Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 487/6183/18
провадження № 61-21406св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
відповідачі: Регіональний сервісний центр в Миколаївській області, ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "М.В.Л.ГРУП",
третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Гавеля Оксана Олександрівна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М., та касаційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в Миколаївській області на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 серпня 2019 року у складі судді Притуляк І. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Регіонального сервісного центру в Миколаївській області (далі - РСЦ в Миколаївській області), ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "М.В.Л.ГРУП" (далі - ТОВ "М.В.Л.ГРУП"), у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила:
визнати недійсним договір комісії від 20 березня 2018 року на продаж автомобіля чорного кольору CHRYSLER 300С, державний номер НОМЕР_1 ;
визнати недійним договір купівлі-продажу від 20 березня 2018 року зазначеного автомобіля, який укладено між ОСОБА_2 та ТОВ "М.В.Л.ГРУП";
скасувати в РСЦ в Миколаївській області реєстрацію від 21 березня 2018 року зазначеного транспортного засобу за ОСОБА_2 ;
скасувати свідоцтво про реєстрацію (техпаспорт) НОМЕР_5 зазначеного автомобіля, видане на ім`я ОСОБА_2 ;
включити до складу спадщини автомобіль CHRYSLER 300С після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати право власності на автомобіль за ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
стягнути зі ОСОБА_2 судові витрати.
Позов мотивовано тим, що з 01 грудня 2006 року ОСОБА_1 з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, перебували у шлюбі. Під час шлюбу ними в 2014 році придбаний автомобіль марки CHRYSLER 300С, седан В, легковий державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, чорного кольору, номер кузову НОМЕР_2, № двигуна НОМЕР_3, об`єм двигуна 5700, який зареєстровано за ОСОБА_4 .
Протягом останнього року її чоловік дуже хворів, потребував операції, у зв`язку з чим часто знаходився у лікарні, де і помер. Після смерті чоловіка, під час оформлення спадкових прав, позивач виявила, що у період, коли ОСОБА_4 знаходився у лікарні зазначений транспортний засіб викрадено та перепродано. Зокрема, 20 березня 2018 року спірний автомобіль зареєстрований у ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Миколаїв УДАІ УМВС України в Миколаївській області на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 2018 року за ОСОБА_2, отримані нові номерні знаки, НОМЕР_4, та техпаспорт НОМЕР_5 . Автомобіль придбано за 35 000 грн, хоча вартість вказаного автомобіля не нижче
700 000 грн. Документи, на підставі яких продано автомобіль, а саме: договір комісії від 20 березня 2018 р., який укладено від імені ОСОБА_4 та
ТОВ "М.В.Л.ГРУП", та в якому визначено суму продажу автомобіля 35 000 грн; акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини від
20 березня 2018 року; акт огляду реалізованого транспортного засобу від
20 березня 2018 року, ОСОБА_4 не підписував, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи. Всі ці документи підроблені відповідачами у справі, так як ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані в лікарні, з обмеженим доступом до нього; ТОВ "М.В.Л.ГРУП" знаходиться у м. Рівне і перебувати там ОСОБА_4 ніяк не міг. До теперішнього часу вказаний автомобіль знаходиться у повному володінні ОСОБА_2 Технічний паспорт виданий на його ім`я.
Своєї згоди на реалізацію автомобіля як співвласник майна вона не надавала.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 28 серпня 2019 рокув задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач є дружиною померлого, її порушені права як спадкоємця за законом підлягають захисту шляхом подачі віндикаційного позову з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог в частині визнання недійсними договорів комісії та купівлі-продажу, та похідних вимог щодо скасування реєстрації даного транспортного засобу в РСЦ в Миколаївській області МВС України від 21 березня 2018 року за ОСОБА_2 ; скасування свідоцтва про реєстрацію (техпаспорт) НОМЕР_5 зазначеного транспортного засобу, включення зазначеного транспортного засобу до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 .
