністративній справі № 9901/180/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправним рішення (в частині) та зобов`язання вчинити певні дії і
ВСТАНОВИЛА:
1. У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправним рішення ВККС від 26 березня 2019 року в частині внесення його анкетних даних до пункту 11 графіка складення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, розміщеного на офіційному сайті ВККС у розділі "Новини", а саме в підрозділі "Призначено психологічне тестування для 67 суддів";
- зобов`язати Комісію видалити його анкетні дані з графіка складення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, розміщеного на офіційному сайті ВККС у розділі "Новини", а саме у підрозділі "Призначено психологічне тестування для 67 суддів".
Позов обґрунтував так. Відповідно до підпунктів 1 та 5 пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (далі - Закон № 192-VIII) та розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402?VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) закінчились повноваження у восьми членів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ), які брали участь у прийнятті оскаржуваного рішення. Відтак напрошується висновок, що всі дії ВККС, які вчинялись за участі поіменованих членів Комісії, є протиправними. Психологічне тестування, призначене Комісією, є незаконним, оскільки в Україні психологічна діяльність законодавчо не врегульована, а закон про психологічну діяльність відсутній. Психологічні тести, які використовує відповідач, є невалідними, неадаптованими та нестандартизованими; вони не апробовані центральними органами Товариства психологів України і не відповідають стандартам якості психологічних тестів; до того ж відповідно до Етичного кодексу психолога психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України. Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях; психолог заздалегідь iнформує клiєнтiв про право відмовитись від участi в дослiдженні, а звідси, з погляду позивача, психологічне тестування, до списку проходження якого його включили, є науковим дослідженням (експериментом). Оскільки згоди на проведення стосовно нього психологічних дослідів він не давав, то внесення його до списку осіб, які підлягають психологічному тестуванню, є протиправним.
У поданих до суду письмових поясненнях позивач покликається також на те, що внесенням його анкетних даних до списку суддів, стосовно яких заплановано проведення кваліфікаційного оцінювання, Комісія завдала шкоди його репутації як судді, оскільки в інших осіб можуть виникнути сумніви щодо його професійних та моральних якостей; наголошував на відсутності підстав для відбору та залучення спеціалістів до проведення тестів, інтерв`ю та формування висновків у межах кваліфікаційного оцінювання суддів. На підтвердження слушності своєї тези про неправомірність дій відповідача стосовно проведення кваліфікаційного оцінювання позивач посилається на останню практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та Європейського суду.
2.Відповідач подав відзив, у якому з покликанням на Закон № 1402-VIII та Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16), вважає, що для цілей формування суддівського досьє Комісія може ухвалити рішення про запровадження та проведення тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей і на підставі висновку про підсумки таких тестувань під час другого етапу кваліфікаційного оцінювання (серед іншого) встановлювати відповідність судді визначеним критеріям. Доводить, що ВККС діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На спростування доводів позивача про закінчення на час прийняття оскаржуваного рішення повноважень у восьми членів Комісії відповідач послався, зокрема, на підпункти 1 та 5 пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 192-VIII, за якими члени ВККС, призначені з`їздом суддів України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня набрання чинності цим Законом, а члени ВККС, призначені Міністром юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Державної судової адміністрації України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня їх призначення, проте згідно з пунктом 26 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (який був прийнятий та набрав чинності в часі пізніше за Закон № 192-VIII) члени Комісії, обрані (призначені) на посади до набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх обрано (призначено). ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 було призначено (обрано) членами Комісії строком на шість років на підставі статті 92 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453-VІ), які на час реалізації своїх повноважень в Комісії з проведення кваліфікаціного оцінювання стосовно позивача не втратили їх.
Позивач не обґрунтував, у чому саме полягає його порушене право та яким чином розміщення Комісією в межах своїх повноважень на офіційному веб-сайті публічної інформації (внесення його анкетних даних до пункту 11 графіка складення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення) порушує його права.
3.Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 11 грудня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням правового регулювання, визначеного Законом № 1402-VIII та Положенням № 143/зп-16, призначивши позивачу проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, комп`ютерного тестування та інтерв`ю з психологом, а також розмістивши відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті, Комісія діяла у відповідності з Конституцією України, на підставі та у межах повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією і законами України, а отже, твердження позивача про незаконні дії ВККС є необґрунтованими та безпідставними.
