ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 380/215/20
адміністративне провадження № К/9901/32349/20 (К/9901/1489/21)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Івченка М.В.
представника позивача - Янів М.В.
представника відповідача - Іванського В.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в касаційній інстанції справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" до Львівського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-механічний завод "Карпати" та Офісу великих платників податків Державної податкової служби на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Шевчук С.М. (головуючий), Кухтея Р.В., Іщук Л.П.
І. Суть спору
1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Дослідно-механічний ʼзавод "Карпати" звернулося до суду з позовом до Львівського управління Офісу великих платників податків ДПС, в якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 21.04.2020, просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Львівського управління Офісу великих платників податків ДПС від 13.12.2019:
- №00022212, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 1 595 406,67 грн основний платіж та 797 703,34 грн штрафна санкція;
- №002245212, яким позивачу визначено грошове зобов`язання за платежем "податок на прибуток" на суму 1 435 866,00 грн (7 977 033,33 грн х 18% ставка податку) основний платіж та 717 933,00 грн штрафна санкція на вказану суму.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Дослідно-механічний завод "Карпати" зазначило, що грошові зобов`язання були визначені відповідачем на підставі необґрунтованих висновків, які базуються на припущеннях, а не на доказах, що можуть бути використані у відповідності до чинного законодавства.
3. Так, запити відповідача про надання інформації та її документального підтвердження не відповідали вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (далі - ПК України), про що позивачем зазначено у листах-відповідях № 13/14/17, № 13/14/16 від 03.06.2019. Вказані запити підписано начальником Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС Н.Багмет, яка не являлась керівником чи заступником Офісу великих платників податків ДФС, а тому позивач звільнений від обов`язку надавати відповідь на такі запити.
4. Твердження відповідача про ненадання документів, що підтверджують факт транспортування товару (ТМЦ) від ТОВ "ТЕК "Оптіма" до позивача спростовується актом перевірки. Норми чинного законодавства не зобов`язують сторін договору поставки зазначати пункт передачі товару та умови (способи) транспортування. До того ж, відповідачем не зазначено норм чинного законодавства, що передбачають вимоги відображення в паспортах якості товарів печаток підприємств по встановленому ланцюгу постачання товарів та місця де завірено печаткою паспорти якості товарів.
5. Позивач також указав, що у порушення вимог ПК України відповідач при проведенні перевірки поклав на позивача обов`язок надати документи бухгалтерського обліку ТОВ "Брянський завод поглинаючих апаратів" та ТОВ "Захід Граніт Сервіс". Проте податкова інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону.
6. Крім того, податковим органом не надано доказів наявності судових як кримінальних проваджень так і рішень, що набрали законної сили, якими встановлено порушення податкового чи кримінального законодавства контрагентом позивача ТОВ "ТЕК "Оптіма".
7. Позивач звертає увагу на те, що в ході проведення перевірки орган ДПС не здійснював проведення зустрічних звірок із ТОВ "ТЕК "Оптіма", ТОВ "Захід Граніт Сервіс", ТОВ "Терра Груп ЛТД", ТОВ "Захід Імпорт", ТОВ "Гуд Енд Сервіс", ТОВ "Спец-Трейд". Виходячи з умов договору поставки з ТОВ "Брент+" відсутня необхідність закріпляти та фізично видавати паливні карти, оскільки талони оформляються в електронному вигляді та направляються на пункти реалізації ПММ постачальником з відображенням реєстраційного номеру транспортного засобу, виду ПММ, кількості літрів, який має право отримати покупець. Безпідставними є посилання відповідача на те, що ТОВ "БРЕНТ+" не подавало звітність акцизного податку за місцезнаходженням заправок.
8. Податковим органом не надано доказів наявності судових як кримінальних проваджень так і рішень, що набрали законної сили, якими встановлено порушення податкового чи кримінального законодавства контрагентом позивача - ТОВ "Брент+". На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій позивач надав первинні документи, які в сукупності з установленими обставинами справи свідчать про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
9. Судами попередніх інстанцій установлено, що у період з 24.10.2019 по 13.11.2019 на підставі направлень від 24.10.2019 №25 та №26, виданих Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДПС, наказу Офісу великих платників податків ДПС від 22.10.2019 №311 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Дослідно-механічний завод Карпати" з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах з ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "Оптіма" за липень-вересень 2018 року та ТОВ "Брент+" за серпень-листопад 2018 року (по деклараціях з ПДВ та відповідно їх відображення при формуванні показників фінансової звітності відповідних податкових періодів за 2018 рік та І півріччя 2019 року, які є підставою для відображення у декларації з податку на прибуток за відповідні податкові періоди).
