Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 569/14153/19
провадження № 61-14942 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 09 червня 2020 року у складі судді Кучиної Н. Г. та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що внаслідок відносин між сторонами, які не були зареєстровані як шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_1 . Спочатку протягом певного часу після його народження сторони, мешкаючи за адресою реєстрації відповідача у м. Рівне, проживали і вели спільний побут безконфліктно, із взаєморозумінням та повагою одне до одного. Однак незабаром ОСОБА_2 ініціювала скандали та сварки, фактично припинила доглядати за малолітнім сином, дочками від її попереднього шлюбу та займатися їх вихованням. Зі слів сторонніх людей, спільний син значний час міг знаходитися на вулиці без нагляду, маючи неохайний та антисанітарний вигляд.
Тривалий час відповідач почала проводити поза домом, а по поверненню у неї був присутній запах алкоголю.
Зазначав, що він пропонував їй зайнятися виправленням власної поведінки, скористатися послугами психолога та припинити вести аморальний спосіб життя, однак його прохання не були почуті.
16 червня 2019 року він помітив трирічного сина на проїжджій частині вул. Тиннівська у м. Рівне самого, без будь-якого стороннього нагляду. Хвилин за п`ятнадцять підійшли дочки ОСОБА_2 від попереднього шлюбу, які повідомили, що відповідач спить, а бабуся вживає алкогольні напої та палить тютюн з іншими жінками. Тоді ж він забав малолітню дитину проживати разом із ним без згоди відповідача.
На його думку, ОСОБА_2 ніколи не цікавилася життям, утриманням та вихованням спільного сина. Лікарями при обстеженні дитини було встановлено, що він має баланопостит, затримку мовного розвитку, синдром рухової розгальмованості з дефіцитом уваги, а також йому поставлено діагноз "госпіталізм" або психічна деривація, тобто синдром патології дитячого психічного і особистісного розвитку. Вважав також наявними ознаки, що свідчать про розбещення малолітньої дитини сексуального характеру.
З метою вжиття відповідного реагування він неодноразово звертався до Рівненського відділу поліції Головного управління Національної поліції України та органу опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, однак жодних заходів, крім накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за частиною першою статті 184 КУпАП, застосовано не було.
Понад один рік малолітній син проживає разом із ним, він орендує квартиру у м. Рівне та є власником житла у м. Дубно Рівненської області.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із ним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 09 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано, матеріали справи не містять, а судом не було здобуто доказів про те, що відповідач створила умови, які призвели до виникнення у дитини певних захворювань, і перешкоджають її нормальному фізичному та духовному розвитку, тобто знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з діями (бездіяльністю) відповідача та наслідками, які настали для малолітнього сина.
При вирішенні спору судом було враховано ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дитини, стан її здоров`я, турбота та піклування про неї, а також наявність у них роботи, заробітку, забезпеченості житлом, а також інших соціальних факторів, які вказують про їхнє відношення до утримання і виховання сім`ї та дитини, наміри і можливості виховувати малолітнього сина як повноцінного члена громадянського суспільства.
З огляду на відсутність об`єктивних і переконливих доказів, які свідчили би про невиконання відповідачем батьківських обов`язків, та відсутність за зазначеної обставини у позивача матеріальних, соціальних, духовних, морально-етичних тощо переваг у можливості виховання та утримання дитини перед відповідачем у задоволенні позову відмовлено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що ОСОБА_2 під час проживання разом з нею сина ОСОБА_3 нехтувала своїми батьківськими обов`язками щодо дитини, своїми діями чи бездіяльністю спонукала до виникнення у сина захворювань, психологічного пригнічення, затримання у розвитку тощо.
Неодноразові звернення позивача до правоохоронних органів та служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради з приводу невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків та вчинення дій (бездіяльності) на шкоду дитині не знайшли свого фактичного підтвердження, що свідчить про їх необґрунтованість.
