ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 428/6594/17
провадження № 51-3199км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Макаровець А.М.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Матолич М.Р.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Гаврилюка Р.А. (в режимі відеоконференції),
захисника Шурхна К.А. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017130370001255, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Берестове Куп`янського району Харківської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), який фактично проживає у АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника Гаврилюка Р.А. на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 листопада 2019 рокута ухвалу Луганського апеляційного суду від 24 червня 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.
Відповідно до вимог ч. 5 ст.72 КК (у редакції законів України від 26 листопада 2015 року №838-VIII та від 18 травня 2017 року №2046-VIII) зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 29 квітня 2017 року до набуття вироком законної силиз розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
За цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не переглядаються.
Луганський апеляційний суд ухвалою від 24 червня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінив: виключив з вироку посилання на вчинення обвинуваченими злочину у стані алкогольного сп`яніння як на обставину, що обтяжує покарання.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 29 квітня 2017 року близько 3:45 за попередньою змовою з ОСОБА_2, попередньо підготувавши знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення, зайшли у приміщення АЗК "ОККО", що на вул. Новікова, 14 у м. Сєвєродонецьку Луганської області, де ОСОБА_2, тримаючи у руках іграшковий (імітаційний) пістолет, зовні схожий на справжній, почав погрожувати застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я, касиру ОСОБА_3, яка сприйняла цей предмет як вогнепальну зброю. Після чого, незважаючи на зауваження потерпілої, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, намагаючись заволодіти грошовими коштами, проникли в місце з обмеженим доступом, де був розташований касовий апарат АЗК "ОККО". Однак відкрити касовий апарат вони не змогли з причин, що не залежали від їхньої волі. Після цього ОСОБА_1 відкрито заволодів майном ОСОБА_3, а саме мобільним телефоном марки "Fly" моделі FS501 Nimbus 3 вартістю 750 грн, який лежав у прилавку біля касового апарата. У подальшому ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишили місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись майном потерпілої ОСОБА_3 на власний розсуд.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Гаврилюк Р.А. просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.
На обґрунтування своїх доводів захисник зазначає, що:
- дії ОСОБА_1 не можуть бути кваліфіковані як проникнення до житла, іншого приміщення, чи сховища, оскільки об`єктивно можуть становити тільки напад з непридатними засобами, при якому обвинувачені не долали жодних перешкод у момент приходу до торгівельного залу магазину, що працює цілодобово і відкритий для вільного доступу покупців, а заволодіння телефоном потерпілої було здійснено ОСОБА_1 без корисного мотиву з метою запобігти їй викликати допомогу, про що свідчать показання ОСОБА_1 у судовому засіданні;
- суд першої інстанції вийшов за межі обвинувального акта, яким ОСОБА_1 інкримінувалося проникнення у приміщення АЗС, до якого був вільний доступ та встановив, що обвинувачені проникли в обмежену для користування територію у приміщенні - місце касира;
- суд використав для обґрунтування своїх висновків показання потерпілої ОСОБА_3, які є суперечливими, зокрема, в частині наміру обвинувачених заволодіти коштами, які знаходились у касовому апараті АЗК "ОККО", з огляду на відсутність на ньому відбитків їхніх пальців, на що звертала увагу суду сторона захисту;
- на обґрунтування своїх висновків про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно послалися на правові позиції щодо застосування норми права - кваліфікуючої ознаки "проникнення у житло, інше приміщення чи сховище", викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року (провадження № 13-14кс18);
- суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки вищезазначеним обставинам та безпідставно на обґрунтування своїх висновків послався на правові позиції ККС ВС, які прямо визначають необхідність встановлення окремо визначених фактів і надання доказів як передумову застосування таких висновків, однак яких не наводилося в обвинувальному акті та яких не було отримано в спосіб, який можна було б визначити за критерієм доведеності поза розумним сумнівом;
- у своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що обвинувачені та захисники жодного разу не поставили надані потерпілою ОСОБА_3 показання під сумнів, як і не просили визнати їх неналежними, недостовірними, чи недопустимими (а. 28), що не відповідає дійсності, оскільки про таку неузгодженість сторона захисту надавала суду відповідні усні заяви.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні:
- захисники Гаврилюк Р.А., Шурхно К.А. та засуджений ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу;
- прокурор вважала судові рішення законними та обґрунтованими й просила залишити їх без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі, в частині встановлених судом фактичних обставин провадження та оцінки доказів.