Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 455/1364/19
провадження № 51-4636 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Круценко Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Воронки Р.І. на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 липня 2020 року у кримінальному провадженні № 12019140290000479 від 12 липня 2019 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Коломиї Івано-Франківської області, мешканця АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01 квітня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 липня 2019 року приблизно о 17:00, перебуваючи на подвір`ї біля житлового будинку на АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, завдав потерпілому ОСОБА_2 декількох ударів кулаком, ногами та дерев`яною палицею в ділянки голови, тулуба та кінцівок, чим заподіяв останньому тяжке тілесне ушкодження, від якого потерпілий помер на місці події.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 липня 2020 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість, просить ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому стверджує, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, повною мірою не врахував ступеня тяжкості та обставин вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, а також не навів належних та достатніх мотивів застосування положень зазначеної норми кримінального закону.
Крім того, прокурор вказує, що суд, призначаючи ОСОБА_1 більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, залишив поза увагою факт відсутності в поведінці останнього ознак, характерних для щирого каяття, що вказує на відсутність зазначеної обставини як такої, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Також, на переконання прокурора, незаконним є й висновок місцевого суду в частині визнання обставиною, що пом`якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, вчинення ОСОБА_1 злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного поводженням, що принижує честь і гідність особи, а також наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого. Так, прокурор стверджує, що така позиція суду суперечить наявним в матеріалах кримінального провадження висновкам комплексних судових психолого-психіатричних експертиз, якими виключено факт перебування ОСОБА_1 у стані психологічного афекту під час вчинення злочину та не встановлено психологічних підстав для юридичного висновку про перебування обвинуваченого у стані сильного душевного хвилювання.
Разом з тим прокурор зазначає, що апеляційний суд, залишаючи вирок місцевого суду без зміни, погіршив правове становище обвинуваченого, оскільки визнав обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину щодо особи похилого віку та особи з інвалідністю, чим порушив вимоги ст. 421 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
У судовому засіданні прокурор Круценко Т.В. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити, а рішення апеляційного суду скасувати, призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК України.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 121 КК України в касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.