1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



24 лютого 2021 року

м. Київ



Справа №    904/982/19





Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко      О.      Р.      -      головуючого, Кондратової      І.      Д., Стратієнко      Л.      В.,



за участю секретаря судового засідання - Шпорта      О.      В.,

представників учасників справи:

від      Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" - Кузьменка      В.      С.,

від      Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Агростар" - не з`явились,

від      фізичної особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Україна" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська фірма "Агростар" (далі - ТОВ      "Агроцентр-Україна", ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар")

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020 (колегія суддів у складі: Чередко      А.      Є. - головуючий, Коваль      Л.      А., Парусніков      Ю.      Б.)

у      справі      за      позовом      ТОВ "Агроцентр-Україна" в інтересах ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар"

до фізичної особи ОСОБА_1

про відшкодування збитків у розмірі 1 406 689,28 грн.



Історія справи

Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.                    13.03.2019 ТОВ "Агроцентр-Україна" в інтересах ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про відшкодування збитків у розмірі 1      406      689,28      грн, посилаючись на те, що:

-                    ТОВ "Агроцентр-Україна" володіє часткою у розмірі 99,9% статутного капіталу ТОВ      "Сільськогосподарська фірма "Агростар";

- у період з грудня 2016 року по серпень 2017 року відповідач, займаючи посаду директора ТОВ      "Сільськогосподарська фірма "Агростар", безпідставно провів податкові платежі в рахунок виконання податкових зобов`язань фізичних осіб - власників земельних ділянок перед бюджетом за рахунок коштів цього товариства;

- умовами договорів оренди, укладеними між ТОВ      "Сільськогосподарська фірма "Агростар" (орендар) та фізичними особами - власниками земельних ділянок, не було передбачено обов`язку орендаря сплачувати замість орендодавців суми земельного податку.

Фактичні обставини справи встановлені судами

2.                    Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" від 24.10.2012 № 23-10/2012 та наказом від 24.10.2012 №      342-к ОСОБА_1 призначений на посаду директора ТОВ      "Сільськогосподарська фірма "Агростар" та, перебуваючи на цій посаді в період з 24.10.2012 по 19.10.2017, був службовою особою товариства, на яку покладений ʼобов`язок та відповідальність за організацію та здійснення контролю за правильністю обчислення та своєчасності сплати податків, обов`язкових платежів до бюджетів та веденню господарської діяльності від імені товариства.

3.                    Між ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" та фізичними особами - власниками земельних ділянок було укладено договори оренди землі сільськогосподарського призначення для здійснення господарської діяльності товариства.

4.                    В період з грудня 2016 року по серпень 2017 року відповідач провів податкові платежі в рахунок виконання зобов`язань фізичних осіб - власників земельних ділянок перед бюджетом зі сплати земельного податку за рахунок коштів ТОВ      "Сільськогосподарська фірма "Агростар" на загальну суму 1      406      689,28 грн.

5.                    Перерахування до бюджету земельного податку здійснено на підставі платіжних доручень, які були оформлені у вигляді електронних розрахункових документів.

6.                    За результатами проведеної в 2019 році аудиторської перевірки встановлено перерахування ТОВ      "Сільськогосподарська фірма "Агростар" протягом 2016- 2017      років до бюджету сум земельного податку за фізичних осіб (орендодавців земельних ділянок) на загальну суму 1 406 689,28 грн.

7.                    Положеннями статуту ТОВ      "Сільськогосподарська фірма "Агростар" встановлено, що виконавчий орган товариства складається з однієї особи - директора, який вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесено до компетенції загальних зборів учасників, які у свою чергу можуть прийняти рішення про передачу частини прав, що належить їм, до компетенції директора. Директор товариства несе повну матеріальну відповідальність за шкоду (збитки, упущену вигоду, не отримані прибутки, збитки та шкоду, завдані незаконним звільненням працівників, в тому числі відшкодування моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тощо), завдану своїми діями/бездіяльністю товариству (пункти 11.3.2, 11.3.3, 11.3.7 статуту).

8.                    До компетенції загальних зборів учасників ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" віднесено винесення рішень про притягнення до матеріальної відповідальності його посадових осіб, а до виключної компетенції загальних зборів віднесено затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків (пункти 11.2.2.28, 11.2.3.5 Статуту).

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9.                    Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 19.08.2019 позов задовольнив.

10.                    Суд першої інстанції, пославшись на положення статей 80, 88, 92, 97, 237, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 65, 89, 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 62 Закону України "Про господарські товариства" та підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), виходив з того, що:   

-                    дії ОСОБА_1, як директора ТОВ      "Сільськогосподарська фірма "Агростар", з проведення податкових платежів в рахунок виконання зобов`язань фізичних осіб - власників земельних ділянок перед бюджетом зі сплати земельного податку за рахунок коштів товариства у період з грудня 2016 року по серпень 2017 року завдали товариству реальних збитків у заявленому розмірі;

-            наявні всі чотири загальні умови відповідальності, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками та вина.

