Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 2-3418/2008
провадження № 61-14695св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення боргу за договором позики
за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Хімчинського Богдана Гавриловича на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 11 вересня 2020 року у складі судді Височанської Н. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 150 000,00 грн, що еквівалентно 30 000,00 дол. США.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 15 квітня 2003 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за умовами якого він передав ОСОБА_3 30 000,00 дол. США, які позичальник зобов`язувався повернути на першу вимогу позикодавця. На початку 2008 року він звернувся до ОСОБА_3 з вимогою про повернення коштів, однак кошти позичальник не повернув. Водночас 25 березня 2008 року ОСОБА_2 надав йому розписку, згідно з якою ОСОБА_2 прийняв на себе зобов`язання ОСОБА_3 за договором позики від 15 квітня 2003 року, тобто відбулася заміна боржника у зобов`язанні (переведення боргу) за згодою кредитора. Укладаючи договір переведення боргу, ОСОБА_2 зобов`язався повернути борг до 25 липня 2008 року. Станом на час подання позову відповідач свого зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим у нього виникло право на звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шевченківський районний суд міста Чернівців рішенням від 05 листопада 2008 року позов задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти на повернення боргу за договором позики в розмірі 150 000,00 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що відповідач не виконав взятих на себе за договором позики зобов`язань з повернення коштів, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. При цьому суд врахував факт визнання позову відповідачем.
08 вересня 2020 року ОСОБА_3 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 05 листопада 2008 року, посилаючись на те, що про існування оскаржуваного судового рішення йому стало відомо лише 06 вересня 2020 року від його доньки ОСОБА_4 та зятя ОСОБА_2 . Вважає, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено його права та обов`язки, при цьому суд не повідомив його про розгляд справи та не залучив його до участі у справі.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 11 вересня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 05 листопада 2008 року з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Апеляційний суд ухвалу мотивував тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 05 листопада 2008 року, згідно з яким стягнуто борг з ОСОБА_2, він визнав позов ОСОБА_1, жодним чином права ОСОБА_3 не порушуються, а тому немає підстав для поновлення йому строку на оскарження рішення місцевого суду, яке набрало законної сили понад 11 років тому та вже як 4 роки виконане відповідачем. Крім того, ОСОБА_3 не надав доказів можливості застосування до спірних правовідносин пунктів 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України. Враховуючи те, що річний строк, визначений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним, поновленню не підлягає, наведені ОСОБА_3 аргументи для поновлення строку є безпідставними.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У жовтні 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Хімчинський Б. Г. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 11 вересня 2020 року і передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказує те, що оскаржувана ухвала є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права. Судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 360/1938/16.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції того, що стягнення боргу з ОСОБА_2 за договором позики від 15 квітня 2003 року, на підставі якого нібито саме ОСОБА_3 отримав у борг грошові кошти від позивача, впливає на його обов`язки та інтереси як позичальника. При цьому апеляційний суд, фактично надавши оцінку доводам апеляційної скарги заявника по суті, дійшов передчасного висновку, що рішенням місцевого суду не порушено права ОСОБА_3, оскільки вирішення цього питання можливе лише в межах відкритого апеляційного провадження із встановленням усіх обставин справи та оцінкою доказів. Також скарга містить доводи про те, що, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд не взяв до уваги того, що суд першої інстанції не повідомив ОСОБА_3 про розгляд цієї справи та не надіслав йому копії рішення, про існування якого заявнику стало відомо лише 06 вересня 2020 року, а тому у суду не було правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційне провадження закрити, оскільки при розгляді справи по суті місцевий суд не вирішував питання про права, свободи чи інтереси ОСОБА_3 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
13 листопада 2020 року справа № 2-3418/2008 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_3 брав участь у цій справі як третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2, який, враховуючи доводи апеляційної скарги, є його зятем.
Із протоколу судового засідання та оскаржуваного рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 05 листопада 2008 року встановлено, що ОСОБА_2 був присутнім при проголошенні рішення суду та визнав позовні вимоги ОСОБА_1, підтвердивши суду, що дійсно мали місце обставини, вказані позивачем у позовній заяві, вчасно повернути борг він не зміг через важкий матеріальний стан.
Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 05 листопада 2008 року ОСОБА_2 не оскаржував.
До того ж, оскаржуване рішення відповідач виконав, що підтверджується актом від 25 березня 2016 року, затвердженим заступником начальника відділу державної виконавчої служби Кіцманського районного управління юстиції про передання майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Лазньо-пральний комплекс, який переданий стягувачу в рахунок погашення боргу, належав ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 06 жовтня 1999 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.