Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 466/5632/14-ц
провадження № 61-18371св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради,
треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 07 березня 2017 року у складі судді Ковальчука О. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Струс Л. Б., Шандри М. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2014 року ОСОБА_1,яка діє в інтересах дітей ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи:
ОСОБА_6 , ОСОБА_7, про визнання недійсним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона та її неповнолітні діти ОСОБА_2,
ОСОБА_3 ОСОБА_8 є власниками квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від
01 листопада 2002 року, згідно з яким вони придбали квартиру АДРЕСА_2 , та договору купівлі-продажу квартири від 01 листопада 2002 року, відповідно до якого вони придбали квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 25 листопада 2003 року № 1401 квартири АДРЕСА_2 а та № 2б об`єднано в одну квартиру під АДРЕСА_2 .
При виготовленні технічного паспорта на об`єднану квартиру їй стало відомо, що розпорядженням Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради
від 14 лютого 2005 року № 138 за ОСОБА_4 визнано право власності, серед іншого, на підвал площею 25,70 кв. м, частина якого перебуває у її власності.
Попередні власники квартир АДРЕСА_2 і № 2б були одночасно співвласниками підвальних приміщень у будинку АДРЕСА_3 .
Відповідачі здійснили реконструкцію квартири АДРЕСА_4 та приєднали до неї допоміжне приміщення площею 25,70 кв. м та позбавили її та дітей можливості ним користуватися.
У зв`язку з наведеним просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 14 лютого 2005 року № 138 у частині приєднання підвального приміщення площею 7,00 кв. м, що знаходиться в підвальному приміщенні площею 25,7 кв. м, до квартири
АДРЕСА_1 , та зобов`язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити їй перешкоди у користуванні підвального приміщення площею 7,00 кв. м, що перебуває в підвальному приміщенні площею 25,70 кв. м, до квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 07 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 14 лютого 2005 року № 138 у частині приєднання підвального приміщення площею 7,00 кв. м, що знаходиться в підвальному приміщенні площею 25,7 кв. м, до квартири АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити перешкоди
ОСОБА_1 у користуванні підвального приміщення площею 7,00 кв. м, що знаходиться в підвальному приміщенні площею 25,70 кв. м, до квартири
АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01 листопада 2002 року до позивачки перейшло також право власності і на підвальне приміщення площею 25,70 кв. м, яке незаконно передано у власність ОСОБА_4 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 07 березня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним та скасування розпорядження скасовано, позов у цій частині залишено без розгляду.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 14 лютого 2005 року № 138 у частині приєднання підвального приміщення площею 7,00 кв. м, що знаходиться в підвальному приміщенні 25,70 кв. м, до квартири АДРЕСА_4 є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки порушує права позивачів як власників на користування та розпорядження їх майном.
Однак суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто на момент подання позовної заяви 08 серпня
2014 року ОСОБА_2 вже був повнолітнім, що є підставою для залишення позову у цій частині без розгляду.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_4 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, зокрема зазначає, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, у зв`язку з чим був позбавлений можливості брати безпосередню участь у судовому засіданні. У свою чергу, апеляційний суд не навів мотивів відхилення чи прийняття його доводів про неналежне повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.