Постанова
Іменем України
24 лютого2021 року
м. Київ
справа № 753/12571/19
провадження № 51-1717км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Вус С.М.,
суддів Єремейчука С.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Голубенко О.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
потерпілого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Равлюка В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року стосовно останнього в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100020003039, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 12 листопада 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, та призначено йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково, постановлено стягнути на його користь з ОСОБА_2 40 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2020 року зазначений вирок стосовно ОСОБА_2 залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину за таких обставин.
07 квітня 2019 року близько 22:00 ОСОБА_2, перебуваючи у загальному коридорі на АДРЕСА_2, зустрів ОСОБА_1, з яким у нього стався словесний конфлікт на побутовому ґрунті, під час якого ОСОБА_2, діючи з умислом, спрямованим на заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, схопив останнього двома рукам спереду за куртку та смикнув, від чого потерпілий, втративши рівновагу, впав на сходи, а ОСОБА_2 став наносити йому удари ногами в область голови та ніг, спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а саме: закриту черепно-мозкову травму у виді забою головного мозку з формуванням геморагічних вогнищ в лівій лобно-скронево-базальній ділянці, геморагічних нашарувань крові оболонково над лівою скроневою часткою, забійної рани в тім`яній ділянці ліворуч, саден у тім`яній ділянці праворуч, у лівій брівній ділянці, на спинці носа у верхній третині, а також легкі тілесні ушкодження у виді садна на внутрішній поверхні правої гомілки в нижній третині та на передній поверхні лівого колінного суглобу.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Равлюк В.В., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_2 скасувати і закрити кримінальне провадження, також скасувати рішення у частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 . Даючи власний аналіз доказам у справі, стверджує про недоведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Зазначає, що незважаючи на пряму вказівку експерта про необхідність проведення слідчого експерименту за участю потерпілого та обвинуваченого з метою встановлення способу спричинення тілесних ушкоджень, слідчий експеримент був проведений без залучення ОСОБА_2, чим порушено його право на захист; клопотання захисника про визнання протоколу цієї слідчої дії недопустимим доказом судом першої інстанції проігноровано, оцінки йому у вироку суду не надано. Вважає неналежними доказами показання свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оскільки, на його думку, як батько та дівчина потерпілого вони є зацікавленими особами, до того ж про обставини злочину знають лише зі слів останнього. При цьому не погоджується з критичною оцінкою судом показань єдиного, на думку захисника, незацікавленого свідка ОСОБА_4 , який був очевидцем події. Вказує, що розмір моральної шкоди, стягнутої судом на користь потерпілого, є необґрунтованим, а докази перенесених ним душевних страждань в матеріалах кримінального провадження відсутні. Також зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки не містить вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги захисника та належних мотивів прийнятого рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Гошовська Ю.М. у судовому засіданні суду касаційної інстанції заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника Равлюка В.В. і просила залишити оскаржені судові рішення стосовно ОСОБА_2 без зміни, вважаючи їх законними та обґрунтованими.
Потерпілий ОСОБА_1 також вважав касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
Таким чином, неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність порушень вимог КПК України при проведенні розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції. Тому при перегляді судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.