У Х В А Л А
22 лютого 2021 року
м. Київ
Справа № 9901/226/19
Провадження № 11-52заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа - Національна академія державного управління при Президентові України, про визнання протиправним і нечинним Указу Президента України,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із клопотанням про застосування заходів судового контролю за виконаннямрішення цього суду від 19 травня 2020 року, яким визнано протиправним і скасовано Указ Президента України від 5 квітня 2019 року № 105/2019 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади президента Національної академії державного управління при Президентові України" та постановлено поновити ОСОБА_1 на зазначеній посаді з 6 квітня 2019 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 1 лютого 2021 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про застосування заходів судового контролю за виконанням судового рішення.
12 лютого 2021 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Пашинін О. А., подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на згадану вище ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Положеннями частини третьої статті 292 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 лютого 2021 року подана у строк, встановлений частиною першою статті 295 КАС, із дотриманням передбаченого статтею 297 КАС порядку, за формою та змістом відповідає вимогам статті 296 цього Кодексу. Підстав для залишення апеляційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті апеляційного провадження немає.
З доповіді судді-доповідача вбачається, що виконано необхідні дії для підготовки справи до апеляційного розгляду, передбачені статтею 306 КАС. Потреби у проведенні додаткових підготовчих дій, як і перешкод для призначення справи до розгляду не встановлено.
Згідно із частиною третьою статті 311 КАС Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
З огляду на те, що предметом апеляційного перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції про відмову в застосуванні заходів судового контролю за виконанням рішення суду, а також ураховуючи характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін, Велика Палата Верховного Суду призначає розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без виклику учасників справи.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.