Постанова
Іменем України
25 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 161/17915/16-ц
провадження № 61-1073св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Луцька міська рада, комунальне підприємство "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Волинської області від 07 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Киці С. І., Грушицького А. І., Шевчук Л. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Луцької міської ради, комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації", у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 30 квітня 1998 року № 218 "Про передачу у приватну власність житлового будинку";
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на 51/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, видане на ім`я ОСОБА_3, та скасувати запис про його реєстрацію;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на 51/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, видане 23 липня 2004 року державним нотаріусом Першої луцької державної нотаріальної контори, та зареєстроване в реєстрі за № 1-1409;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 102/1800 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, видане 23 липня 2004 року державним нотаріусом Першої луцької державної нотаріальної контори, та зареєстроване в реєстрі за № 1-1411;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 387/1800 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, видане 23 липня 2004 року державним нотаріусом Першої луцької державної нотаріальної контори, та зареєстроване в реєстрі за № 1-1417;
- визнати недійсним договір дарування 561/1800 частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений 27 серпня 2004 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Моравецьким В. Р. та зареєстрований в реєстрі № 3741.
Позов мотивований тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 30 грудня 1961 року № 794 та договору про надання у безстрокове користування земельної ділянкою для будівництва індивідуального житлового будинку ОСОБА_3 був власником житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 .
26 травня 1978 року ОСОБА_3 на підставі договору дарування подарував йому 9/50 частини вищевказаної нерухомості.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 30 квітня 1998 року № 218 ОСОБА_3 передано у власність 51/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, який знаходиться по АДРЕСА_1, та видано свідоцтво про право власності на частину домоволодіння.
На підставі вищезазначеного свідоцтва ОСОБА_4 (дружина) отримала свідоцтво про право власності на 1/2 частини в спільному майні подружжя та свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/9 частин спадкового майна після смерті ОСОБА_3, а ОСОБА_2 - свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 7/9 частини спадкового майна після смерті ОСОБА_3
27 серпня 2004 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 належні їй на праві власності частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Посилаючись на те, що розподіл долей житлового будинку був здійснений на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 30 квітня 1988 року № 218 після смерті співвласника ОСОБА_3, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 30 квітня 1998 року № 218 "Про оформлення та переоформлення права власності на житлові будинки та квартири в м. Луцьку" в частині визнання права власності за ОСОБА_3 на 51/100 частини будинку АДРЕСА_1 . Визнано незаконним свідоцтво про право власності на 51/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, виданого на ім`я ОСОБА_3, та скасовано запис про його реєстрацію. Визнано незаконним свідоцтво про право власності на 51/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, видане 23 липня 2004 року державним нотаріусом Першої луцької державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_4, та зареєстроване в реєстрі за № 1-1409. Визнано незаконним свідоцтво про право на спадщину за законом на 102/1800 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, видане 23 липня 2004 року державним нотаріусом Першої луцької державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_4, та зареєстроване в реєстрі за № 1-1411. Визнано незаконним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 357/1800 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, видане 23 липня 2004 року державним нотаріусом Першої луцької державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2, та зареєстроване в реєстрі за № 1-1417. Визнано недійсним договір дарування 561/1800 частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідчений 27 серпня 2004 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Моравецьким В. Р., та зареєстрований в реєстрі за № 3741. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 30 квітня 1998 року № 218, відповідно до якого за ОСОБА_3 визнано право власності на 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, прийняте після смерті останнього.
Встановивши, що в рахунок належної ОСОБА_3 51/100 частини житлового будинку включено кімнату 1-7, площею 15,8 кв. м, яку він на підставі договору від 26 травня 1978 року подарував ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову.
При цьому місцевий суд вважав, що строк звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 не пропущений, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався в 2016 році під час розгляду іншої справи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 07 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що з визначенням частин житлового будинку ( ОСОБА_3 - 51/100 частин, ОСОБА_5 - 49/100 частин) позивач був обізнаний в 1998 році під час надання згоди на розрахунок долей; відомості про реєстрацію за позивачем права власності на 49/100 частинжитлового будинку внесені 27 травня 2004 року; про існування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 30 грудня 1961 року № 794 позивач міг дізнатись 25 січня 2006 року під час отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на майно спадкодавця ОСОБА_3, яке останній набув на підставі оскаржуваного рішення; про порушення свого права міг довідатись у жовтні 2005 року, отримавши відповідь комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації".
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування якої відповідач подав відповідну заяву.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що з відповіді комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" від 21 жовтня 2005 року не вбачається про порушення прав позивача. Матеріали справи не мітять відомостей щодо обізнаності позивача про проведення в 1998 році розрахунку частини спірного житлового будинку.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів
У квітні 2018 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивований тим, що дії позивача спрямовані на позбавлення відповідача належної йому частини житлового будинку, що є порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_3 на праві власності належав житловий будинок по АДРЕСА_2 (колишня адреса АДРЕСА_1 .
26 травня 1978 року ОСОБА_3 уклав договір дарування, за умовами якого подарував своєму сину ОСОБА_1 9/50 частин вищезазначеного житлового будинку, а саме: кімнату 1-7, площею 15,8 кв. м.
Рішенням виконкому Луцької міської ради від 10 серпня 1978 року № 306 "Про виділення земельної ділянки та дозвіл на забудову" ОСОБА_1 дозволено провести добудову до частини житлового будинку, яка належить йому на праві особистої власності по АДРЕСА_3, з розширенням житлової площі до 60 кв. м.
03 березня 1997 року ОСОБА_3 звернувся в бюро технічної інвентаризації із заявою про проведення інвентаризації, виготовлення технічного паспорту на будинок, який розташований по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
В 1998 році комунальним підприємством "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" проведений розрахунок долей будинку в АДРЕСА_1 а між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_1, відповідно до якого доля ОСОБА_3 становить 51/100 частин будинку, а ОСОБА_5 - 49/100. Вказаний розрахунок підписаний ОСОБА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 30 квітня 1998 року № 218 ОСОБА_3 передано у власність 51/100 частин спірного будинку.
Згідно із свідоцтвом про право власності на частину спірного домоволодіння від 23 липня 2004 року ОСОБА_4, яка є дружиною ОСОБА_3, належить право власності на 1/2 частини в спільному майні, а саме - 51/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .