Постанова
Іменем України
01 березня 2021 року
м. Київ
справа № 577/4402/19-ц
провадження № 61-14248св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 лютого 2020 року у складі судді Кравченка В. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Ткачук С. С., Хвостика С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він був народним депутатом України попереднього скликання та 21 червня 2019 року, на підставі рішення Центральної виборчої комісії України, зареєстрований кандидатом у народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 160. Відповідачі в мережі Інтернет поширили серед невизначеного кола осіб про нього недостовірну інформацію, яка є фактичними твердженнями, є негативною, принижує його честь, гідність та ділову репутацію. У зв`язку з поширенням відповідачами недостовірної, негативної інформації він постійно перебуває у стані нервового напруження та стресу, що призвело до зниження працездатності, порушення функції сну та емоційного дискомфорту. Вважає, що неправомірними діями відповідачів йому спричинена моральна шкода, розмір якої становить 50 000,00 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати, що інформація, поширена ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06 год 28 хв у мережі Інтернет на власній сторінці в соціальній мережі Facebook із постом та відеозаписом такого змісту: "ІНФОРМАЦІЯ_6", - є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ;
визнати, що інформація, поширена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на власній сторінці в соціальній мережі Facebook із постом та відеозаписом такого змісту: "ІНФОРМАЦІЯ_6", - є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 ;
зобов`язати ОСОБА_2 з наступного дня з дати набрання рішенням суду в цій справі законної сили спростувати розповсюджену ним недостовірну інформацію у спосіб, в який така інформація поширена, а саме: шляхом розміщення посту та відеозапису із проханням максимального репосту та поширення цього відеозапису в мережі Інтернет на власній сторінці в соціальній мережі Facebook без зайвих власних коментарів зі змістом: "ІНФОРМАЦІЯ_10";
зобов`язати ОСОБА_3 з наступного дня з дати набрання рішенням суду в цій справі законної сили спростувати розповсюджену нею недостовірну інформацію у спосіб, в який така інформація поширена, а саме: шляхом розміщення посту та відеозапису із проханням максимального репосту та поширення цього відеозапису в мережі Інтернет на власній сторінці в соціальній мережі Facebook без зайвих власних коментарів зі змістом: "ІНФОРМАЦІЯ_10";
стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 50 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що джерелом звинувачень ОСОБА_1 у скоєнні злочину відносно ОСОБА_2 є навмисно поширені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відеозаписи та пости, що набули широкого розголосу. Контекст та формулювання розповсюдженої відповідачами інформації, заклик її поширювати вказує на спільність умислу направленого на маніпуляцію суспільною свідомістю, створення негативних наслідків для ОСОБА_1 і є фактичним твердженням - звинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину (замаху на вбивство) без жодного на те доказу, що безумовно порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача. Оцінена позивачем моральна шкода в 50 000,00 грн буде належною компенсацією і підлягає стягненню у солідарному порядку з відповідачів, тому як аналіз викладеної в мережі Інтернет недостовірної інформації свідчить про спільність дій та намірів направлених на досягнення негативних для позивача наслідків.
Постановою Сумського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновком про те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 не надав заперечень проти позову, не заявив клопотання про залучення до участі у справі належного, на його погляд, відповідача, не спростував дані, що підтверджуються наданими позивачем доказами про те, що саме відповідачі на власній сторінці Facebook поширили та розмістили недостовірну інформацію, яка є фактичними твердженнями, є негативною, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Відповідачі не надали належних і допустимих доказів того, що від їх імені в мережі Інтернет поширювалась оскаржувана інформація без належної правової підстави іншою особою, при цьому, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечують факту створення відеоматеріалів. Судом першої інстанцій правильно встановлено факт порушення прав позивача поширенням щодо нього інформації, з приводу якої заявлений позов, з урахуванням сутності такої інформації, яка містить не лише допустимі оціночні судження, але й негативну недостовірну інформацію, яку не може бути віднесено до оціночної і такої, яка стосується допустимої критики та оцінки роботи політичного діяча, а стосується тверджень про факти, зокрема, звинувачення приватної особи ОСОБА_1 у замаху на вбивство ОСОБА_2, достовірність яких не ґрунтується на доказах.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2020 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 17 лютого 2020 рокута постанову Сумського апеляційного суду від 31 серпня 2020 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказує на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 607/4318/16-ц (провадження № 61-24241св18), від 14 лютого 2018 року у справі № 646/1266/16-ц (провадження № 61-661св18), від 27 березня 2019 року у справі № 344/16715/15-ц (провадження № 61-13667св18), від 28 лютого 2020 року справі № 712/2320/18-ц (провадження № 61-10616св19).