Не підтверджені доказами і посилання позивача на захворювання дитини, виникнення яких перебуває у причинному зв`язку із діями (бездіяльністю) відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказував на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 569/14153/19 з Рівненського міського суду Рівненської області.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2021 року вказану справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що для правильного вирішення справи про визначення місця проживання дитини, необхідним є встановлення, хто із батьків створює найкращі умови для розвитку та виховання дитини, а не те, з ким на час розгляду справи фактично проживає дитина.
Вирішуючи питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, орган опіки та піклування встановив, що малолітня дитина не повинна, крім виключних обставин, відокремлюватись від матері. Разом з тим ОСОБА_2 тривалий час перебувала на обліку у службі у справах дітей як неблагополучна матір, про що достеменно було відомо комісії.
Визначаючи місце проживання малолітньої дитини комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, на його думку, в основу висновку поклала лише матеріально-побутові умови проживання батьків та їх характеристики, при цьому не встановили проживання з ким із батьків буде відповідати якнайкращим інтересам дитини; не надала оцінку доводам батька та наявним в матеріалах справи письмових доказів про те, в яких умовах проживала дитина разом із матір`ю, чи займалася її вихованням та розвитком, належним чином не перевірили, а також не встановили які відносини у дитини з кожним із батьків та чи є у неї прихильність до одного з них. а також з іншими дітьми відповідача, які проживають разом; не перевірила та не надала оцінку як відобразилася зміна місця проживання та розлучення з матір`ю на психологічному стані дитини, з огляду на те, що під складання відповідного висновку, працівники служби органу опіки і піклування не спілкувалися з дитиною, відповідної бесіди з нею також не проводив і психолог на предмет того, яке у неї ставлення до кожного з батьків, чи є у неї прихильність до одного з них, а мотивували лише тим аргументом що дитина за віком не може це пояснити; чи буде визначення місця проживання дитини з матір`ю суперечити правам та інтересам самої дитини, якщо так, то яким чином; не надала належної уваги, що відповідач відмовляється від спільного відвідування та отримання психологічної допомоги з метою поновлення стосунків щодо виховання дитини в його інтересах;
Посилання у висновку органу опіки і піклування на пункт 6 Декларації прав дитини, є помилковим та безпідставним, оскільки Декларація прав дитини не є міжнародним договором, не є нормативним документом обов`язкового характеру у правовій системі України, у той час як Конвенція про права дитини, ратифікована Постановою Верховної Ради України, і є частиною національного законодавства згідно зі статтею 9 Конституції України.
При цьому послався на відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_3 .
З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану від 11 січня 2016 року, актовий запис № 66 вбачається, що ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, в графі мати зазначена ОСОБА_2, в графі батько ОСОБА_8 (а.с. 156, т. 1).
В подальшому в актовий запис про народження дитини було внесено зміни та повторно видано свідоцтво про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, де в графі батько вказаний ОСОБА_1, мати - ОСОБА_8, що стверджується оглянутим свідоцтвом про народження виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану серії НОМЕР_2 (а.с. 157, т. 1)
Після народження дитини та в подальшому після припинення фактичних шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав разом із матір`ю - ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
З адресної картки за адресою АДРЕСА_1 також вбачається, що малолітній ОСОБА_3 разом із матір`ю, а також ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 був зареєстрований з 11 січня 2016 року та проживав за вказаною адресою (а.с. 169, т. 1)
В судовому засіданні також встановлено, що 16 червня 2019 року ОСОБА_1 без дозволу матері забрав малолітнього ОСОБА_3 до свого місця проживання.
З довідки від 23 липня 2019 року № 361 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований та володіє на праві власності спільно із дружиною - ОСОБА_12 квартирою АДРЕСА_2 (а.с. 15, т. 1).
