ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 187/689/19
провадження № 51-5679км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Піх Ю.Г.,
у режимі відеоконференції
захисника Ситник І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанцій, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року, постановлену у кримінальному провадженні за обвинуваченням:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Дніпропетровська, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК);
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця села Фащівка Перевальського району Луганської області, жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 186 КК.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 186 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Цим же вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 186 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.
За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою, 06 березня 2019 року о 02 год, проникли на автомобільний газоправний пункт на АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_3 та з метою отримання ключа від металевого сейфу, який виявили у приміщенні, ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_4, який працював оператором, одного удару, а ОСОБА_2 - два удари у обличчя, чим спричинили йому легкі тілесні ушкодження. Після чого, відкривши двері сейфу, відкрито викрали грошові кошти в сумі 8300 грн, належні ОСОБА_3, а також чоловіче портмоне, із грошовими коштами у розмірі 30 грн, належне ОСОБА_4, розпорядившись у подальшому викраденим на власний розсуд.
Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою, 06 березня 2019 року о 02 год 30 хв проникли на автомобільний газоправний пункт на АДРЕСА_4, який орендує ОСОБА_5, звідки повторно у присутності останнього викрали грошові кошти та майно, належне потерпілому, на загальну суму 1739, 6 грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 серпня 2020 року вирок місцевого суду змінено у частині призначеного покарання та розподілу процесуальних витрат.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного за вироком суду покарання звипробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов`язків, визначених пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 3 статті 76 КК.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного за вироком суду покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов`язків, визначених пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 3 статті 76 КК. В решті вирок суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор не погоджується із ухвалою апеляційного суду, просить її скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосовування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначених ОСОБА_1, ОСОБА_2 покарань тяжкості вчиненого ними злочину та особам засуджених через м`якість.
Обґрунтовуючи свої вимоги стверджує, що апеляційний суд, звільняючи засуджених від відбування покарань з випробуванням, не врахував, що інкримінований їм злочин є тяжким, а характер їх злочинної поведінки - систематичним.
Помилковими, на переконання скаржника, є висновки апеляційного суду стосовно відшкодування засудженими завданої злочинними діями моральної та матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, оскільки відповідних підтверджуючи документів матеріали справи не містять.
Таким чином застосування інституту звільнення від призначеного покарання, передбаченого статтею 75 КК, призвело до надмірної м`якості заходу примусу, визначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вчинені ними дії, а відтак ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
У запереченні на касаційну скаргу захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Ситник І.В. не погоджується з доводами, викладеними прокурором, вважає їх безпідставними. Зокрема, стверджує, що під час судового розгляду її підзахисний повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому та просив вибачення у потерпілого ОСОБА_4, який був присутній під час судового розгляду. Стверджує про повне відшкодування шкоди, завданої злочином потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
У запереченні на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_2 стверджує, що вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілих, завдану останнім шкоду солідарно відшкодував. Наразі офіційно працевлаштований та виконує, покладені на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 3 статті 76 КК. Отже підстави для скасування ухвали апеляційного суду, як на тому наголошує прокурор у скарзі, відсутні.