Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 748/1696/18
провадження № 51-4313км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Огурецького В.П.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
при секретарі Батку Є.І.,
за участю прокурора Костюка О.С.,
захисника - адвоката Росомахи М.О.,
засудженої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника - адвоката Росомахи М.О. на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 5 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12018270270000417, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Грабівка Куликівського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 , судимого за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 березня 2017 року за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2020 року ОСОБА_2 засуджено: за ч. 3 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 289 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ч. 1 ст. 71 КК частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 23 березня 2017 року, і остаточно йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком установлено, що на початку лютого 2018 року, у не встановлений слідством день, у нічний час ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_1 через віконну раму вдерлися до житлового будинку ОСОБА_3, що в АДРЕСА_2, звідки таємно викрали електричну плиту "Kaiser" вартістю 10 015, 28 грн.
У ніч на 6 травня 2018 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_1 і ОСОБА_4 проникли до незамкненого сараю, що на території господарства на АДРЕСА_3, і незаконно заволоділи мопедом ОСОБА_5 "Vіpеr Асtіvе" вартістю 2295 грн, який шляхом котіння перемістили до с. Количівка Чернігівського району Чернігівської області.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 5 червня 2020 року вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2020 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, щодо яких судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.
Вимоги касаційних скарг і узгоджені доводи осіб, які їх подали
Захисник - адвокат Росомаха М.О. у своїй касаційній скарзі просить скасувати вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 5 червня 2020 року щодо ОСОБА_2, а кримінальне провадження стосовно нього закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості та вичерпанням можливості їх отримати. Вважає вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду незаконними, необґрунтованими і немотивованими.Стверджує, що ОСОБА_2 жодних злочинів не вчиняв, суд першої інстанції побудував свій вирок на припущеннях, обґрунтував його недопустимими доказами. Вважає, що суд першої інстанції неналежно оцінив докази, витлумачивши їх на користь сторони обвинувачення, і не надав жодної оцінки доводам сторони захисту, чим порушив принципи презумпції невинуватості, законності та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом. Наголошує, що суд усупереч вимогам ст. 95 КПК в основу обвинувального вироку поклав дані слідчого експерименту з участю засудженого ОСОБА_4, під час якого останній обмовив ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК, при цьому не взяв до уваги показань цього засудженого щодо обставин викрадення мопеда, які він давав під час судового розгляду. Захисник також зазначає, що в основу вироку на підтвердження винуватості його підзахисного у вчиненні крадіжки суд безпідставно поклав дані висновку експерта № 717 від 6 червня 2018 року про виявлення на пляшці, вилученій з будинку потерпілого ОСОБА_3, сліду пальця руки ОСОБА_2, оскільки не встановлено, яким чином вказана пляшка потрапила на місце злочину. Стверджує, що апеляційний суд розглянув справу формально, усупереч вимогам статей 404, 419 КПК належним чином не дослідив доказів, які було отримано з порушенням КПК, на повторному дослідженні яких наполягала сторона захисту, і не відповів на доводи апеляційної скарги.
Позиції учасників судового провадження
Захисник - адвокат Росомаха М.О. підтримав свою касаційну скаргу, просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 і закрити провадження щодо останнього.
Засуджена ОСОБА_1 підтримала касаційну скаргу захисника Росомахи М.О. про закриття провадження щодо ОСОБА_2 .
Прокурор Костюк О.С. вважав, що касаційна скарга захисника Росомахи М.О. не підлягає задоволенню, просив вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 5 червня 2020 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК). Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З урахуванням вищезазначених вимог закону, вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, Суд виходить із установлених фактичних обставин, викладених у цих судових рішеннях.
У касаційній скарзі захисник заперечує доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і ставить під сумнів дотримання судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення.
У кримінальному провадженні встановлено, що на початку лютого 2018 року ОСОБА_2 за попередньою змовою із ОСОБА_1 з будинку ОСОБА_3 вчинили крадіжку електричної плити "Kaiser", а в ніч на 6 травня 2018 року він за попередньою змовою із ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з приміщення сараю, розташованого на території господарства колишньої тещі останнього ОСОБА_7, незаконно заволоділи мопедом ОСОБА_5 " Vіpеr Асtіvе ".
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними у справі та перевіреними в судовому засіданні доказами.
Так, визнаючи ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, суд послався у вироку на показання засудженого ОСОБА_4, який суду показав, як 5 травня 2018 року під час зустрічі з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 запропонував останній вкрасти скутер та знайти на нього покупця, а ОСОБА_2 попросив допомогти завести цей скутер, як домовилися про поділ грошей, як усі втрьох поїхали після 1:00 на таксі до господарства його колишньої тещі, як показав ОСОБА_1, де стоїть мопед, а сам на таксі від`їхав на 10 хвилин, а коли повернувся, подружжя ОСОБА_2 привели мопед, і оскільки той не заводився, вони відбуксували його до знайденого ОСОБА_1 покупця, та як з отриманих від продажу мопеда 1500 грн віддав ОСОБА_1 600 грн.