З довідки про склад сім`ї від 04 червня 2019 року убачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 16, т. 1)
З акту від 21 червня 2019 року, затвердженого начальником житлово-комунального підприємства "Покровське" вбачається, що комісія у складі ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 підтверджують, що ОСОБА_1 фактично проживає по АДРЕСА_4 . 16 червня 2019 року ОСОБА_1 приїхав разом із своїм сином - ОСОБА_3 , дитина була брудна і мокрих штанцях. Зі слів батька їм стало відомо, що останній побачив свого сина, коли проїжджав по вул. Тиннівській без стороннього нагляду. Дитина не знає скільки ій років, матір дитини ні разу його не відвідала (а.с. 18, т. 1)
З консультативного висновку спеціаліста від 17 червня 2019 року убачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає по АДРЕСА_2, та останньому встановлено діагноз баланопостит, призначено содові ванночки та канефрон, нурофен (а.с. 19, т.1).
З консультативного висновку дитячого невролога від 18 липня 2019 року убачається, що ОСОБА_3, 02 січня 2016 року під питанням діагностовано попередній діагноз: затримка мовного розвитку, госпіталізм. Рекомендовано консультацію у психоневролога (а.с. 20, т. 1).
З відповіді комунального підприємства "Рівненський обласний клінічний лікувально-діагностистиний центр імені Віктора Поліщука" від 17 липня 2019 року № 770/01-15 слідує, що надання дозволу на огляд ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 не передбачено чинним законодавством. Крім того, обстеження емоційного стану практичним психологом малолітнього ОСОБА_3 не представляється можливим у зв`язку із тим, що пізнавальний розвиток дитини не відповідає фізіологічному віку (а.с. 23, т. 1)
Із заяви ОСОБА_1 від 18 червня 2019 року вбачається, що останній звертався до відділу поліції з проханням притягнути ОСОБА_8 до відповідальності за невиконання нею обов`язків щодо виховання малолітнього та залишення останнього в небезпеці (а.с. 24-25, т. 1).
З відповіді Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 12 липня 2019 року № 1502/200/01-2019 слідує, що в результаті проведеної перевірки в діях ОСОБА_8 відсутні ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення (а.с. 26, т. 1).
Згідно з договором оренди приміщення, укладеного між ОСОБА_16 та ОСОБА_3, останній орендує три кімнати по АДРЕСА_4, оплата становить 7 тис. грн, строк дії договору з 05 червня 2019 року по 05 червня 2022 року (а.с. 33-35, т. 1).
Відповідно до договору про догляд і навчання від 17 червня 2019 року ОСОБА_1 уклав договір із ОСОБА_17, за яким остання зобов`язується доглядати та навчати ОСОБА_3 (а.с. 36 -37, т. 1).
Згідно з характеристикою, підписаною першим заступником командира військової частини ВО113 ОСОБА_22, ОСОБА_1 виконував обов`язки волонтера та капелана у період з жовтня 2014 року по травень 2015 року (а.с. 52, т. 1).
З характеристики від 06 серпня 2019 року убачаєьтся, що ОСОБА_1 є депутатом Дубенської районної ради Рівненської області, зарекомендував себе вмілим організатором, відповідальний, вимогливий (а.с. 54, т. 1).
Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців підтверджується, що ОСОБА_1 був взятий на облік як фізична особа-підприємець з 05 вересням 2019 року (а.с. 55, т. 1).
Листом Рівненського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді від 05 серпня 2019 року за вих. № 01-15/419 підтверджується, що сім`я ОСОБА_8 з 03 липня 2013 року по 04 листопада 2013 року перебувала під соціальним супроводом з питань працевлаштування, надання соціально-педагогічних консультацій з метою підвищення виховного потенціалу матері та гуманітарної допомоги. 12 липня 2019 року був здійснений виїзд в сім`ю ОСОБА_8 за повідомленням ОСОБА_1 за адресою проживання: АДРЕСА_1 . За результатами оцінки потреб: в будинку 4 кімнати, частково створені умови для проживання дітей. Сім`я не потребує соціального супроводу, в зв`язку з тим, що ОСОБА_8 вирішує всі питання самостійно. Сім`я поставлена на облік центру у зв`язку з потребою консультування дитини ОСОБА_19, 2009 року народження. 09 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в Рівненський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді із заявою про взяття на облік його неповнолітнього сина ОСОБА_3, 2016 року народження, під соціальний супровід у зв`язку із складними сімейними обставинами, а саме постійними конфліктами з біологічною матір`ю дитини. 11 липня 2019 року був здійснений виїзд в сім`ю ОСОБА_1 за адресою проживання АДРЕСА_4 . За результатами оцінки потреб сім`ї: створені належні умови для виховання дитини. ОСОБА_1 потребує консультування у зв`язку зі складними стосунками між обома батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . 19 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Центру із заявою про те, щоб не розглядати його заяву від 09 липня 2019 року (а.с. 59-60, т. 1).
