Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 205/3451/18-ц
провадження № 61-8019св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого- Червинської М. Є.,
суддів:Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року у складі судді Мовчан Д. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору від 03 вересня 2012 року б/н банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 2000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Проте, відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 30 квітня 2018 року за договором у відповідача виникла заборгованість в сумі 113 964,69 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 1 822,13 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 101 119,20 грн; заборгованості з пені та комісії - 5 120,28 грн, а також штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн, штрафу (процентна складова) - 5 403,08 грн, яку позивач просив стягнути на користь банку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 3 304,88 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 1 822,13 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом - 1 482,75 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 3 304,88 грн, суд першої інстанції виходив із того, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами у справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначеними у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 березня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову.
У задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нову постанову, апеляційний суд виходив із того, що суду не було надано будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема, що в матеріалах справи відсутні докази укладення кредитного договору, саме на тих умовах, які заявлені позивачем.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітня 2019 року ПАТ КБ "ПриватБанк" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неналежним чином досліджено надані докази у їх сукупності, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до укладеного договору б/н від 03 вересня 2012 року, який оформлено у вигляді заяви відповідача на отримання банківських послуг, останній отримав кредит.
Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ "ПриватБанк" посилалось на те, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем вказаного зобов`язання, станом на 30 квітня 2018 року за договором у відповідача виникла заборгованість в сумі 113 964,69 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 1 822,13 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом - 101 119,20 грн; заборгованості з пені та комісії - 5 120,28 грн, а також штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн, штрафу (процентна складова) - 5 403,08 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У частині першій статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14) та зроблено висновок, що "у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.