Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 192/3301/16-к
провадження № 51-3094 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Макаровець А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Матолич М.Р.,
захисника Марголіна В.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілої ОСОБА_1 та її представника Тарасевича С.В. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року у кримінальному провадженні № 12013040000000171 від 05 квітня 2013 року за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2020 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до засудженої ОСОБА_2 задоволено.
Ухвалено стягнути із засудженої ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 2 500 000 грн та на користь потерпілого ОСОБА_3 2 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватою у тому, що вона 18 жовтня 2009 року приблизно о 03:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки "ВАЗ 2101", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухалась по вул. Кощеєва в с. Військовому Солонянського району Дніпропетровської області, та маючи об`єктивну можливість встановити пішохода, який рухався по проїзній частині у попутному з нею напрямку, однак різко перемістився у напрямку смуги руху автомобіля, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду пішохода, та змінивши напрямок руху керованого нею транспортного засобу, допустила зіткнення з автомобілем марки "Фольксваген Транспортер" державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який стояв за межами проїзної частини дороги. В момент зіткнення біля задньої частини автомобіля "Фольксваген Транспортер" перебували громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яким внаслідок інерційного пересування відносно своєї осі вказаного транспортного засобу були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, при цьому потерпіла ОСОБА_4 від отриманих ушкоджень померла.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року клопотання захисника Марголіна В.Г. про застосування до обвинуваченої ОСОБА_2 положень ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності задоволено. Вирок місцевого суду скасовано, обвинувачену ОСОБА_2 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України закрито.
Вимоги, викладені у касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У своїй касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції. При цьому вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутня згода та клопотання засудженої про застосування до неї положень ст. 49 КК України, а тому апеляційний суд, застосувавши до ОСОБА_2 вказану норму, порушив вимоги кримінального процесуального закону, та, як наслідок, прийняв незаконне та необґрунтоване рішення.
Крім того, потерпіла зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду, не вирішив питання цивільного позову, чим порушив її право на відшкодування моральної шкоди.
Також потерпіла звертає увагу Суду на те, що досудове розслідування та судовий розгляд цього кримінального провадження тривали понад 10 років, що, на її переконання, є грубим порушенням розумних строків.
Одночасно представник потерпілої ОСОБА_1 - адвокат Тарасевич С.В. у своїй касаційній скарзі також, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд в суді апеляційної інстанції. При цьому вказує, що апеляційний суд безпідставно застосував до ОСОБА_2 положення ст. 49 КК України, оскільки ні захисником, ні засудженою не було заявлено жодного клопотання про застосування положень зазначеної норми кримінального закону. Також представник наголошує на тому, що рішення суду апеляційної інстанції про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та, як наслідок, закриття кримінального провадження, суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 09 червня 2020 року (кримінальне провадження № 199/697/18).
Позиції інших учасників судового провадження
На зазначені касаційні скарги від захисника Марголіна В.Г. в інтересах засудженої ОСОБА_2 надійшли заперечення, в яких він просить ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2020 року залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілої та її представника - без задоволення.
У судовому засіданні прокурор Матолич М.Р. та захисник Марголін В.Г. заперечували щодо задоволення касаційних скарг, просили рішення апеляційного суду залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги потерпілої та її представника не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПКУкраїни одними з підстав для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначених у пунктах 1, 2 ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-413 КПК України.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційних скаргах не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи потерпілої та її представника в частині безпідставного застосування апеляційним судом до засудженої положень ст. 49 КК України є необґрунтованими та безпідставними.