Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 755/5333/20
провадження № 61-17180св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 квітня 2020 року в складі судді Яровенко Н. О.та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня
2020 року в складі колегії суддів: Желепи О. В., Кулікової С. В., Олійника В. І.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог, рішень суду першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики та договору іпотеки.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 до суду подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру
АДРЕСА_1 та заборони її відчуження; накладення арешту на машиномісце №7 (підвал) (літера А), загальною площею 19.9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, гараж № НОМЕР_1 та заборони його відчуження.
Заява мотивована тим, що відповідач має намір звернути стягнення на предмет іпотеки, оскільки строк повернення коштів за договором позики спливає
09 квітня 2020 року, а також, за даними інтернет - ресурсу "OLX", 24 лютого
2020 року опубліковано оголошення про продаж спірної квартири, тому існує ризик з боку відповідача ОСОБА_2 подальшого відчуження квартири на користь третіх осіб або вчинення інших протиправних дій, що значно ускладнить розгляд справи та відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено її відчуження.
Накладено арешт на нерухоме майно, а саме на машиномісце № НОМЕР_1 (підвал) (літера А), загальною площею 19.9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та заборонено його відчуження.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову суди виходили
з того, що відсутність заходів забезпечення, про які просить заявник, може ускладнити або зробити неможливим подальше виконання рішення суду у зв`язку
з існуванням можливості реалізації відповідачем нерухомого майна.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким
у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що на момент звернення з заявою про забезпечення позову позивач просив накласти арешт на належне йому майно, що суперечить вимогам пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України, яка передбачає, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належать відповідачеві.
Крім того, позивач звернувся до суду з позовною заявою немайнового характеру, проте заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що була задоволена судом, відповідає виключно позовним вимогам майнового характеру, що не є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Позивачем не надано жодного належного обґрунтування своїй вимозі про необхідність забезпечення позову шляхом накладання арешту та заборони, а всі його доводи не підтвердженні належними, допустимими, достовірними доказами згідно з статтями 77,79 ЦПК України.
Таким чином, обраний позивачем вид забезпечення позову не є співмірним
з заявленими позовними вимогами.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі, в якій зазначено, шо наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
15 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.