Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 227/3759/19
провадження № 51-5806км20
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.О.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Філімановського М. А., який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, на ухвалу Донецького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050230001016, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шевченка, Добропільського району, Донецької області та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 27 грудня 2018 року Добропільським міськрайонного суду Донецької області за ч. 1 ст. 357 КК до покарання у виді штрафу в сумі 850 грн. Ухвалою цього ж суду від 21 травня 2019 року штраф замінено на покарання у виді громадських робіт на строк 50 год,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 389, ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 389, ч. 2 ст. 185 КК, та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 389 КК у виді арешту на строк 3 місяці; за ч. 2 ст. 185 КК - у виді арешту на строк 5 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено покарання у виді арешту на строк 5 місяців. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного за попереднім вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2018 року(з урахування ухвали цього ж суду від 21 травня 2019 року) та за правилами складання покарань відповідно до ч. 1 ст. 72 КК, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді арешту на строк 5 місяців 3 дні.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 27 грудня 2018 року ОСОБА_1 був засуджений Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 357 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 21 травня 2019 року покарання у виді штрафу замінено покаранням у виді 50 годин громадських робіт.
Розпорядженням Білицького міського голови від 10 червня 2019 року ОСОБА_1 було залучено для відбування покарання у виді громадських робіт по благоустрою території на об`єктах міської ради, згідно якого він повинен був приступити до їх відбування 10 червня 2019 року. Проте, будучи ознайомленим з графіком виходу на роботу, з 10 по 13 червня 2019 року відпрацював лише 16 год і в подальшому до Білицької міської ради не з`явився та громадські роботи не відбував без поважних причин, хоча був ознайомлений з порядком та умовами відбування даного покарання.
У зв`язку з цим 22 липня 2019 року за порушення порядку та умов відбуття покарання у виді громадських робіт відносно ОСОБА_1 винесено застереження у вигляді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності та повторно роз`яснено порядок та умови відбування покарання.
Незважаючи на вжиті заходи, ОСОБА_1 з 14 червня по 30 серпня 2019 року до Білицької міської ради жодного разу не з`явився та громадські роботи не відбув без поважних причин, внаслідок чого станом на 30 серпня 2019 року не відбув 34 години громадських робіт.
Крім того, 20 грудня 2019 року приблизно о 17:00 ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в житловому будинку за місцем мешкання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно, повторно, зі столу-тумби в спальній кімнаті, викрав належний ОСОБА_2 мобільний телефон марки "SAMSUNG" вартістю 383,33 грн, після чого з викраденим зник, розпорядившись ним на свій розсуд, чим спричинив ОСОБА_2 матеріальну шкоду у вищевказаному розмірі.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області Зайця С.В. задоволено. Вирок місцевого суду відносно ОСОБА_1 змінено. Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК. Визначено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді 5 місяців арешту. На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 27 грудня 2018 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 5 місяців 3 дні арешту. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок його м`якості, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК, не ґрунтується на положеннях закону України про кримінальну відповідальність, є безпідставним і таким, що суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 04 квітня 2019 року (провадження №51-8004км18) та від 29 травня 2019 року (провадження №51-9221км18). Зазначається, що внаслідок допущених апеляційних судом порушень до ОСОБА_1 безпідставно не застосовано положення ч. 2 ст. 389 КК, що у свою чергу призвело до призначення йому м`якого покарання.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважає касаційну скаргу обґрунтованою та просить її задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК,за обставин, установлених судом, прокурор у касаційній скарзі не оскаржує.
Доводи прокурора щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів вважає правильними.