Листом лікаря Галябара В. С. від 29 липня 2019 року № л-941 підтверджується, що останній надавав консультацію ОСОБА_1 з приводу підходу до виховання сина ОСОБА_3 . Самому сину не надавав фахової допомоги через відсутність на момент прийому згоди на огляд дитини від мами (а.с. 87, т. 1).
Лист комунального закладу "Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" від 14 серпня 2019 року, а також виписки із карти виїзду швидкої свідчать про конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, який відбувся 07 серпня 2019 року по АДРЕСА_4 (а.с. 88-97, т. 1).
Згідно з довідками Центру психологічного здоров`я населення Диспансерного психонаркологічного відділення м. Дубно від 07 серпня 2019 року ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (а.с. 107, т. 1).
Відповідно до довідок Рівненського обласного Центру психологічного здоров`я населення від 27 вересня 2019 року № 277 та від 30 вересня 2019 року № 15 ОСОБА_8 не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра (а.с. 158-159, т. 1).
З характеристик, виданих на учениць ОСОБА_7 та ОСОБА_9 від 27 вересня 2019 року вбачається, що мати ОСОБА_8 приділяє належну увагу питанням навчання та виховання дітей, систематично цікавиться освітнім процесом (а.с. 160-161, т. 1).
З Указу керуючого єпархією Архієпископа Рівненського і Острозького від 12 серпня 2019 року № 90 слідує, що за недостойну та аморальну поведінку протоієрею ОСОБА_1 заборонено священнослужіння до повного розкаяння та виведено поза штат Рівненської єпархії (а.с. 163, т. 1).
Відповідно до довідки від 16 липня 2019 року № 06-14/52 вбачається, що ОСОБА_3 зарахований у дошкільну групу Навчально-виховного комплексу № 17. Всіма питаннями займається мати (а.с. 165, т. 1).
Із заяви ОСОБА_8 вбачається, що 29 січня 2019 року вона звернулась до директора Навчально-виховного комплексу № 17 про зарахування ОСОБА_3 в дошкільну групу (а.с. 202, т. 1)
З довідки від 17 липня 2019 року № 2117 вбачається, що ОСОБА_8 прийнята на роботу на посаду оператора АЗС з 14 червня 2019 року та отримує заробітну плату в середньому 11 тис. грн (а.с. 166-167, т. 1).
Свідоцтвом про право на спадщину підтверджується, що ОСОБА_8 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, а також земельної ділянки (а.с. 168, 170, т. 1).
Характеристикою від 29 жовтня 2019 року № 387, виданою Рівненською єпархією підтверджується, що ОСОБА_1 за час служіння в парафії зарекомендував себе з позитивної сторони. У 2019 році керівництву Рівненської єпархії стало відомо, що з 2016 року даний священик припинив спільне проживання із своєю законною дружиною та дітьми, у цей період спільно проживав із різними сторонніми особами жіночої статі (зокрема, ОСОБА_8 ), за недостойну і аморальну поведінку протоієрей ОСОБА_3 12 серпня 2019 року заборонений у священнослужінні (а.с. 206, т. 1).
Згідно з довідкою від 23 жовтня 2019 року № 126 ОСОБА_3, 2016 року народження, відвідує заклад дошкільної освіти з 16 вересня 2019 року (а.с. 21 т. 1).