11.                    Центральний апеляційний господарський суд постановою від 12.11.2020 зазначене рішення скасував, в позові відмовив.

12.                    Ухвалюючи постанову суд апеляційної інстанції, мотивуючи постанову нормами статей 11, 22, 92, 97, 99, 1166 ЦК України, статей 65, 89, 174, 224, 225 ГК України, статті 62 Закону України "Про господарські товариства" та підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України, виходив з такого:

-                    матеріалами справи підтверджуються обставини перерахування ТОВ      "Сільськогосподарська фірма "Агростар" у 2016- 2017 роках за допомогою електронних розрахункових документів земельного податку за фізичних осіб до бюджету у сумі 1      406      689,28      грн та підписання відповідних електронних платіжних доручень директором товариства ОСОБА_1 шляхом накладення електронного цифрового підпису, що не відповідає чинному законодавству України;

- для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками та вина. Протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїми посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 904/3852/18);

-                    суд першої інстанції не встановив, в чому саме полягало зловживання директором посадовими обов`язками, його особиста зацікавленість в цьому випадку (тобто не встановив, в чому ж полягає його протиправна поведінка) та хто згідно з посадовою інструкцією у ТОВ      "Сільськогосподарська фірми "Агростар" був відповідальним за правильне нарахування податкових платежів;

- в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач мав особисту зацікавленість у перерахуванні грошових коштів зі сплати земельного податку до бюджету, чи одержав з цього якусь користь;

- з обставин справи не вбачається неможливість повернення з бюджету сплачених ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" грошових коштів за зобов`язаннями фізичних осіб по сплаті земельного податку, або врегулювання цього питання безпосередньо з фізичними особами - власниками земельних ділянок;

- стороною позивача не доведено, що загальними зборами учасників ТОВ      "Сільськогосподарська фірма "Агростар" ухвалювалося рішення щодо заподіяння товариству діями відповідача збитків і розподілу збитків у період 2016- 2017 років та щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за перерахування відповідних коштів до бюджету;

-                    матеріалами справи не підтверджується наявність в діях відповідача елементів складу цивільного правопорушення, що виключає притягнення його до цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків у заявленій позивачем сумі та є підставою для відмови у задоволенні позову.   

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

13.                    14.12.2020 ТОВ "Агроцентр-Україна" в інтересах ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.11.2020, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Доводи учасників справи

14.                    У касаційній скарзі скаржник стверджує про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статті 89 Господарського кодексу України, статей 92, 1166 ЦК України, статей 15, 19, 36, 38, 43, 87 ПК України, статті 62 Закону України "Про господарські товариства". Скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вказує, що судом апеляційної інстанцій не враховано позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2018 у справі №      910/21493/17, від 07.05.2020 у справі №      910/5100/19, від 24.06.2020 у справі №      922/2187/16, від 12.08.2020 у справі №      910/3501/18, від 09.09.2020 у справі №      905/1347/19, від 24.11.2020 у справі №      816/1098/16, від 03.12.2020 у справі №      815/2307/18.

15.                    Скаржник зазначає, що:

-                    висновки апеляційного суду про те, що протиправна поведінка має бути обумовлена виключно особистою заінтересованістю посадової особи, не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 09.09.2020 у справі №      905/1347/19, від 24.06.2020 у справі №      922/2187/16;

-                    особиста заінтересованість особи в будь-яких правовідносинах не завжди полягає у матеріальному збагаченні, чи отриманні матеріального блага особою. Зокрема, особиста заінтересованість може полягати у завданні шкоди іншій особі з особистих внутрішніх переконань із забезпеченням уникнення відповідальності за такі дії, внаслідок справжньої або уявної образи чи несправедливості, яку відчула особа. Більш того, за загально теоретичним тлумаченням поняття вини, вина виражається у формі умислу чи необережності. При цьому, законодавство, яким врегульовано питання відшкодування збитків завданих посадовою особою юридичній особі не ставить питання "відшкодування збитків" в залежність від форми вини (умислу чи необережності), достатнім є сам факт вини особи. При цьому, вина у формі необережності виключає особисту заінтересованість особи - заподіювача шкоди, але не виключає факту задання збитків, протиправної поведінки та наявності підстав для відшкодування завданої шкоди; виходячи із положень 1166 ЦК України вина особи, яка завдала шкоди, презюмується;

-                    обов`язок доведення відсутності вини покладається на того, хто завдав шкоди; до спростування презумпції вини особа, яка завдала шкоду, вважається винною у завданні шкоди; відповідач не спростував своєї вини, не довів, що він вчинив дії, спрямовані на покращення становища товариства та досягнення мети товариства - отримання прибутку, забезпечення науково-технічного та соціального розвитку власного виробництва;   

- факт завдання збитків ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар" у заявленому розмірі підтверджений обставинами справи;   