Суд не взяв до уваги покликання позивача на відсутність підстав для використання визначених в оскаржуваному рішенні тестів та залучення до їх проведення і формування висновків спеціалістів.
Суд також зазначив, що позов не містить обґрунтувань, у чому саме, на думку позивача, полягає порушення його прав унаслідок розміщення Комісією на офіційному веб-сайті публічної інформації (щодо внесення його анкетних даних до пункту 11 графіка складення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення).
Доводи позивача про сплив строку повноважень у восьми членів ВККС суд першої інстанції мотивував так, що усі восьмеро членів ВККС були призначені у період дії Закону № 2453-VІ, відповідно до приписів частини другої статті 92 якого строк повноважень члена Комісії складає шість років з дня набуття таких повноважень.
Законом № 192-VIII (підпункт 5 пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення") строк повноважень члена ВККС скорочено до чотирьох років.
Однак 30 вересня 2016 року, тобто до спливу строку повноважень членів ВККС, набрав чинності Закон № 1402-VIII, пунктом 26 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого передбачено, що обрані/призначені до набрання чинності цим Законом члени ВККС продовжують здійснювати свої повноваження до закінчення терміну, на який їх було обрано/призначено, тобто тим самим скасовано обмеження, запроваджені пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 192-VIII.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4/зп у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_11 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набрання чинності Конституцією України) визначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
За загальним правилом та темпоральним критерієм, з моменту набрання чинності Законом № 1402-VIII застосуванню підлягає пункт 26 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; натомість пункт 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 192-VIII, який встановлював строк виконання повноважень членами Комісії, призначеними до набрання чинності цим Законом, застосуванню не підлягає як акт, що діяв у часі раніше.
Конструкція пункту 26 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII побудована таким чином, що для встановлення наявності або відсутності повноважень у членів ВККС необхідно встановити, на який строк їх було обрано (призначено).
Оскільки ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були призначені 25 вересня 2014 року, ОСОБА_10 - 25 жовтня 2014 року, ОСОБА_3, - 05 грудня 2014 року, ОСОБА_4 - 19 грудня 2014 року на строк у шість років, доводи позивача щодо відсутності у них повноважень на час прийняття оскаржуваного рішення Верховний Суд вважає необґрунтованими.
Аналогічна позиція викладена і в рішеннях Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 9901/117/19 (залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року, провадження № 11-678заі19) та від 25 квітня 2019 року у справі № 9901/66/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року (провадження №11-582заі19) про залишення останнього без змін.
4. ОСОБА_1 не погодився із зазначеним рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2019 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вважає, що за відсутності в Україні закону про психологічну діяльність ВККС, викликаючи суддів для проведення психологічного тестування, діє не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А покликання суду першої інстанції на Конституцію України та на Закон № 1402-VIII безпідставні, оскільки останніми не регулюються відносини, що виникають у психологічній діяльності.
З покликанням на практику ЄСПЛ (справа "Вєренцов проти України") позивач вказав, що за відсутності чіткого та передбачуваного законодавства, суд уже не встановлює, чи було втручання у права людини легітимним та необхідним у демократичному суспільстві, а відразу констатує порушення Конвенції. Відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, який зазначає суд першої інстанції, містить посилання на закон стосовно порядку перевірки оцінювання суддів, якого немає у законодавстві України, що призводить до невизначеності та порушення вимог Конституції України.
Зазначив, що в Україні не існує не тільки закону про психологічну діяльність, але й закону, яким регламентується порядок проведення оцінювання суддів.
Наголошує, що суд першої інстанції, порушуючи Закон України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", не визнає й не приймає висновки ЄСПЛ у зазначеній справі, але констатує, що національним законодавством чітко врегульовано процедуру кваліфікаційного оцінювання, права та повноваження ВККС. Проте жодні посилання на нібито врегульованість спірних відносин загальними нормами права не можуть виправдати застосування психологічних тестувань, що не врегульовані спеціальними нормами.
Вважає необґрунтованими висновки суду про те, що до нього не застосовувались методики тестування, а тому встановлені обставини не стосуються предмета спору у цій справі, оскільки Комісія викликала його на психологічне тестування за відсутності закону.
