Постанова
Іменем України
22 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 757/2254/18
провадження № 61-19647св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз-Альянс",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", яка підписана представником Яценком Євгеном Олександровичем, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2020 року в складі судді: Батрин О. В., та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 рокув складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк", банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1, третя особа: ТОВ "Нафтогаз-Альянс" про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Нафтогаз-Альянс" як позичальник не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором № 20-1845/2-1 від 18 червня 2013 року, допустив прострочення, у зв`язку з чим у позивача виникло право на стягнення заборгованості з ТОВ "Нафтогаз-Альянс". Згідно з пункту 2.1 договору поруки, укладеного між банком, ТОВ "Нафтогаз-Альянс" та ОСОБА_1 (поручитель), від 13 червня 2017 року № 20-1845/2-1-113062017/п2, поручитель відповідно до умов цього договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 20-1845/2-1 від 18 червня 2013 року, укладеного між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Нафтогаз-Альянс" зобов`язується виконати зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитним договором.
Банк просив стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 20-1845/2-1 від 18 червня 2013 року в розмірі 6 175 980,75 дол. США та 2 171 039,72 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2020 року провадження у цивільній справі за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_1, третя особа ТОВ "Нафтогаз-Альянс" про стягнення кредитної заборгованості закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ТОВ "Нафтогаз-Альянс" як позичальник не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, допустив прострочення, у зв`язку з чим у позивача виникло право на стягнення заборгованості з ТОВ "Нафтогаз-Альянс". Зазначене право було реалізоване позивачем та подано позов до ТОВ "Нафтогаз-Альянс" про стягнення кредитної заборгованості до господарського суду, який розглядається в межах справи № 910/22873/17 та на даний час ухвалено рішення про стягнення кредитної заборгованості, що набуло чинності відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2020 року (т. 2, а. с. 14-26). Згідно з пункту 2.1 договору поруки поручитель відповідно до умов цього договору в разі невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 20-1845/2-1 від 18 червня 2013 року, укладеним між ПАТ "Промінвестбанк" та ТОВ "Нафтогаз-Альянс" зобов`язується, виконати зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитним договором. Посилаючись на виникнення солідарного зобов`язання у відповідача, банк і звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості з поручителя - ОСОБА_1, що є предметом спору у цій цивільній справі. Отже позов пред`явлений до поручителя відповідно до договору поруки, який забезпечує виконання основного зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи, у зв`язку з цим вказаний спір має вирішуватися за правилами ГПК України в порядку господарського судочинства. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 та від 19 березня 2019 року у справі № 904/2529/18. Тому суд першої інстанції зробив висновок про закриття провадження у справі.
Суд першої інстанції вирішуючи клопотання позивача про передачу справи на розгляд до Господарського суду м. Києва, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки воно подане передчасно. Подання позивачем заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією в порядку частини першої статті 256 ЦПК України не призведе до фактичного уникнення відповідачем відповідальності щодо погашення кредитної заборгованості та як наслідок порушення прав позивача на доступ до суду та на ефективний захід юридичного захисту.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відхилено. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Як зазначає у своїх висновках Велика Палата Верховного Суду, законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (справа № 910/1733/18). На час звернення з позовною заявою позивачем самостійно було визначено суб`єктний склад. Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом вимог процесуального закону при постановленні ухвали вже після відкриття провадження, а не на стадії прийняття позовної заяви, не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на їх правильність, оскільки суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків, що спір між сторонами підлягає розгляду в порядку господарського судочинства з огляду на суб`єктний склад укладених договорів та приписи чинного господарського процесуального законодавства. За таких обставин, суд зробив обґрунтований висновок про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та закрив провадження в справі. Клопотання представника банку про передачу справи на розгляд до Господарського суд м. Києва не підлягає задоволенню, оскільки воно є передчасним та таким, що заявлено до суду апеляційної інстанції в порушення вимог статті 255 ЦПК України, оскільки таке клопотання має вирішувати суд, який постановив ухвалу про закриття провадження у справі за поданою учасниками справи заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Аргументи учасників справи
У грудні 2020 року ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником Яценком Є. О., на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, в якій просить: оскаржені судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; в разі, якщо Верховний Суд дійде висновку про правомірність та необхідність закриття провадження у справі передати справу № 757/2254/18-ц повністю за підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Касаційна скарга мотивована тим, що внаслідок закриття провадження у справі відповідач фактично уникне відповідальності, оскільки строк дії поруки, визначений статтею 559 ЦК України буде вважатись таким, що сплив (не підлягає поновленню), хоча банком на момент звернення до суду із позовом було дотримано всіх вимог матеріального та процесуального чинного па момент подачі позовної заяви законодавства. З огляду на вказане щодо юрисдикційності цього спору, закриття провадження у цивільному судочинстві при розгляді даної справи ставить під загрозу сутність гарантованих Конвенцією прав позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.
Вказує, що зважаючи на те, що позовні вимоги пред`явлено тільки до поручителя про стягнення боргу за кредитним договором, існує об`єктивна необхідність розгляду справи, що за своїм предметом, характером спірних правовідносин та суб`єктним складом підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
У січні 2021 року ТОВ "Нафтогаз-Альянс" подало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що касаційна скарга є необґрунтованою, а судові рішення слід залишити без змін. Зазначає, що у даній справі договір поруки між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" і ОСОБА_1 був укладений для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між юридичними особами - ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Нафтогаз-Альянс", тому дана справа відноситься до юрисдикції господарських судів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зроблено висновок, що "до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2)18 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс 18).
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).