Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 1-50/2000
провадження № 51-3786 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І.В.,
суддів Булейко О. Л., Фоміна С.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Вараниці В.М.,
захисника Оропая О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Оропая О.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Луганського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року, якою відмовлено у відкритті провадження за заявою захисника про перегляд вироку Луганського обласного суду від 22 травня 2000 року щодо ОСОБА_1 за виключними обставинами.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луганського обласного суду від 22 травня 2000 року ОСОБА_1 засуджено за п. "б" ст. 93, ч. 2 ст. 17 пунктами "б", "з" ст. 93, ч. 2 ст. 141, ст. 42 КК України (1960 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Ухвалою Верховного Суду України від 05 вересня 2000 року зазначений вирок залишено без зміни.
Захисник Оропай О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Луганського апеляційного суду із заявою про перегляд вироку Луганського обласного суду від 22 травня 2000 року за виключними обставинами.
Ухвалою Луганського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року захиснику відмовлено у відкритті провадження за вказаною заявою.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Луганського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року та призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції. Крім цього, захисник просить скасувати вирок Луганського обласного суду від 22 травня 2000 року щодо ОСОБА_1 в частині довічного позбавлення волі та ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
На думку сторони захисту, Луганський апеляційний суд, безпідставно відмовив у відкритті провадження за заявою про перегляд вироку за виключними обставинами, залишивши поза увагою те, що в період вчинення ОСОБА_1 злочинів, за які його було засуджено, Кримінальний кодекс України не містив такої санкції як довічне позбавлення волі, а положення санкцій статей, які передбачали такий вид покарання як смертну кару, рішенням Конституційного суду України від 29 грудня 1999 року було визнано неконституційними. Тобто найбільш суворим видом покарання на той час було позбавлення волі на строк 15 років. Враховуючи викладене, вважає, що ОСОБА_1 безпідставно було призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, що залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти касаційної скарги захисника.
Захисник просив задовольнити його касаційну скаргу.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.