Постанова
Іменем України
01 березня 2021 року
м. Київ
справа № 278/3006/19
провадження № 61-13637св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач -Високопічська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 Житомирського району Житомирської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Житомирського апеляційного суду від 12 серпня
2020 року в складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Високопічської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 Житомирського району Житомирської області (далі - Високопічської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1) про скасування наказів про звільнення та поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працював на посаді вчителя фізичної культури Високопічської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 з 2001 року. Наказом Високопічської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 від 25 липня 2019 року № 1-к ОСОБА_1 звільнено у зв`язку із вчиненням аморального проступку, не сумісного з продовженням педагогічної діяльності, на підставі пункту 3 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Зі змісту зазначеного вище наказу вбачається, що звільнення проведено на підставі рішення Житомирської районної державної адміністрації від 22 липня 2019 року та рішення постійної комісії з питань законності, правопорядку і прав людини, депутатської етики, забезпечення діяльності депутатів та місцевого самоврядування Житомирської районної ради від 23 липня 2019 року за фактом проведення перевірки стосовно неетичної поведінки позивача.
На думку позивача, жодного аморального проступку, за який його можливо було би звільнити, він не вчиняв, що підтверджується листом Житомирського районного відділення поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області від 14 серпня 2019 року № V-321, а звільнення відбулось у протиправний спосіб на підставі надуманих обставин.
Крім того, 02 жовтня 2019 року складено доповідну записку про відсутність позивача на робочому місці в період з 14 серпня до 02 жовтня 2019 року.
03 жовтня 2019 року складено акт про те, що позивач в період з 14 серпня
2019 року до дня складення акта був відсутнім на робочому місці без поважних причин. 03 жовтня 2019 року відповідачем видано наказ № 23-к про звільнення позивача з посади вчителя фізкультури з 03 жовтня 2019 року за прогули без поважних причин згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Другим пунктом наказу від 03 жовтня 2019 року вирішено наказ від 25 липня
2019 року № 1-к вважати недійсним.
Посилаючись на наведене, позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати накази про його звільнення від 25 липня 2019 року № 1-к та від 03 жовтня 2019 року № 23-к; поновити його на роботі на посаді учителя фізичної культури Високопічській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 Житомирського району Житомирської області та стягнути з відповідача на його користь 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ директора Високопічської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 Житомирського району Житомирської області від 03 жовтня 2019 року № 23-к. В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції визнав наказ
від 03 жовтня 2019 року № 23-к таким, що не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки позивач, будучи ознайомленим 27 серпня 2019 року з наказом від 25 липня 2019 року № 1-к про його звільнення з роботи з 14 серпня 2019 року і не мав з`являтись на роботу взагалі. Доказів, які б давали підстави вважати інше, суду надано не було. Однак, відповідач безпідставно вважав, що позивач відсутній на роботі з 14 серпня 2019 року без поважних причин. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що наявний обсяг повноважень директора Високопічської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1, не давав йому підстав визнавати недійсним попередній наказ про звільнення позивача за вчинення аморального поступку. Крім того, визнаючи наказ від 25 липня 2019 року № 1-к недійсним, директор Високопічської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 не навів жодних мотивів прийняття такого рішення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним наказу від 25 липня 2019 року № 1-к та поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду із зазначеними вище вимогами і ця обставина є самостійною підставою для відмови в позові. Судом першої інстанції також не встановлено правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2020 року в частині вимог про визнання протиправним і скасування наказу від 25 липня 2019 року № 1-к та ухвалено в цій частині нове рішення. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 - учителя фізичної культури Високопічської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
№ 1, зазначену в наказі Високопічської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Житомирського району Житомирської області від 25 липня 2019 року № 1-к,
з 14 серпня на 29 серпня 2019 року. В решті рішення залишити без змін.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не з`ясовував обставин, що були підставою звільнення позивача згідно з пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП України, та передчасно відмовив у задоволенні позову в цій частині з підстав пропуску позовної давності. Разом з цим, апеляційний суд зробив висновок, що у відповідача були достатні підстави для звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 41 КЗпП. Однак, встановивши, що звільнення позивача проведено з 14 серпня 2019 року, тобто під час тимчасової непрацездатності позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зміну дати звільнення ОСОБА_1 на 29 серпня 2019 року.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 14 лютого
2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.
Зазначає, що змінюючи дату звільнення позивача на підставі наказу від 25 липня 2019 року № 1-к, апеляційним судом не зазначено жодних мотивів щодо відсутності правових підстав для скасування цього наказу. Апеляційним судом також не враховано, що матеріали справи не містять жодних доказів вчинення позивачем аморального проступку, не сумісного з продовженням його педагогічної діяльності. Натомість, в матеріалах справи наявний лист Житомирського районного відділення поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області від 14 серпня 2019 року № V-321, відповідно до якого в ході перевірки проведеної співробітниками Національної поліції, інформація щодо вчинення позивачем неправомірних дій не підтвердилася і у зв`язку з відсутністю даних, які б указували на наявність кримінального характеру правопорушення, підстав для внесення даної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не має. Апеляційним судом не надана належна правова оцінка зазначеному вище листу Національної поліції.
В уточненій касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у листопаді 2020 року, представник позивача просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає застосування апеляційним судом норм права без врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 308/452/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Верховного Суду від інших учасників справи не надходило.
Постанова апеляційного суду оскаржується позивачем в частині відмови в задоволенні позову про визнання противоправним та скасування наказу Високопічської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 від 25 липня 2019 року № 1-к про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України, поновлення позивача на роботі та відшкодування моральної шкоди, в іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому не переглядається судом касаційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі з підстав визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано із Житомирського районного суду Житомирської області матеріали зазначеної вище цивільної справи № 278/3006/19, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.