ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 916/376/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Мицько Р.М.,
відповідача - Губський Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 (судді: Савицький Я.Ф. (головуючий), Колоколов С.І., Разюк Г.П.)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод"
про стягнення 573 280 162,02 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" (далі - ПАТ "Одеський припортовий завод", Відповідач) 154 713 825,62 грн - пені, 80 565 421,69 грн - 3 % річних та 338 000 914,71 грн - інфляційних втрат.
1.2. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору №224/16-ПР-15 постачання природного газу від 04.10.2016 у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2019 у справі №916/376/19 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 154 713 825,62 грн - пені, 80 565 421,69 грн - 3 % річних та 338 000 914,71 грн - інфляційних втрат. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано обґрунтованістю і доведеністю позовних вимог.
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі №916/376/19 змінено рішення місцевого господарського суду шляхом викладення його резолютивної частини в іншій редакції, відповідно до якої позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Відповідача на користь Позивача 15 471 382,56 грн - пені, 80 565 421,69 грн - 3% річних, 338 000 914,71 грн - інфляційних втрат. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позову - відмолено.
Апеляційна інстанція, переглядаючи судове рішення в апеляційному порядку, дійшла висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки до 10 % на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 139 242 443,06 грн пені та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, викладених у постановах від 14.04.2020 у справі №916/188/17, від 03.06.2020 у справі №916/187/17, від 05.03.2020 у справі №902/484/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 16.04.2020 у справі №923/639/19, від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 28.05.2020 у справі №909/636/16, від 05.05.2020 у справі №921/289/15-г/4.
3.3. Також скаржник посилається про необхідність відступити від висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру неустойки, викладених у постановах від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18 та від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
3.4. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційним судом зроблені висновки (стягнення штрафних санкцій не є основним доходом Позивача і не може впливати на його господарську діяльність) щодо яких відсутній висновок Верховного Суду.
3.5. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить відмовити у її задоволенні, а постанову господарського суду апеляційної інстанції залишити без змін та застосувати положення частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу судових витрат.
4. Обставини встановлені судами
4.1. 04.10.2016 між Позивачем (постачальник) та Відповідачем (споживач) укладений договір №224/16-ПР-15 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016 році природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.
4.2. Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % від вартості запланованих місячних обсягів до 30 числа місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
4.3. У разі прострочення споживачем оплати пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 8.2 договору).
4.4. На виконання умов договору №224/16-ПР-15 Позивач передав у власність Відповідачу природний газ на загальну суму 1 374 772 272,90 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, проте Відповідачем несвоєчасно здійснювалась оплата вартості отриманого газу, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
5.2. Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
5.3. Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
5.4. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
5.5. З аналізу наведених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки відповідача тощо.
5.6. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
5.7. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), а також принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
5.8. При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
5.9. Як убачається з матеріалів справи, вирішуючи питання зменшення пені судом апеляційної інстанції надана оцінка відповідним аргументам і доказам сторін, враховано їх майновий стан, ступінь виконання Відповідачем своїх зобов`язань, відсутність доказів понесення Позивачем збитків внаслідок порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах.
5.10. За встановлених у цій справі обставин, при оцінці пропорційності застосованих до Відповідача заходів відповідальності також підлягають врахуванню обсяги застосування до нього таких заходів відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, несвоєчасно сплаченими боржником та інфляційних нарахувань, що є компенсацією за понесені збитки спричинені знеціненням грошових коштів.
5.11. Суд апеляційної інстанції застосовуючи положення статей, якими передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази у сукупності визначив, що такі обставини є достатніми для зменшення заявленої до стягнення Позивачем пені.
5.12. Аналіз постанов Верховного Суду України від 05.03.2020 у справі №902/484/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 16.04.2020 у справі №923/639/19, від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 05.05.2020 у справі №921/289/15-г/4 на які посилається скаржник у касаційній скарзі, як в цілому, так і висновків зроблених в них свідчить, що основною ідеєю, на якій базуються як постанови, так і висновки, є те, що реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.