Вказує, що його права на повагу гідності порушені саме з моменту виклику на принизливу процедуру незаконного психологічного тестування, тобто з моменту оприлюднення його анкетних даних на сайті ВККС.
Наявність такої інформації на офіційному сайті Комісії порушує його право на повагу до честі та гідності. ВККС цим самим зазначає, що нібито існують сумніви щодо його компетентності, дотримання професійної етики, доброчесності. З огляду на спосіб оприлюднення цієї інформації (через Інтернет) невизначена велика кількість людей, у тому числі як серед його рідних, близьких, знайомих, так і сторін у справах, які перебувають на розгляді, почне сумніватись у професійних та моральних якостях. Ці дії завдають шкоди його репутації як судді та порядної людини і є порушенням прав, передбачених сттатею 8 Конвенції.
Автор апеляційної скарги зазначив, що покликання в оскаржуваному рішенні суду на інші судові рішеня не мають під собою законних підстав, позаяк ці рішення не є типовими чи зразковими. Суд першої інстанції повинен був враховувати рішення ЄСПЛ чи Європейського суду, які винесли рішення під час розгляду справи. Крім того, суд першої інстанції вибірково цитує міжнародні документи, зокрема Рекомендацію СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи.
ОСОБА_1 доводить, що він обраний народом на посаду судді шляхом голосування народних депутатів України (Постанова Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2635-VІ), які своєю чергою обрані шляхом вільного волевиявлення. Однак склад ВККС не є обраний народом у розумінні статті 5 Конституції України, а тому не має повноважень приймати рішення про непідтвердження здатності судді, обраного народом, здійснювати правосуддя у відповідному суді.
5. Відзиву на апеляційну скаргу від ВККС до Великої Палати Верховного Суду не надходило.
6. У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, покликався на наведені в ній аргументи й просив її задовольнити.
7. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухала пояснення ОСОБА_1, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і дійшла такого висновку.
Обставини, які суд встановив у цій справі, стисло можна викласти так.
Президент України Указом від 07 червня 2007 року № 510/2007 призначив ОСОБА_1 на посаду судді Херсонського окружного адміністративного суду строком на п`ять років, а Постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року № 2635-VI його обрано суддею цього ж суду безстроково.
07 червня 2018 року Комісія прийняла рішення № 133/зп-18, яким призначила кваліфікаційне оцінювання 2 188 судів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді за списком згідно з додатком 1 (у вказаному додатку ОСОБА_1 значиться під № 228); встановила черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту, другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди; визначила мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.
26 березня 2019 року Комісія, розглянувши питання призначення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку із накладенням дисциплінарного стягнення, прийняла рішення № 39/зп-19, згідно з яким відповідно до його пункту 11 призначила проведення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей стосовно 67 суддів у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення за допомогою таких методик: 1) тест загальних (інтелектуальних) здібностей; HCS Integrity Check TM - оцінка інтегративності; BFQ-2 - опитувальник "Велика п`ятірка-2"; ММРІ-2 - Minnesota Multiphasic Personal Inventory - Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник, друге видання; 2) інтерв`ю з психологом для фіналізації консолідованого звіту за результатами всіх методик; а також затвердила графік його проведення.
У додатку 6 до вказаного рішення "Графік складення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення" зазначено, що стосовно судді Херсонського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 призначено проведення комп`ютерного тестування на 09 квітня 2019 року та інтерв`ю з психологом на 20 квітня 2019 року.
27 березня 2019 року на офіційному веб-сайті Комісії опубліковано інформацію щодо призначення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей стосовно 67 суддів у межах кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення із зазначенням списку суддів, щодо яких призначено таке тестування, та графіка його проведення.
8. До спірних правовідносин суд першої інстанції застосував такі норми та джерела права.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Відповідно до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом; виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії ВККС.
За частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
У пункті 7 частини першої цього Закону передбачено, що ВВКС <…> проводить кваліфікаційне оцінювання.
За статтею 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями; критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність; кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації; підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: 1) заява судді (кандидата на посаду судді) про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі; 2) рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом; порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.