ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2021 року
м. Київ
справа № 426/12447/17
адміністративне провадження № К/9901/22141/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №426/12447/17
за позовом ОСОБА_1 до Білокуракінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Білокуракінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 31 серпня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Скрипника С.М., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду Луганської області з позовом до Білокуракінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якому просив:
- визнати незаконними дії Білокуракінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо відмови в призначенні пенсії по Списку №1 відповідно до статті 13 пункту "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- зобов`язати відповідача зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії по Списку №1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" періоди роботи на відособленому підрозділі "шахта імені Кісельова" Державного підприємства "Торезантрацит" з 16 січня 1986 року по 10 листопада 1986 року на посаді машиніста електровоза підземного з повним робочим днем під землею; з 30 березня 1989 року по 31 травня 1995 року на посадах учня гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток та гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею; з 21 грудня 1995 року по 12 липня 1996 року на посаді гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею; навчання у середньому професійно-технічному училищі ім. Стаханова м. Тореза на посаді машиніста електровозу підземний з 01 вересня 1982 року по 09 січня 1986 року; проходження військової служби з 10 листопада 1986 року по 06 лютого 1989 року;
- зобов`язати відповідача провести розрахунок його пенсії за віком по Списку №1 відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на підставі довідки про заробітну плату за період з 01 січня 1990 року по 31 грудня 1994 року від 28 березня 2017 року № 06/2-242, яка видана архівом Державного підприємства "Торезантрацит" та копії первинних документів, на підставі яких видана зазначена довідка;
- зобов`язати відповідача призначити пенсію по Списку №1 відповідно до статті 13 пункту "а" Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 09 серпня 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю необхідного стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1, а доводи відповідача щодо неможливості прийняти довідку про підтвердження наявного трудового стажу через знаходження підприємства на непідконтрольній українській владі території є необґрунтованими та такими, що порушують його права та законні інтереси.
Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 31 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року, позов задоволено.
Суди встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою № 930004621 від 06 квітня 2015 року про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.
Позивач працював на відособленому підрозділі "шахта імені Кісельова" державного підприємства "Торезантрацит", а саме: з 16.01.1986 по 10.11.1986 на посаді машиніста електровоза підземного з повним робочим днем під землею; з 20.03.1989 по 31.05.1995 на посадах учня гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток та гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею; з 21.12.1995 по 12.07.1996 на посаді гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею.
Крім того, з 01.09.1982 по 09.01.1986 він навчався у середньому професійно - технічному училищі ім.. Стаханова м. Тореза; з 10.11.1986 по 06.02.1989 року проходив строкову військову службу.
Позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 09 серпня 2017 року до якої додав трудову книжку із записом про займану посаду за період виконуваної роботи, довідки, що уточнюють особливий характер роботи, документи про проведення атестації робочих місць (наказ про результати атестації робочих місць з переліком професій, які підлягають атестації робочих місць, до яких зокрема належить посада машиніста з ремонту гірничих виробіток), копії особових карток за період роботи на відособленому підрозділі "Шахта імені Кісельова" Державного підприємства "Торезантрацит" з 16 січня 1986 року по 10 листопада 1986 року на посаді машиніста електровоза підземного з повним робочим днем під землею; з 30 березня 1989 року по 31 травня 1995 року на посадах учня гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток та гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею; з 21 грудня 1995 року по 12 липня 1996 року на посаді гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток з повним робочим днем під землею.
Проте, рішенням від 27 липня 2017 року (протокол №8) позивачеві було відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із непідтвердженням стажу роботи, оскільки довідки що уточнюють особливий характер роботи № 327 від 12 серпня 2014 року та № 328 від 12 серпня 2014 року видані підприємством, яке не перемістилося на територію, яка підконтрольна українській владі.
Не погодившись із вищевказаним рішенням Управління, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суди дійшли висновку про наявність у позивача стажу роботи, який дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №1, що підтверджується наявними у справі доказами, відтак, спірне рішення Управління підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства України.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупованою територією визначено сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону № 1207-VII на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
На підставі частини першої статті 17 Закону № 1207-VII передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені Законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно із статтею 18 Закону № 1207-VII громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та прав на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.