Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 463/3148/20
провадження № 51-3243 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Лагнюка М.М., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Круценко Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Не погодившись з вказаною ухвалою слідчого судді, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Ухвалою судді Львівського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2020 року.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує про незаконність службової бездіяльності ТУ ДБР щодо невнесення відомостей за його заявою про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР, чим порушено вимоги ст. 214 КПК України. Також зазначає про незаконність ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2020 року, якою безпідставно відмовлено у задоволенні його скарги на бездіяльність ТУ ДБР. На переконання ОСОБА_1 зазначена ухвала слідчого судді, а також ухвала судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою не відповідають вимогам статей 1, 3, 8, 19, 21, 41, 55, 124, 126, 129 Конституції України, а також статей 6, 13, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суперечать сталій міжнародній судовій практиці (рішення ЄСПЛ "Делькур проти Бельгії", "Гофманн проти Німеччини", "Ашингдейн проти Сполученого Королівства", "Кромбах проти Франції"). При цьому, ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали судді апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, як такої, що з огляду на положення ч. 2 ст. 424 КПК України перешкоджає подальшому провадженню й доступу до правосуддя, та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суддею апеляційного суду грубо порушено його конституційне право на оскарження ухвали слідчого судді, враховуючи, що Рішенням Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив касаційний розгляд проводити за його відсутності.
У судовому засіданні прокурор Круценко Т.В., вказуючи про необґрунтованість такої касаційної скарги, заперечувала щодо її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, окрім іншого, вказує, що ухвала судді апеляційного суду про відмову у відкритті провадження за його апеляційною скаргою суперечить положенням Конституції України та не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.
Колегія суддів вважає такі доводи ОСОБА_1 безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначеною нормою закріплено загальний принцип безпосередньої дії закону в часі, який передбачає поширення дії відповідного закону чи нормативно-правового акта лише на ті відносини, які виникли вже після набуття ним чинності.
Як передбачено ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
При цьому встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом (слідчим суддею) при вирішенні справи, має значення насамперед як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої судовим рішенням (ухвалою слідчого судді).
Так, відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2020 від 17 червня 2020 року (далі - Рішення) положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.