Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 332/2858/14-к
провадження № 51-5921 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Круценко Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Третяк О.А. на вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2017 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року у кримінальному провадженні № 32012080020000059 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку із недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 212 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, перебуваючи на посаді директора ТОВ "Ярс-2010" (код ЄДРПОУ 36712139), маючи умисел на ухилення від сплати податків у значних розмірах та будучи відповідальним за організацію бухгалтерського та податкового обліку підприємства, повноту відображення в обліку всіх господарських операцій, правильність внесення доходів та витрат за відповідними звітними періодами, достовірність та своєчасність нарахування та сплату в бюджет податків, шляхом безпідставного завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2013 року умисно ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 703 833, 62 грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу прокурора Третяк О.А. залишено без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 17 липня 2017 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Третяк О.А., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес", який набув чинності 25 вересня 2019 року, до примітки до ст. 212 КК України внесено зміни та визначено, що значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Таким чином на момент постановлення ухвали апеляційного суду скасовано кримінальну відповідальність за діяння, які інкриміновані ОСОБА_1, а тому кримінальне провадження мало б бути закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України. На переконання прокурора, відсутність у діянні ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення не тягне для нього жодних кримінально-правових наслідків, а тому апеляційний суд дійшов неправильного висновку, що виправдувальний вирок може бути скасований лише на тих підставах, які обумовили його ухвалення, а не у зв`язку з необхідністю закриття кримінального провадження. Крім того, зазначає, що апеляційний суд не перевірив інших доводів апеляційної скарги, не проаналізував і не зіставив наявних у кримінальному провадженні доказів, жодної відповіді на такі доводи не надав, не оцінив законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції, не перевірив, чи взагалі мала місце подія кримінального правопорушення, відповідальність за яке скасована, не встановив доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій та формально відмовив у задоволенні апеляційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора Третяк О.А. не надходило.
У судовому засіданні прокурор Круценко Т.В. частково підтримала касаційну скаргу прокурора Третяк А.О., просила ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі прокурор, вказуючи на допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Так, на думку прокурора, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, суд апеляційної інстанції був зобов`язаний закрити кримінальне провадження.
Як визначено ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Диспозицією ч. 1 ст. 212 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов`язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.
Згідно з приміткою до ст. 212 КК України (у редакції закону на час інкримінованих ОСОБА_1 дій) під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов`язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Як передбачено п. 5 підрозділу І розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно з пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до абзацу 4 ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" для працездатних осіб з 1 січня 2013 року установлено прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць у розмірі 1147 гривень.
Тобто мінімальний розмір податків та зборів, несплачених до бюджету, який давав підстави для кваліфікації дій особи у 2013 році за ч. 1 ст. 212 КК України, становив 573 500 грн (за формулою 1147?2?1000=573 500 грн).
Разом з тим Законом України від 18 вересня 2019 року № 101-IX "Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес", який набув чинності 25 вересня 2019 року, внесено зміни до примітки до ст. 212 КК України, зокрема слова "тисячу", "три тисячі" та "п`ять тисяч" замінено відповідно словами "три тисячі", "п`ять тисяч" та "сім тисяч".
З огляду на положення зазначеного Закону України № 101-IX, станом на 25 вересня 2019 року сума несплаченого ОСОБА_1 в бюджет податку на додану вартість, що вказана в обвинувальному акті, є меншою від суми, яка дає підстави кваліфікувати його дії за ч. 1 ст. 212 КК України (за формулою 1147?2?3000=1 720 500 грн).