Постанова
Іменем України
(додаткова)
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 334/9028/15-ц
провадження № 61-37049св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову апеляційного суду Запорізької області в складів колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Онищенка Е. А. від 25 квітня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2018 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки № НОМЕР_1, площею 0,1194, для ведення садівництва, яка розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, обслуговуючий садово-городній кооператив "Парус-22650". У задоволенні решти вимог відмовленою.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2018 року скасовано в частині відмови щодо визнання 14/25 частин квартири АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_1, та в цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано особистою приватною власністю ОСОБА_1 14/25 частин квартири АДРЕСА_1 . У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У червні 2018 року ОСОБА_2 ) подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання вищевказаної квартири особистою приватною власністю, та в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову апеляційного суду Запорізької області від 25 квітня 2018 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особистою приватною власністю 14/25 частин квартири АДРЕСА_1 скасовано та в цій частині залишено в силі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2018 року. Питання розподілу судових витрат не вирішувалось.
У грудні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить вирішити питання про стягнення з ОСОБА_1 на її користь судового збору в розмірі 3 337,40 грн, сплаченого за подання касаційної скарги.
Заява про ухвалення додаткового рішення у справі підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.