-                    незастосування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.08.2020 у справі №      910/3501/18 та від 07.05.2020 у справі №      910/5100/19, залишило поза увагою суду питання дослідження "збитків", як складової загальних умов відповідальності; виходячи з тлумачення статті 92 ЦК України, наведеного у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №      910/21493/17, від 09.09.2020 у справі №      905/1347/19, від 24.06.2020 у справі № 922/2187/16, спір у яких також пов`язаний з відшкодуванням збитків, завданих юридичній особі її посадовою особою, протиправна поведінка директора товариства ОСОБА_1 не відповідає інтересам ТОВ "Сільськогосподарська фірма "Агростар", полягає у неналежному та недобросовісному виконанні дій від його імені (дій щодо використання майна товариства), без дотримання меж нормального господарського ризику (вчинення таких дій не відповідало інтересам товариства та не передбачало можливості досягнення мети діяльності товариства), при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних та марнотратних рішень;

-                    неналежне та недобросовісне виконання дій щодо використання майна ТОВ      "Сільськогосподарська фірма "Агростар" у розмірі 1      406      689,28      грн, за    відсутності навіть припущення будь-якої можливості для настання позитивних наслідків для товариства (отримання прибутку, забезпечення науково-технічного та соціального розвитку власного виробництва, інших позитивних наслідків) від використання майна товариства безоплатно шляхом сплати податкових зобов`язань за третіх осіб, здійснене без дотримання меж нормального господарського ризику при зловживанні своїм розсудом, є одночасно очевидно необачним та марнотратним рішенням, що призвело до завдання збитків у заявленому розмірі;

- посилання суду апеляційної інстанції на посадові інструкції ТОВ      "Сільськогосподарська фірма "Агростар" є необґрунтованим, оскільки посадові обов`язки директора, як виконавчого органу, визначаються статутом, з якого вбачається перебування у межах повноважень директора вирішення питань щодо використання майна, до якого відносяться й грошові кошти (наведене також, вбачається із частини четвертої статті 62 Закону України "Про господарські товариства", норми якої застосовувались під час розгляду справи, але помилково витлумачені судом);

-                    висновки апеляційного суду про ймовірність повернення грошових коштів з бюджету або врегулювання цього питання безпосередньо з фізичними особами - власниками земельних ділянок є помилковими, оскільки платником податків у розумінні норм ПК України в даному випадку були фізичні особи - власники земельних ділянок, а не товариство, незважаючи на те, що воно перерахувало власні грошові кошти в рахунок погашення податкових зобов`язань фізичних осіб;

-                    відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.12.2020 у справі №      815/2307/18 щодо тлумачення норм статті 43 ПК України, заяви про повернення коштів мають право подати особи, чиї податкові зобов`язання були виконані, тобто фізичні особи - власники земельних ділянок. При цьому товариство, у разі обрання такого шляху вирішення даного спору, змушено було б звертатися до понад 1000 осіб з проханнями до них щодо звернення ними як платниками податків до відповідних податкових органів із заявами про повернення цих коштів, а після такого повернення - звертатися до них з проханнями повернути ці кошти товариству. З огляду на кількість фізичних осіб - платників податку, ʼзобов`язання яких виконані товариством, не виключено наявності у значної кількості осіб податкового боргу, що виключає повернення будь-яких коштів з бюджету. Все це викликає необхідність прикладання додаткових зусиль та вказує на неефективність такого способу захисту порушених прав;

-                    посилаючись на відсутність доказів ухвалення загальними зборами товариства відповідних рішень про притягнення до матеріальної відповідальності посадових осіб та заподіяння товариству діями відповідача збитків і їх розподіл, апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади, а факт завдання збитків виявлено вже після його звільнення, що унеможливило його притягнення до дисциплінарної відповідальності органами управління товариства;

-                    положення статті 1166 ЦК України, статті 92 ГК України та висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.12.2018 у справі №      910/21493/17, від 09.09.2020 у справі №      905/1347/19, від 24.06.2020 у справі №      922/2187/16, не пов`язують факт доведеності та наявності підстав для відшкодування збитків, завданих посадовою особою, із наявністю чи відсутністю обставин щодо притягнення посадової особи до дисциплінарної відповідальності чи прийняття рішень юридичною особою щодо розподілу збитків.

16.                    Відзив відповідача на касаційну скаргу ухвалою від 16.02.2021 залишений без розгляду як такий, що надійшов після закінчення призначеного судом строку.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

17.                    Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25.01.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив на 17.02.2021.

18.                    Ухвалою від 17.02.2021 Верховний Суд відклав розгляд скарги на 24.02.2021.



ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19.                      Згідно з положеннями статей 92, 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи, до яких відносяться загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

20.                    Відповідно до частин першої та другої статті 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Згідно з частинами першою - четвертою статті 62 Закону України "Про господарські товариства" у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

21.                    Частиною п`ятою статті 65 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

22.                    Відповідно до частини другої статті 89 ГК України, посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

23.                    За змістом приписів частини другої статті 89 ГК України посадові особи відповідають за збитки, заподіяні ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом.

24.                    Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

25.                    За частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.


................
Перейти до повного тексту