Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 716/1838/18
провадження № 61-16575св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - територіальна громада міста Заставна Чернівецької області в особі Заставнівської міської ради,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником ОСОБА_4, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 24 липня 2019 року в складі колегії суддів: Владичана А. І., Кулянди М. І., Одинака О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду позовом до територіальної громади міста Заставна Чернівецької області в особі Заставнівської міської ради (далі - територіальна громада м. Заставна), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області (далі - Управління ДАБІ у Чернівецькій області), ОСОБА_2, ОСОБА_3 , про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 0,0621 га, кадастровий номер 7321510100:03:015:0167, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої на АДРЕСА_1, та житлового будинку загальною площею 56,7 кв. м з господарськими будівлями та спорудами за цією ж адресою.
У період 2017-2018 років на вказаній земельній ділянці він самочинно здійснив реконструкцію власного житлового будинку та перебудову господарських споруд, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Указував, що 01 жовтня 2018 року звернувся до Управління ДАБІ у Чернівецькій області із заявою про прийняття до експлуатації належного йому перебудованого житлового будинку, проте йому було відмовлено.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на самочинно збудований житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудований житловий будинок літ. А, загальною площею 226 кв. м, житловою площею 129,20 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: А-мс - мансарда житлова, А-а - прибудова, Ж-пд - підвал під частиною будівлі, Е - гараж, Ж - літня кухня, № 1 - ворота, № 2 - огорожа, № 3 - яма вигрібна, № 4 - криниця, Ж-вх/пд. - вихід до підвалів, Ж-ж - тераса, що розташовані на АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що спірне самочинне будівництво здійснено з дотриманням будівельних і пожежних норм, готове до безпечної експлуатації та не порушує прав та інтересів інших осіб.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 24 липня 2019 року рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 06 березня 2019 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційний суд вказав, що при виконанні будівельних робіт позивач допустив істотне порушення державних будівельних норм щодо відстані між будівлями, розміщеними на суміжних земельних ділянках, яке призвело до порушення прав третіх осіб.
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Крім того, позивач не надав доказів того, що відповідач не визнає права власності позивача або його оспорює.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд надав неправильну оцінку листу Управління ДАБІ у Чернівецькій області від 01 жовтня 2018 року № 1024-1.20/1-1384/1728, який направлений у відповідь на заяву позивача про прийняття до експлуатації житлового будинку, побудованого без дозвільного документу на виконання будівельних робіт з господарськими спорудами до нього, оскільки відповідно до статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на конструкцій та інженерних мереж об`єкта. На підставі проведених досліджень, експерт встановив, його відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації і можливість його безпечної експлуатації.
Помилковим є твердження апеляційного суду про те, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Суд апеляційної інстанції помилково посилається на вимогу закону про отримання сертифіката або відмови у його видачі, так як 17 січня 2017 року прийнято Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності". Основним нововведенням став перегляд критеріїв складності об`єктів будівництва. Відповідно до статті 32 "Про регулювання містобудівної діяльності" клас наслідків визначається для кожного об`єкта - будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їхніх частин, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, у тому числі тих, що належать до складу комплексу (будови). Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм, стандартів, нормативних документів і правил, затверджених згідно із законодавством. До складу комплексу (будови) можуть належати об`єкти, будівництво яких здійснюється за єдиною проектно-кошторисною документацією.
Під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об`єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.
У матеріалах справи міститься звіт ФОП ОСОБА_5 від 04 жовтня 2018 року про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта житлового будинку, літньої кухні, гаража, розташованих на АДРЕСА_1, які збудовані в межах ділянки позивача; під час технічного обстеження на предмет можливості надійної та безпечної експлуатації будинку встановлено його повну готовність до експлуатації. Згідно з листом Управління ДАБІ у Чернівецькій області від 01 жовтня 2018 року № 1024-1.20/1-1384/1728 вказано про визначення управлінням належності цього об`єкта до класу наслідків (відповідальності) - незначні наслідки СС1.
Представник позивача вважає, що у ОСОБА_1 не було обов`язку отримувати сертифікат або відмову у його видачі, так як Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, передбачено подання саме декларації після визнання права власності на самочинно збудований об`єкт на підставі рішення суду. Отже процедура звернення до Управління ДАБІ у Чернівецькій області і суду позивачем була дотримана.
Апеляційний суд однією із підстав для відмови у задоволенні позову вказав про порушення прав третіх осіб, зокрема ОСОБА_3 . Проте апеляційний суд не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять доказів належності на законних підставах ОСОБА_3 нежитлового приміщення (літньої кухні) по відношенню до якого, нібито порушенні норми щодо відстані між будівлями. У судовому засіданні, в суді першої інстанції, третя особа ОСОБА_2, особисто давала пояснення про те, що документи на цю будівлю не виготовлялися,вона є самочинно збудованою.
Крім того, під час реконструкції гаража, який власне і межує, із ділянкою ОСОБА_2, позивач не вийшов за межі старого фундаменту, реконструкцію проведено у спосіб зведення стіни та монтування даху. Будівництво літньої кухні треті особи здійснили значно пізніше побудови гаража, який належить ОСОБА_1 . Отже, треті особи фактично вимагають усунення перешкод у користуванні власністю, на яку вони не мають жодних дозвільних та правовстановлюючих документів.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2019 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки звернення позивача з позовом до суду про визнання права власності на самочинне будівництво може мати місце після розгляду цього питання компетентним державним органом, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати наявним спір про право. Крім того, під час виконання позивачем будівельних робіт допущено істотне порушення державних будівельних норм щодо відстані між будівлями, розміщеними на суміжних земельних ділянках, яке призвело до порушення прав третіх осіб, а саме ОСОБА_3 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.