ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 761/27114/14-к
провадження № 51-2905км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Мазура М.В., Стороженка С.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Кузнецова С.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Здрака С.В., який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 березня 2020 року стосовно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100000000686, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Мени Менського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 18 квітня 2013 року №221 - VII).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2016 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції Закону України від 18 квітня 2013 року № 221 - VII), та виправдано його у зв`язку з недоведенням того, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
Київський апеляційний суд ухвалою від 17 березня 2020 року зазначений вирок місцевого суду залишив без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення за такихобставин.
ОСОБА_1 , 06 травня 2014 року близько 11:50, перебуваючи в приміщенні Державної інспекції сільського господарства в Київській області, що на вул. Олени Теліги, 8 у м. Києві, будучи заступником начальника Державної інспекції сільського господарства в Київській області, діючи з корисливих мотивів, використовуючи службові повноваження та реалізовуючи свій умисел, спрямований на одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди, з метою позитивного вирішення питання щодо проходження ТОВ "Рапсоіл" атестації та отримання права на виробництво і реалізацію сертифікованого насіння, гібридів першого покоління, сертифікованого садівного матеріалу багаторічних і однорічних рослин, запропонував директору вказаного товариства ОСОБА_2 перерахувати грошову суму в гривнях, еквівалентну 1000 доларам США на платіжну картку, реквізити якої він пообіцяв надати пізніше. На таку пропозицію ОСОБА_1 ОСОБА_2 дав усну згоду.
Через деякий час, а саме 27 травня 2014 року о 14:37, перебуваючи в своєму службовому кабінеті за вказаною адресою, ОСОБА_1, продовжуючи реалізовувати умисел, спрямований на одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе, надав реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 (картковий рахунок № НОМЕР_2 ) ПАТ "КБ ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_3 та запропонував ОСОБА_2 перерахувати грошові кошти у раніше визначеній сумі.
Після цього 29 травня 2014 року близько 11:00 ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2, що позитивному вирішенню питання щодо проходження атестації ТОВ "Рапсоіл" посприяв саме він.
У свою чергу, ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про те, що він перерахував грошові кошти на картку за вказаними останнім реквізитами, продемонструвавши квитанцію від 29 травня 2014 року № 367.
Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, спрямованого на одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому влади та службового становища, але злочину не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, у зв`язку з виявленням його злочинних дій працівниками правоохоронних органів.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення рішення про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення усупереч вимогам ст. 94 КПК України не надав належної оцінки викладеним у ній доводам щодо достатності, належності та допустимості доказів, які, на переконання прокурора, доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Вказує, що апеляційний суд відповідним чином не оцінив фактичних даних протоколу тимчасового доступу до документів від 04 вересня 2014 року, протоколу за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) від 11 червня 2014 року і протоколу огляду та вручення імітаційних засобів від 29 травня 2014 року. Водночас, на переконання прокурора, суд апеляційної інстанції безпідставно визнав недопустимим доказом дані обшуку, проведеного у службовому кабінеті ОСОБА_1, оскільки цей кабінет не належить до його володіння чи власності, а отже, відсутність ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку в ньому не порушує нічиїх прав та не може бути підставою для визнання доказу недопустимим. Також прокурор акцентує на тому, що суд апеляційної інстанції не врахував і не надав оцінки тій обставині, що номер картки, куди необхідно було перерахувати грошові кошти (неправомірну вигоду), належить ОСОБА_3, яка є знайомою ОСОБА_1 . Крім цього, посилається на неправильність висновків апеляційного суду щодо відсутності повноважень у прокурора Дмитренко Ю.В. під час прийняття рішення про контроль за вчиненням злочину. Такі істотні порушення, на думку прокурора, перешкодили апеляційному суду постановити законне й обґрунтоване судове, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а отже, ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Кузнецов С.М. не підтримав касаційної скарги, вважаючи її необґрунтованою.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Зі змісту ст. 370 КПК України, де визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Як регламентовано ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Статтею 62 Основного Закону передбачено, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Капо проти Бельгії" від 13 січня 2005 року зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено такого: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, який перевіряється в апеляційному порядку, воно повинно відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законним і обґрунтованим.
Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Із приписів статей 7, 404, 419 КПК України у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, дати на них вичерпну відповідь.
Під час перегляду вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_1 апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Спростовуючи доводи прокурора, викладені в його апеляційній скарзі, щодо безпідставності висновків суду першої інстанції про неналежну оцінку доказів, зокрема, фактичних даних протоколутимчасового доступу до документів від 04 вересня 2014 року, протоколу за результатами проведення НСРД від 11 червня 2014 року і протоколу огляду та вручення імітаційних засобів від 29 травня 2014 року, апеляційний суд зазначив таке.
У протоколі тимчасового доступу до речей і документів та копії опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 04 вересня 2014 року, вказано про ознайомлення оперуповноваженого спецпідрозділу по БКОЗ ГУ СБ України в м. Києві та Київській області Михайлова Я.В. з документами та переносними носіями інформації про форму обслуговування, власників абонентських номерів НОМЕР_3 ; НОМЕР_4, про дату, час, тривалість з`єднань (т. 2, а.п. 247 - 249).
Проте, як убачається з листа ПрАТ "МТС Україна" від 02 вересня 2014 року, надати інформацію про власників вищезгаданих абонентських номерів не виявилося можливим, оскільки ці номери обслуговуються в межах послуги "МТС - передплата", яка передбачає попередню оплату телефонних переговорів без реєстрації абонентів (т. 3, а.п. 9).