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
13 листопада 2020 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
ОСОБА_1 був народним депутатом України попереднього скликання. За постановою Центральної виборчої комісії України від 21 червня 2019 року № 1116 ОСОБА_1 зареєстрований кандидатом у народні депутати України по одномандатному виборчому округу № 160.
По цьому ж округу балотувався у народні депутати України ОСОБА_2, про що останній постійно наголошував у своїх виступах перед виборцями, по телебаченню та в мережі Інтернет.
27 червня 2019 року ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, проте, обставини цієї події встановлюються правоохоронними органами до цього часу і жодній особі підозра не висунута.
ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06 год 28 хв у мережі Інтернет на власній сторінці в соціальній мережі Facebook ОСОБА_3 поширила відеозапис із постом такого змісту: (цитата) "ІНФОРМАЦІЯ_11".
Зазначений пост та відеозапис подивилась велика кількість осіб та поділилась ним з іншими. Відмітивши у своєму пості інших осіб-користувачів цієї ж соціальної мережі Facebook. Таким чином, інформація стала поширюватись мережею, підтвердженням чого є пост особи ОСОБА_20 від ІНФОРМАЦІЯ_12 року о 07 год 15 хв, ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_12 року о 08 год 05 хв, Digest Дайджест української блогосфери ІНФОРМАЦІЯ_13 року о 08 год 57 хв (прямий репост зі сторінки ОСОБА_22 ), ОСОБА_23 ІНФОРМАЦІЯ_12 року о 17 год 40 хв та інших осіб.
Того ж дня, на власній сторінці в соціальній мережі Facebook ОСОБА_2 розмістив відеозапис, у якому прокоментував події, що з ним стались, повідомивши при цьому, "ІНФОРМАЦІЯ_12."
Зазначений відеозапис та пост використано (із посиланням на джерело на власну сторінку в Facebook ОСОБА_9 ):
1. редакціями видання ЦЕНЗОР.НЕТ від ІНФОРМАЦІЯ_14 року о 14 год 35 хв, який переглянуло 25 772 користувачів та із розміщеного відеозапису вбачається, що його переглянули 371 380 разів;
2. телеканалом "1+1" в новинах ТСН від ІНФОРМАЦІЯ_15 року із заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_16";
3. редакцією РБК-Україна від ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15:39 із заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_2 ";
4. на сторінці Інтернет видання "ГОРДОН" від ІНФОРМАЦІЯ_14 року о 15 год 50 хв із заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_17";
5. у новинах Інтернет видання LB.ua від ІНФОРМАЦІЯ_14 року о 13 год 16 хв із заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_3 ";
6. в Інтернет виданні Znaj.ua від ІНФОРМАЦІЯ_1 аналогічного змісту заголовком;
7. в Інтернет виданні Sumy.today новини твого міста від ІНФОРМАЦІЯ_18 року о 22 год 28 хв із заголовком ІНФОРМАЦІЯ_19 .
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 на власній сторінці в соціальній мережі Facebook ОСОБА_2 розмістив відеозапис такого змісту: "ІНФОРМАЦІЯ_19.". Відеозапис переглянули 76 594 рази.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_20 року ОСОБА_2 розмістив пост такого змісту: "ІНФОРМАЦІЯ_21.".
ІНФОРМАЦІЯ_1 на власній сторінці в соціальній мережі Facebook ОСОБА_3 розмістила та поширила відеозапис такого змісту: "ІНФОРМАЦІЯ_21.".
Вказаний відеозапис використаний телеканалом "5" (п`ятий канал) у новинах ІНФОРМАЦІЯ_18 року, а також у передачі "Вікна-новини" за ІНФОРМАЦІЯ_18 року із посиланням на ОСОБА_26 - депутата Сумської обласної ради Facebook/ ОСОБА_27 у частині підозри по вчиненню замаху на вбивство з боку ОСОБА_10 . Також, із посиланням на пост та відео ОСОБА_28 ІНФОРМАЦІЯ_18 року о 09 год 27 хв розміщено редакцією Інтернет видання "Україна молода" статтю із заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_5 ".
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову прозахист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки "інформації" чи "ідей", які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (рішення у справі "Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї "інформації" чи тих "ідей", які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких "демократичне суспільство" неможливе.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, пункт 46).