Вимога про визнання за померлим права власності на спірний транспортний засіб не ґрунтується на положеннях діючого ЦК України, оскільки право особи на володіння, користування, розпорядження майном (право власності) є складовою цивільної правоздатності фізичної особи, яка у відповідності до положень частини четвертої статті 25 ЦК України припиняється у момент її смерті.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанціїв частині вирішення позову про визнання недійсними договору комісії, договору купівлі-продажу автомобіля, скасування реєстрації автомобіля та свідоцтва про реєстрацію (техпаспорт) автомобіля скасовано й у цій частині ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до РСЦ в Миколаївській області, ОСОБА_2,
ТОВ "М.В.Л.ГРУП", третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Гавеля О. О., про визнання недійсним договору комісії, визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, скасування реєстрації транспортного засобу та свідоцтва про реєстрацію права власності на транспортний засіб задоволено.
Визнано недійсними: укладений між ТОВ "М.В.Л.ГРУП" та ОСОБА_4 договір комісії від 20 березня 2018 року на продаж автомобіля CHRYSLER 300С, седан В легковий, державний номер НОМЕР_1 ; договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля від 20 березня 2018 року, укладений між ТОВ "М.В.Л.ГРУП" та ОСОБА_2 .
Скасовано проведену РСЦ в Миколаївській області 21 березня 2018 року реєстрацію зазначеного автомобіля за ОСОБА_2, свідоцтво про реєстрацію (техпаспорт) НОМЕР_5 щодо автомобіля, видане на ім`я ОСОБА_2 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто з ТОВ "М.В.Л.ГРУП", зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по
352,40 грн судового збору.
Стягнуто на користь держави: з ТОВ "М.В.Л.ГРУП" 2 584,25 грн судового збору, зі ОСОБА_2 2 584,25 грн судового збору, з РСЦ в Миколаївській області
1 174,65 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 12 794 грн судового збору.
Апеляційний суд виходив з того, що договір комісії є правочином щодо надання послуг, а не договором відчуження майна, тому правовідносини щодо витребування майна на підставі статті 388 ЦК України без оспорювання договору купівлі-продажу спірного автомобіля між сторонами не виникли, порушене право позивача підлягає захисту шляхом саме визнання недійсними договорів комісії та купівлі-продажу транспортного засобу.
Враховуючи те, що воля власника автомобіля ОСОБА_4 не була спрямована на укладення із ТОВ "М.В.Л. ГРУП" договору комісії, вчинений комісіонером договір купівлі-продажу автомобіля від власного імені в інтересах комітента є недійсним з підстав дефекту волі продавця на підставі частини третьої статті 203, статті 215 ЦК України.
Позивач обрав вірний спосіб захисту порушеного права, оскільки заявлена ним вимога по суті пов`язана з оспоренням дій ТОВ "М.В.Л. ГРУП" щодо відчуження належного позивачу автомобіля без його згоди та розпорядження на вчинення таких дій.
ОСОБА_1 як дружина померлого власника спірного автотранспортного засобу, яка прийняла спадщину, має право на вчинення дій, пов`язаних із захистом прав на спадкове майно.
Аргументи учасників справи
ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права; незаконність та необґрунтованість оскарженої постанови, просивскасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив неправильний висновок про те, що договір комісії є правочином щодо надання послуг, а не договором відчуження майна, а тому правовідносини щодо витребування майна на підставі статті 388 ЦК України без оспорювання договору купівлі-продажу спірного автомобіля між сторонами не виникли.
Він є добросовісним набувачем, який не знав та не міг знати про дефект договору комісії, оскільки під час проведення реєстрації комісіонер володів транспортним засобом та ключами від замка запалювання, свідоцтвом про реєстрацію вказаного транспортного засобу. Скаржник не мав сумнівів щодо реального здійснення правочину та бажав настання таких наслідків у вигляді реєстрації транспортного засобу на його ім`я.
На час укладання договору купівлі-продажу власник майна ОСОБА_4 був живим та володів достатнім об`ємом дієздатності, щоб вчиняти інші правочини. Від ОСОБА_4 не надходило до органів внутрішніх справ ніяких заяв про вчинений злочин відносно нього, а також він не звертався до суду з вимогами щодо повернення йому майна.
Реєстрація транспортного засобу проводилася Територіальним сервісним центром, який по суті є окремою установою, а РСЦ в Миколаївській області є неналежним відповідачем, який не має можливості виконати рішення суду в частині скасування реєстрації транспортного засобу та скасування свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, оскільки такий порядок взагалі не передбачений законом.
У листопаді 2019 року РСЦ в Миколаївській області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду
м. Миколаєва від 28 серпня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив частково скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні вимог до РСЦ в Миколаївській області.
Касаційна скарга мотивована тим, що РСЦ в Миколаївській області є неналежним відповідачем, оскільки ніяким чином не порушував та не порушує права позивача, а саме: не є стороною відповідних договорів; реєстрація транспортного засобу проведена на легітимних підставах (договорах) тощо, відсутній будь-який спір між позивачем та РСЦ в Миколаївській області.
У абзаці 3 пункту 40 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, зазначено, що в разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв`язку з незаконним заволодінням, уповноважені особи сервісних центрів МВС оформляють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування. Інших підстав для скасування реєстрації зазначений Порядок не передбачає.
Законодавство України не передбачає порядку дій стосовно скасування свідоцтва про реєстрацію.
Зміст касаційних скарг свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до РСЦ в Миколаївській області, ОСОБА_2, ТОВ "М.В.Л.ГРУП" про визнання недійсними договору комісії та договору купівлі-продажу транспортного засобу, скасування реєстрації та свідоцтва про реєстрацію права власності на транспортний засіб, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються.
Відзив на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано.
Рух справи
УхваламиВерховного Суду від 11 грудня 2019 року та від 18 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами
ОСОБА_2 , РСЦ в Миколаївській області.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 01 грудня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
30 квітня 2014 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на транспортний засіб марки "CHRYSLER 300С, седан В", 2006 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_6, про що видано свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_7 (відомості "НАІС ДДАІ" МВС України).
Відповідно до листа головного лікаря Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва від 09 серпня 2018 року ОСОБА_4 знаходився на лікуванні в хірургічному відділенні № 1 лікарні з 19 березня 2018 року по
28 березня 2018 року, з 06 квітня 2018 року по 27 квітня 2018 року, з 10 липня 2018 року по 17 липня 2018 року, а також в хірургічному відділенні № 2 з травня 2018 року по 11 травня 2018 року, звідки був переведений для подальшого лікування до гастроентерологічного відділення Миколаївської обласної лікарні. ОСОБА_4 знаходився на лікуванні з 08 лютого 2018 року по 01 березня
2018 року в терапевтичному відділенні № 4. Хворий доставлявся швидкою допомогою у важкому стані у зв`язку із кровотечею із варикозно-розширених вен стравоходу. Порушень свідомості при доставці та лікуванні не було. Окрім того, хворий короткочасно знаходився на лікуванні у відділенні реанімації з
27 березня 2018 року по 28 березня 2018 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Згідно з фотокопією договору комісії від 20 березня 2018 року, укладеного між ТОВ "М.В.Л. ГРУП" (комісіонер) та ОСОБА_4 (комітент), предметом цього договору є укладення комісіонером за дорученням і за рахунок комітента в його інтересах договору купівлі-продажу із покупцем транспортного засобу "CHRYSLER 300С, седан В" за суму 35 000 грн.
Відповідно до копії акта технічного стану транспортного засобу або його складової частини від 20 березня 2018 року ціну продажу зазначеного транспортного засобу визначено 35 000 грн.
20 березня 2018 року ТОВ "М.В.Л. ГРУП" за договором продало зазначений транспортний засіб ОСОБА_2
21 березня 2018 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на зазначений транспортний засіб, про що видано свідоцтво НОМЕР_5 .
ОСОБА_1 наданий висновок експерта № 476 від 12 жовтня 2018 року, проведеної у кримінальному провадженні №12018150020001104 за ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 жовтня
2018 року про призначення судової почеркознавчої експертизи, згідно якого підпис в графі "комітент" в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №6726/18/014496, від
20 березня 2018 року виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Окрім того, підпис в графі "комітент" у договорі комісії № 6726/18/014496 від 20 березня 2018 року виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.
ОСОБА_1 прийняла спадщину ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом на майно спадкодавця ОСОБА_4 від
28 січня 2019 року, від 01 березня 2019 року.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада
2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що "як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав".