Постанова
іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 185/3541/19
провадження № 51-5159км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Чечерського В. І.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
захисника Серебрякова Е. С. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 7 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040370001888, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Цивільний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 20 000 грн, на користь ОСОБА_3 - 50 000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Згідно з вироком 12 вересня 2018 року приблизно о 18:20 ОСОБА_1, керуючи автомобілем "ЗАЗ-Daewoo" (державний реєстраційний знак НОМЕР_1 ) рухався із перевищенням дозволеної швидкості (приблизно 60-65 км/год) в крайній правій смузі руху проїзної частини по вул. Дніпровській у м. Павлоград Дніпропетровської області від вул. Центральної до вул. Полтавської. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого напроти буд. № 140 по вул. Дніпровській, перед яким у лівій смузі руху почав знижувати швидкість інший автомобіль, що рухався попереду, з метою надання дороги пішоходам, ОСОБА_1, порушуючи вимоги п. п. 18.1, 18,4 правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, вчасно не зменшив швидкість руху, не зупинив автомобіль та не переконався, що на переході немає пішоходів, виїхав на нього, де допустив наїзд на ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_2 отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, які спричинили тривалий розлад здоров`я, а малолітній потерпілий ОСОБА_4 - тяжких тілесних ушкоджень.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги засудженого та його захисника, апеляційні скарги прокурора та потерпілих задовольнив частково. Вирок суду в частині стягнення моральної шкоди змінив, стягнув з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_2 100 000 грн, на користь ОСОБА_3 - 200 000 грн. В решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить змінити судові рішення, призначивши покарання із застосуванням положень статей 75, 76 КК. На думку засудженого, призначене покарання у виді позбавлення волі є надто суворим, а розмір стягнення моральної шкоди на корить потерпілих є необґрунтованим.
У запереченнях на касаційну скаргу засудженого потерпілі просять залишити її без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу і просили її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК засудженим у касаційній скарзі не оспорюються.
Щодо доводів касаційної скарги засудженого про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й розміру покарання та призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким та ступінь його негативних наслідків, дані про особу винного, котрий раніше не судимий, за місцем реєстрації характеризується посередньо, має на утриманні непрацездатну дружину, котра є інвалідом другої групи. Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнав щире каяття, обставин, що його обтяжують суд не встановив.