1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду






Постанова

Іменем України

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 167/453/19

провадження № 51-3779км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої    судової палати    Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого                                                                                                                                            Іваненка І. В.,

суддів                                                                                                                                                                      Анісімова Г. М., Булейко О. Л.,

за участю:

секретаря судового засідання                                                                            Швидченко О.В.,

прокурора                                                                                                                                                      Матюшевої О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Куденьчука О.А. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 06 травня 2020 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної    інстанцій обставини

Вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

На підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Горохівського районного суду Волинської області від 20 липня 2017 року за сукупністю вироків визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник Куденьчук О.А. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2019 року в порядку ст. 34 КПК України було передано для розгляду до Рівненського апеляційного суду.

Ухвалами судді Рівненського апеляційного суду від 18 та 27 грудня 2019 року було відкрито провадження за скаргою захисника Куденьчука О.А. та призначено справу до розгляду.

В подальшому, в результаті задоволення заявлених суддями самовідводів справу було передано для розгляду іншому судді апеляційного суду, який, отримавши апеляційну скаргу захисника Куденьчука О.А., ухвалою від 19 березня 2020 року залишив її без руху, після чого ухвалою від 06 квітня 2020 року повернув її на підставі п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2020 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 було передано для розгляду з Рівненського апеляційного суду до Тернопільського апеляційного суду.

Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 17 серпня 2020 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2019 року, а також ухвалою від 16 грудня 2020 року також відкрив провадження й за апеляційною скаргою захисника Куденьчука О.А. на цей вирок, яку раніше повернув Рівненський апеляційний суд ухвалою від 06 травня 2020 року.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року обидві апеляційні скарги, обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Куденьчука О.А., було залишено без задоволення, а вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що суддя апеляційного суду безпідставно прийняв рішення про залишення апеляційної скарги без руху і її повернення після того, як іншим суддею вже було відкрито провадження за цією ж скаргою, тобто було встановлено відповідність апеляційної скарги вимогам ст. 396 КПК України. Крім цього, вважає, що подана на усунення зазначених в ухвалі недоліків апеляційна скарга повністю відповідала вимогам ст. 396 КПК України, тому підстави для її повернення були відсутні.


................
Перейти до повного тексту