Постанова
іменем України
23 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 750/2658/20
провадження № 51-4562км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Костюка О.С.,
а також в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1,
захисника Яковлева А.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Яковлева А.Л. на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 квітня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 29 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270010000131, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Херсон та мешканця АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останній раз 11 вересня 2019 року вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області за ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 13 квітня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_1 покарання приєднано невідбуте покарання за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2019 року у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, й остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2019 року, яким ОСОБА_1 засуджений за ч. 4
ст. 358 КК та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, ухвалено виконувати самостійно.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 29 липня 2020 вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено в частині кваліфікації дій останнього та призначено покарання.
Виключено з мотивувальної частини вироку посилання суду на кваліфікуючу ознаку за ч. 2 ст. 309 КК - "вчинення злочину повторно".
Дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч. 2 ст. 309 КК на ч. 1 ст. 309 КК.
ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді арешту на строк п`ять місяців; за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК до призначеного ОСОБА_1 покарання приєднано невідбуте покарання за вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2019 року у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, й остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки та штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2019 року щодо ОСОБА_1 ухвалено виконувати самостійно.
В решті вирок залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 5 січня 2020 року близько 17 год. 00 хв., діючи умисно, повторно, перебуваючи на ділянці місцевості, яка знаходиться біля буд. 33 по вул. Івана Мазепи в м. Чернігові, придбав шляхом привласнення знайденого на землі поліетиленовий пакетик з речовиною рослинного походження, яку в подальшому незаконно залишив зберігати при собі.
Після цього 6 січня 2020 року в період часу з 1 год. 8 хв. по 1 год. 12 хв. працівники поліції під час проведення огляду місця події поблизу будинку № 33 по вулиці Івана Мазепи в м. Чернігові виявили та в подальшому вилучили у ОСОБА_1, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, поліетиленовий пакетик з речовиною рослинного походження, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - каннабісом, маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 8,051 г, яку останній незаконно зберігав при собі для власного вживання без мети подальшого збуту.
Надалі, 23 лютого 2020 року близько 13 год. 10 хв., ОСОБА_1, перебуваючи поблизу будинку, що за адресою: АДРЕСА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, діючи повторно, з метою особистого збагачення, шляхом відкриття хвіртки проник на територію домогосподарства за вказаною адресою, звідки через незачинені вхідні двері проник до приміщення вказаного будинку, де намагався викрасти майно ОСОБА_2 на загальну суму 1648, 90 грн.
Однак, ОСОБА_1, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не закінчив його з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий у дворі зазначеного будинку свідком ОСОБА_3 при спробі залишити місце вчинення злочину з вищевказаним майном.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Яковлев А.Л., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_1, знизити останньому строк покарання із застосуванням ст. 69 КК та виключити із вироку посилання на ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК. Вважає вирок суду першої інстанції занадто суворим та зазначає про те, що апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги не дотримався вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). При цьому вказує на те, що в судовому засіданні були надані довідки з приводу того, що ОСОБА_1 має на утриманні малолітню дитину, котра внаслідок тяжкої хвороби потребує постійного стороннього догляду та дорогого лікування, про які суд навіть не зазначив у своєму рішенні, чим порушив право засудженого на справедливий розгляд справи та призначення меншого строку покарання.