Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 361/8730/15-ц
провадження № 61-17263св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2016 року в складі судді: Петришин Н. М., та постанову Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Позов мотивований тим, що 10 березня 2015 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики. На підтвердження укладення даного договору та його умов відповідачем було надано позивачу розписку, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 22 000 дол. США та відповідач зобов`язався повернути вказану суму в строк до 10 липня 2015 року.
ОСОБА_1 просив стягнути із ОСОБА_2 на його користь:
заборгованість за договором позики від 10 березня 2015 року в розмірі, еквівалентному 22 000 дол. США на день ухвалення рішення у справі;
судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 572 440 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі. Незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов`язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов`язання і його виконання, є національна валюта України - гривня. Виходячи із норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та беручи до уваги, що на день постановлення рішення курс гривні до 100 дол. США, встановлений Національним Банком України на 24 березня 2016 року, становить 2 601,5065 грн, тому розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить 572 440 грн. Дослідивши матеріали справи та взявши до уваги всі фактичні обставини справи, суд зробив висновок про задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача боргу за договором позики у розмірі 572 440 грн.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 червня 2020 року заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2016 року у справі № 361/8739/15-ц залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що направлені відповідачу судові повістки повернулися до суду з поштовою відміткою за закінченням терміну зберігання, що відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній, на час розгляду справи) свідчить про належне вручення відповідачу судових повісток та належне повідомлення його про дату, час і місце судового розгляду зазначеної справи. Тому посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що він не отримував судових повісток за адресою місця проживання є безпідставними. Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, а докази, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи відповідач не надав та не вказав про існування таких доказів, суд дійшов висновку, що правові підстави для скасування заочного рішення суду від 24 березня 2016 року відсутні, тому заява ОСОБА_2 про перегляд цього заочного рішення підлягає залишенню без задоволення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2016 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач заперечує підписання ним розписки та укладення письмового договору позики. Таким чином, відповідач заперечує чинність правочину, однак доказів у підтвердження його нікчемності не надав. Не надав також доказів звернення з позовом про визнання недійсним указаного правочину. Не звертався також із клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи для спростування обставини підписання розписки. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Такий правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2019 року у справі № 640/219/14-ц (провадження № 61-206св19). Відповідачем не наведені обставини, що свідчать про іншу справжню правову природу укладеного договору. Отже, суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення місцевого суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення даного спору та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, що підписана представником ОСОБА_3, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що після відкриття провадження у справі та в подальшому суд направляв судові повістки на адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ). Але, всі конверти з судовими повідомленнями були повернуті до суду першої інстанції з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Порушенням процесуальних прав є неналежне повідомлення однієї із сторін справи про спір відносно нього. Відповідно до частини п`ятої статті 747 ЦПК України (в редакції 2004 року) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення виконання заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2016 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 25 січня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 25 квітня 2018 року у справі № 295/5011/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Згідно частини першої статті 158 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.
В частині першій статті 76 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції), визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.