Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 740/1773/20
провадження № 51-6101км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В.М.,
суддів Мазура М.В., Чистика А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Антоненка В.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Антоненка В.В. на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, останнього разу - 30 грудня 2016 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 1 рік, остаточне покарання за цим вироком визначено за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком на підставі ст. 71 КК, а саме у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 309 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, за ч. 2 ст. 309 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ст. 70 цього Кодексу остаточне покарання визначено за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань, а саме у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 785,05 грн, а на користь місцевого бюджету - вартість лікування потерпілого ОСОБА_2 в закладі охорони здоров`я у розмірі 7228,60 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком кримінальне правопорушення ОСОБА_1 скоєно за таких обставин.
06 березня 2020 року приблизно о 23:55 він, перебуваючи на АДРЕСА_1, будучи у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин під час конфлікту з ОСОБА_2, маючи на меті спричинення шкоди здоров`ю останнього, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, умисно, тобто передбачаючи наслідки у вигляді заподіяння тілесного ушкодження потерпілому і бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_2 один удар ножем у ділянку грудної клітки, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітки, яке належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя у момент заподіяння.
Крім того, ОСОБА_1, діючи повторно, у не встановлений досудовим розслідуванням день та час, у невстановленому місці зірвав рослини роду конопель, які приніс до свого місця проживання ( АДРЕСА_1 ), де висушив їх і надалі зберігав на горищі сараю для власних потреб без мети збуту.
13 березня 2020 року в період часу з 13:05 по 13:30 співробітники Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області на горищі сараю за вказаною вище адресою виявили та вилучили наркотичний засіб - канабіс масою в перерахунку на висушену речовину 130,7 г, який ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав за місцем свого проживання для власних потреб без мети збуту.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 17 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Вирок місцевого суду змінив. Виключив із вироку посилання на кваліфікуючу ознаку (повторність) за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК.
Дії ОСОБА_1 перекваліфіковано з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК та призначено йому покарання за ч. 1 цієї статті у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Остаточне покарання визначено за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого більш суворим, а саме у виді позбавлення волі на строк 6 років.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник просить скасувати вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 червня 2020 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 листопада 2020 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що місцевий суд не оцінив доказів у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, з точки зору належності, допустимості й достовірності, чим порушив ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
На думку захисника, протокол огляду місця події від 13 березня 2020 року складений без додержання вимог КПК. Так, згоду на проникнення до житла у його володільця було отримано 13 лютого 2020 року (тобто не в день його проведення), а сам огляд був проведений 13 березня 2020 року без попередньо отриманої ухвали слідчого судді.
В ухвалі слідчого судді від 14 березня 2020 року не наведено жодних підстав, які би свідчили про невідкладність огляду місця події, як визначено ч. 3 ст. 233 КПК, а тому фактичні дані, що містяться у вказаному протоколі огляду, є недопустимими, як і докази похідні від нього.
Суд апеляційної інстанції, не зважив на це, а тому допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
Захисник Антоненко В.В.підтримав свою касаційну скаргу, просив скаргу задовольнити, вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав позицію захисника, просив його касаційну скаргу задовольнити.
Прокурор Чабанюк Т.В. не підтримала доводів, викладених у касаційній скарзі захисника, і просила залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни. Звертала увагу суду на те, що касаційні скарги не містять даних, які свідчать про істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, позицію засудженого та прокурора, перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, і матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника Антоненка В.В. не підлягає задоволенню на таких підставах.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.