10. За результатами проведеної перевірки складено акт від 20.11.2019 №22/28-10-52-12/37958251, в якому зафіксовано порушення позивачем:
- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст.135 ПК України, п.п. 5-7, пп.10-12, п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 435 866,00 грн;
- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 595 406,67грн.
11. На підставі акта перевірки від 20.11.2019 №22/28-10-52-12/37958251 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 13.12.2019 № 00022212, № 002245212.
12. Уважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
13. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 14.08.2020 позовні вимоги задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 13.12.2019 № 00022212, №0002245212.
14. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачу запити про надання інформації складені в порушення вимог законодавства, оскільки вони підписані начальником Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС Н.Багмет, який не є керівником чи заступником Офісу великих платників податків ДФС, у зв`язку з чим при прийнятті наказу про проведення перевірки відповідач не дотримався вимог, установлених нормами ПК України стосовно наявності підстав для проведення позапланової перевірки. Також суд вказав, що до перевірки надано всі необхідні документи, серед яких і ТТН, які підтверджують обставини щодо фактичного надходження позивачу ТМЦ. При цьому, наявність чи відсутність документів на перевезення не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, оскільки такі первинні документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною. Окрім того, суд вказав, що наявна у відповідача інформація в АІС Податковий блок стосовно ТОВ "ТЕК "Оптіма" та ТОВ "Брент+", на підставі якої установлено факти, які свідчать про нереальність здійсненних господарських операцій позивача із названими контрагентами, не є належним доказом у справі. Позаяк, будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу, не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними. Щодо кримінальних проваджень по підприємствах по ланцюгу постачання, суд першої інстанції вказав, що сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
15. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 05.11.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 у справі № 380/215/20 скасував та ухвалив постанову, якою позовні вимоги ТОВ "Дослідно-механічний завод "Карпати" задовольнив частково.
16. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення рішення №00022212 від 13.12.2019 в частині визначення грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 4731,67 грн основний платіж та 2365,84 грн штрафна санкція; №0002245212 від 13.12.2019 в частині визначення грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" на суму 4258,50 грн (23658,33 грн х 18% ставка податку) основний платіж та 2129,25 грн штрафна санкція. Стягнув з Офісу великих платників податків ДПС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Дослідно-механічний завод "Карпати" судовий збір у розмірі 57,63 грн. У решті вимог позовної заяви та вимог про присудження судових витрат ТОВ "Дослідно-механічний завод "Карпати" відмовив.
IV. Касаційне оскарження
17. У касаційні скарзі та письмових поясненнях ТОВ "Дослідно-механічний завод "Карпати", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить його скасувати, та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2020.
18. Скаржник, з посиланням на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, вказує на невірне застосування судом апеляційної інстанції положення пункту 44.1 статті 44 ПК України та абзацу 1-7, 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", пункту 73.3 статті 73 ПК України, а також порушення норми частини другої статті 77 КАС України, внаслідок чого, на його думку, зроблено помилкові висновки про правомірність направлених відповідачем запитів та проведеної перевірки, а також, що документи, на підставі яких позивач задекларував податковий кредит та сформував витрати, не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
19. Крім того, скаржник зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, відповідно до яких сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (постанова Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №520/9519/18).
20. Зазначення у первинних документах такого реквізиту як "місце складення", стало необов`язковим, оскільки було внесено зміни до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", зокрема, в абзаці третьому частини другої слова "і місце" виключено. Таким чином, законодавство станом на час вчинення позивачем спірної господарської операції взагалі не вимагало обов`язкового зазначення у документах такого реквізиту як "місце складення" (постанова Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №200/5262/19-а).
21. Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин (до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а).
22. Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявления до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість (постанова Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №2а-7462/10/2170).
23. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанови Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №826/18656/14 та від 18.07.2019 у справі №805/4535/16-а).
24. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв ʼязку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. (постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 08.05.2018 у справі №815/3526/17 та від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а).
25. Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними (постанови Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №811/2154/13-а та від 27.03.2018 у справі №816/809/17).
26. Використання податкової інформації як привід для направлення запиту платнику податків є правомірним, разом з тим наявність такої інформації сама по собі не позбавляє податковий орган обов`язку дотримуватися законодавчо встановлених вимог щодо форми та змісту відповідного запиту. Призначаючи перевірку з підстав ненадання відповіді на такі обов`язкові запити, податковий орган також зобов`язаний наводити конкретний підпункт та пункт статті 78 ПК України, а не підміняти один підпункт іншим. У разі наявності обставин для подання інформаційного запиту, що передбачені підпунктами 1 та 3 абзацу 3 пункту 73.3 статті 73 ПК України, контролюючим органом має бути вказано в такому запиті, які саме факти, що свідчать про порушення платником податків законодавства, виявлено контролюючим органом. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не в змозі надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження. Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що зі змісту запитів неможливо встановити яким чином на підставі аналізу податкової декларації можна встановити відсутність реального здійснення операцій, як і конкретні обставини, на підставі яких контролюючий орган встановив порушення позивачем податкового законодавства. Вимога про надання відповідної інформаиїі має визначати у запиті саме фактичні дані підстави, тобто наявність конкретних обставин, а не покликання на відповідні норми Податкового кодексу України (постанова Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №813/1041/18).
27. Наведені вище висновки, на думку скаржника, не були враховані судами попередніх інстанцій, що призвело до невірного застосування норм матеріального права та відповідно до невірного вирішення справи.
28. Ухвалою Верховного Суду від 19.10.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Дослідно-механічний завод "Карпати" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020.
29. 21.12.2020 до Верховного Суду надійшов відзив на вказану касаційну скаргу, у якому Офіс великих платників податків ДПС просить відмовити у задоволенні касаціної скарги ТОВ "Дослідно-механічний завод "Карпати".
30. Також до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС, в якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020 в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у цій частині в задоволенні позовних вимог. Уважає, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване рішення без урахування висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 27.06.2017 у справі №21-3418а16, від 22.03.2016 у справі №810/6201/14.
31. Крім того, відповідач посилається на позицію Верховного Суду висловлену у постанові від 05.09.2018 (адміністративне провадження №К/9901/2599/18) з приводу того, що сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, та у постанові від 14.02.2020 у справі №826/1255/16 (адміністративне провадження №К/9901/26975/18), де зазначено, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
32. Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2020.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
35. Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено право контролюючих органів проводити документальні перевірки в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом.
36. Згідно з абзацом четвертим підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом.
37. Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 статті 78 ПК України.
38. Так, відповідно до підпункту 78.1.1 названої норми документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
39. Положення підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначають такою підставою недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надають пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
40. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підпункти 78.1.1 та 78.1.4 передбачають абсолютно різні підстави для проведення позапланових перевірок, проте спільним для обох підстав є обставина ненадання або надання не у повному обсязі пояснень та документальних підтверджень протягом п`ятнадцяти календарних днів на письмовий запит податкового органу.
41. Водночас у разі надсилання запиту, де зазначено порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та в разі недотримання платником податків вимог щодо надання пояснень та документальних підтверджень, відповідна перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
42. У випадку надсилання запиту, в якому містяться відомості про виявлення недостовірностей даних щодо відповідної декларації та не вжиття особою дій щодо надання у встановленому порядку відповіді на вказаний запит, перевірка може бути призначена на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.
43. Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 ПК України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом" (далі - Порядок № 1245). Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, а також вимоги до його оформлення.
44. Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
45. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
46. За змістом пункту 10 Порядку № 1245 встановлено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
47. У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.
48. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
49. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
50. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
51. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.
52. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
53. Пункт 198.1. статті 198 ПК України
54. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
55. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України
56. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
57. Пункт 198.3 статті 198 ПК України
58. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
59. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
60. Пункт 198.6 статті 198 ПК України
61. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
62. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
63. Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
64. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
65. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
66. Частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
67. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
68. Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
69. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.